
- •Питання до іспиту.........................................................................................196
- •Термінологічний словник.............................................................................203
- •Тематика лекційного курсу з біохімії спорту
- •Тематика лабораторних занять
- •Критерії оцінювання знань і вмінь студентів
- •Лабораторне заняття №1 Сучасні біохімічні методи досліджень в спорті. Якісні реакції на білки цитоплазми м'язових клітин. Біуретова реакція
- •Практична частина Якісні реакції на білки цитоплазми м'язових клітин. Біуретова реакція
- •Лабораторне заняття № 2 Хімічний склад м'язів і хімізм м'язового скорочення. Будова скорочувальних білків
- •Теоретична частина
- •Характеристика типів м'язових волокон у людини
- •Хімічний склад м'язів. Методи отримання і виявлення окремих хімічних компонентів м'язової тканини.
- •Лабораторне заняття № 3 Вивчення механізмів анаеробного ресинтезу атф при фізичній роботі. Визначення вмісту молочної кислоти ензиматичним методом
- •Визначення вмісту молочної кислоти в крові ензиматичним методом
- •Лабораторне заняття № 4
- •Теоретична частина
- •Практична частина
- •Лабораторне заняття № 5
- •Практична частина Визначення гемоглобіну в крові уніфікованим гемоглобінціанідним методом
- •Лабораторне заняття № 6 Детоксикаційні системи, їх роль в забезпеченні фізичної діяльності. Методика кількісного визначення сечовини крові
- •Практична частина. Визначення сечовини в сироватці крові за кольоровою реакцією з діацетилмонооксимом
- •Лабораторне заняття №7 Біохімічні основи нейроендокринної регуляції обміну речовин при заняттях спортом. Визначення адреналіну в сечі
- •Практична частина
- •Біохімія і біоенергетика м'язового скорочення
- •Лабораторна робота № 9
- •Завдання №1. Визначення активності креатинкінази в сироватці крові кінетичним методом
- •Завдання №2. Визначення тригліцеридів в сироватці крові за кольоровою реакцією з ацетилацетоном
- •Лабораторне заняття № 10 Динаміка біохімічних змін при стомленні. Визначення активності лактатдегідрогенази в сироватці крові за реакцією з 2,4-динітрофенілгідразином
- •Теоретична частина
- •Практична частина Визначення активності лактатдегідрогенази (к.Ф.1.1.1.27) в сироватці крові за реакцією з 2,4-динітрофенілгідразином (метод Севела, Товарек)
- •Теоретична частина
- •Практична частина
- •Практична частина
- •Лабораторне заняття №13 Біохімічні основи раціонального харчування спортсменів. Визначення загального холестерину крові ферментативним методом
- •Теоретична частина
- •Практична частина Завдання №1. Визначення загального холестерину в сироватці крові за реакцією Ліберман-Бурхард (метод Ілька)
- •Лабораторне заняття №14 Вплив біологічно активних речовин на працездатність спортсменів. Визначення метаболітів перекисного гемолізу еритроцитів
- •Природні анаболіки і антикатаболічні засоби
- •Енергодаючі засоби
- •Природні стимулятори і антидепресанти
- •Засоби, що сприяють збільшенню м'язового об'єму
- •Практична частина Завдання №1. Визначення перекисного гемолізу еритроцитів
- •Лабораторне заняття №15 Біохімічний контроль в спорті. Кількісне визначення глюкози до і після навантаження глюкооксидазним методом
- •Одноразова проба з цукровим навантаженням полягає в наступному. Вранці натщесерце у досліджуваного беруть кров з пальця і визначають в ній вміст глюкози.
- •Семінарське заняття № 16
- •Взаємозв'язок біохімічних процесів в організмі при фізичних навантаженнях
- •Список використаних скорочень
- •Термінологічний словник
- •Додаток а
- •Навчально-методичний посібник
Завдання №1. Визначення активності креатинкінази в сироватці крові кінетичним методом
Практичне значення роботи: активність фермента свідчить про інтенсивність активації креатинфосфатного ресинтезу АТФ, що має значення при фізичних навантаженнях максимальної потужності.
