Теоретична частина

Біохімічні процеси, які протікають в організмі після м'язової роботи, називаються репаративними або відновними. При цьому відбувається відновлення нормальних (доробочих) співвідношень органічних і мінеральних сполук як в м'язі, так і в організмі в цілому.

У відновному періоді можна виділити три фази: термінову, яка охоплює перші 30 хв, відставлену, яка триває від 30 хв до 6-12 годин і сповільнену, яка залежно від ступеня стомлення може продовжуватися до 3 діб.

Під час відпочинку переважають процеси анаболізму, які потребують енергії у формі АТФ, а в період відпочинку продовжується ресинтез АТФ.

Процеси, які протікають під час відпочинку:

- ресинтезується АТФ, креатинфосфат, глікоген, м'язові білки;

- нормалізується водно-електронний баланс організму;

- відбувається відновлення зруйнованих клітинних структур.

При терміновому відновленні (до 30 хвилин після виконання роботи) відбуваються наступні процеси:

- усунення продуктів анаеробного розпаду, які накопичилися за час роботи, перш за все молочної кислоти і оплата алактатного і лактатного кисневого боргу;

- вміст АТФ в мітохондріях в перші ж секунди зростає, що говорить про те, що мітохондрії залишаються в активному стані;

- концентрація АТФ збільшується, перевищуючи доробочий рівень; зростає і активність окиснювальних ферментів;

- із-за різкого зростання вмісту АТФ в м'язах з'являється можливість резинтеза креатинфосфату;

- у початковий момент відпочинку, коли зберігається підвищене споживання кисню, молочна кислота за допомогою лактатдегідрогенази перетворюється на піровиноградну кислоту і в мітохондріях окиснюється до СО₂ і Н₂О;

- окисненню піддаються і інші метаболіти, які накопичилися під час роботи (наприклад, янтарна кислота).

Відставлене відновлення (триває до 12 годин) перш за все стосується процесів синтезу витрачених під час м'язової роботи вуглеводних і жирових резервів, відновлення іонної і водно-електролітної рівноваги в організмі, а також гормонального фону в організмі.

1. Протягом 6-12 годин відбувається накопичення запасів глікогену в м'язах і печінці. Молочна кислота крові в клітинах печінки перетворюється на глюкозу, яка є безпосереднім будівельним матеріалом для глікогенсинтетази, яка каталізує синтез глікогену.

2. Якщо витрата глікогену в м'язах була дуже висока, і синтезувати його необхідно у великих кількостях, вміст глікогену в печінці на початку відпочинку може навіть дещо знижуватися із-за посиленого постачання глюкози в м'язи. Для ресинтезу глікогену в м'язах необхідне надходження додаткової кількості вуглеводів з їжею.

Фаза сповільненого відновлення (триває до 3 діб) характеризується посиленням процесів синтезу, відбувається формування і закріплення в організмі адаптивних зрушень. Ці процеси анаболізму найяскравіше виявляються за наявності збалансованого харчування в аеробних умовах.

Процеси відновлення в період відпочинку протікають з різною швидкістю і завершуються в різний час. В першу чергу відновлюються запаси О₂ КРФ, а в останню – резерви жирів і зруйновані при роботі білкові структури.

Рис. 17. Динаміка зміни енергетичних субстратів в процесі роботи і відновлення

Інтенсивність протікання відновних процесів і відновлення енергетичних запасів залежать від інтенсивності їх витрачання згідно правила Енгельгардта. Інтенсифікація процесів відновлення призводить до того, що в певний момент на деякий час запаси енергетичних речовин перевищать їх доробочий рівень. Це явище отримало назву суперкомпенсації або надвідновлення (рис. 17). Дане явище нетривале і вміст енергетичних речовин поступово повертається до норми. Чим швидше і більше було витрачено енергетичні речовини, тим значніше фаза суперкомпенсації. Проте слід пам'ятати, що це правило має межу, і при дуже великих витратах енергії швидкість відновлення розтягується настільки, що фаза суперкомпенсації буде досягнута в пізніші терміни і буде менш виражена.