Завдання №2. Визначення тригліцеридів в сироватці крові за кольоровою реакцією з ацетилацетоном

Практичне значення роботи: тригліцериди, циркулюючі в крові, можуть бути як екзогенного, так і ендогенного походження. Екзогенні тригліцериди — це тригліцериди їжі, які поступають в кров в результаті травлення. Ендогенні тригліцериди — це специфічні тригліцериди для даного організму, синтезовані в самому організмі. Визначення тригліцеридів в сироватці крові дає уявлення про кількість ліпідів, які можуть бути швидко використані організмом в енергетичному обміні.

Тригліцериди екстрагують з сироватки крові сумішшю гептану і ізопропанолу, а фосфоліпіди при цьому залишаються у водній фазі. Звільнений в результаті лужного гідролізу тригліцеридів гліцерин окиснюють до формальдегіду метаперйодатом натрію. Формальдегід утворює з ацетилацетоном забарвлену сполуку (3,5-діацетил-1,4-дігідролутидин), інтенсивність якої пропорційна концентрації тригліцеридів.

Матеріали і реактиви: гептан, хімічно чистий (х.ч.); ізопропіловий спирт, хімічно чистий (х.ч.); сірчана кислота, чиста для аналізу (ч.д.а.), хімічно чиста (х.ч.), 0,04М; калію гідроксид, чисте для аналізу (ч.д.а.), хімічно чисте (х.ч.); натрій йоднокислий мета (метаперйодат натрію NaIO₄); оцтова кислота 5%; перйодатний реактив; амоній оцтовокислий, чистий для аналізу (ч.д.а.), хімічно чистий (х.ч.); ацетилацетон, чистий для аналізу (ч.д.а.); ацетилацетоновий реактив; стандартний розчин триолеїну.

Хід роботи:

Склад дослідної, стандартної та холостої проби див. в табл. 7.

Таблиця 7.

Склад дослідної, стандартної та холостої проби

Компоненти	Дослідна проба, мл	Стандартна проба, мл	Холоста проба, мл
Сироватка Вода дистильована Стандартний розчин Гептан Ізопропіловий спирт Сірчана кислота 0,04 моль/л	0,5 - 2 3,5 1	- 0,5 0,5 2 3,5 1	- 0,5 - 2 3,5 1
Перемішують 10 сек, залишають стояти 5 хв., центрифугують 10 хв.
Верхній шар рідини Ізопропіловий спирт Калію гідроксид, розчин	0,4 2 1 крапля	0,4 2 1 крапля	0,4 2 1 крапля
Перемішують 20 сек, нагрівають на водяній лазні при 70°С 10 хв. І після охолодження добавляють
Перйодатний реактив Ацетилацетоновий реактив	0,2 1,0	0,2 1,0	0,2 1,0

Нагрівають 10 хв. на водяній лазні при 70°С і відразу вимірюють в кюветі 5 мм при довжині хвилі 400—500 нм (синій світлофільтр) проти холостої проби.

Розрахунок проводять за формулою:

,

де Е_досл. – екстинкція дослідної проби;

Е_к – екстинкція стандартної проби;

С_к – концентрація стандартного розчину.

Нормальні величини: 0,55-1,65 ммоль/л

Клініко-діагностичне значення

Дослідження концентрації тригліцеридів використовується в комплексі з іншими тестами для типування гіперліпопротеїдемій.

Крім того, зростання вмісту тригліцеридів в сироватці крові визначається при нефротичному синдромі, гіпотіреозі, вагітності, жировій інфільтрації печінки, панкреатиті, алкоголізмі

Зробити висновки.

Контрольні питання:

1. Які існують методи розвитку швидкісно-силових якостей в процесі спортивних тренувань?

2. Назвіть умови прояву максимальної м'язової сили і максимальної потужності.

3. Які біохімічні фактори впливають на розвиток швидкісно-силових якостей спортсмена?

4. Які критерії визначають працездатність?

5. Дайте класифікацію адаптивних тренувальних ефектів і їх характеристику.

6. Назвіть особливості перебігу біохімічних процесів в організмі при адаптації до фізичного навантаження.

7. Яке клініко-діагностичне значення має визначення активності креатинкінази в сироватці крові кінетичним методом у спортсменів?

8. Яке клініко-діагностичне значення має визначення тригліцеридів в сироватці крові за кольоровою реакцією з ацетилацетоном.

Література:

1. Агаджанян Н.А. Адаптация и резервы организма. – М.: ФиС, 1983. – 176 с.

2. Березов Т.Т., Коровкин В.В. Биологическая химия. — М.: Медицина, 1998. — 543 с.

3. Биохимия: Учебник для институтов физической культуры/ Под ред. В.В. Меньшикова, Н.И. Волкова. — М.: Физкультура и спорт, 1986. — 384 с.

4. Иванов К.П. Основы энергетики организма. — Л.: Наука: 1990. — 307 с.

5. Маликов Н.В. Адаптация: проблемы, гипотезы, эксперименты. – Запорожье, 2001. – 371 с.

6. Меерсон Ф.З. Основные механизмы индивидуальной адаптации // Физиология адаптационных процессов. — М.: Наука, 1986.

7. Платонов В.Н. Общая теория подготовки спортсменов в олимпийском спорте. – К.: Олимпийская литература, 1997. – 584 с.