Принцип методу: базується на постановці непрямого оптичного тесту Варбурга, коли зміна оптичної щільності реакційної суміші пов'язана з переходом окисненої форми НАДФ+ у відновлену — НАДФН, яка реєструється після ряду багатоступінчатих ферментативних реакцій.
Швидкість утворення НАДФН прямо пропорційна активності креатинкінази в пробі.
Матеріали і реактиви
1. Основний реактив:
гексокіназа 3120 О/л
глюкозо-6-фосфатдегідрогеназа (Г-6-ФДГ) 2064 О/л
НАДФ 2,04 ммоль/л
ЕДТА 2,04 ммоль/л
аденозин-5-дифосфат (АДФ) 2,04 ммоль/л
аденозин-5-монофосфат (АМФ) 5,12 ммоль/л
діаденозин-5-пентофосфат 10,24 мкмоль/л
N-ацетилцистеїн (NAC) 20,40 ммоль/л
креатинфосфат 30,4 ммоль/л
(У наборах оформлений у вигляді ліофілізату).
2. Буферний розчин (рН = 6,8)
імідазол 125 ммоль/л
Д-глюкоза 25 мкмоль/л
ацетат магнію 13 мкмоль/л
3. Робочий реактив.
Ліофілізат основного реактиву (1) розчиняється в 25 мл буферного розчину (2). Стабільний протягом 6 днів при температурі 2 — 8 °С.
Хід роботи:
Склад дослідної та холостої проб див. в табл. 6.
Таблиця 6.
Склад дослідної та холостої проб
Інгредієнти |
Дослідна проба, мл |
Холоста проба (повітря), мл |
Сироватка або плазма Робочий реактив |
0,1 3,0 |
- - |
Перемішати, інкубувати 3 хв. при t° 25 і 30 °С або 2 хв. при t 37 °С. Потім провести колориметрування точно через 1, 2 і 3 хвилини при X = 340 нм і товщині робочого шару кювети 10 мм. Розрахувати зміну екстинкції за 1 хвилину (ΔЕ/хв).
Розрахунок результатів:
Перелічувальні коефіцієнти для різної температури інкубації: 37°/30° - 1,59, 30°/25° - 1,60.
Нормальні величини
чоловіки жінки |
25°С, О/л |
30°С, О/л |
37°С, О/л |
10-70 10-80 |
15-110 15-130 |
25-175 25-200 |
Примітки:
1. За основу узятий набір реактивів фірми ''Cormay", Польща.
2. Якщо ΔЕ/хв більше 0,20, пробу необхідно розвести в 5 разів фізіологічним розчином і повторити вимірювання. Кратність розведення враховується при розрахунках.
3. Гемолізована сироватка (плазма) до дослідження непридатна.
4. Креатинкіназа — фермент з молекулярною масою 81 000, обернено каталізує фосфорилювання креатину за допомогою АТФ. Пряма реакція протікає при рН 9,0, а для зворотної реакції оптимум рН дорівнює 6,8.
Креатинкіназа в істотній кількості виділена з наступних тканин (в порядку зменшення активності): скелетна мускулатура, серцевий м'яз, мозок, щитоподібна залоза, легені. У решті тканин відмічаються тільки слідові кількості цього ферменту.
Клініко-діагностичне значення
Оскільки креатинкіназа є органоспецифічним ферментом скелетної мускулатури і міокарду, визначення загальної активності ферменту застосовують в діагностиці захворювань відповідних органів. Найширше він використовується в діагностиці інфаркту міокарду. Висока активність креатинкінази відмічається при захворюванні скелетної мускулатури: прогресуючій м'язовій дистрофії, дерматоміозитах. Незначне збільшення активності ферменту можливе при міастенії, травмах м'язів (навіть при частих внутрішньом'язових ін'єкціях), після хірургічних операцій.
Деяке збільшення активності ферменту має місце при психічних захворюваннях, але припускають, що більшою мірою це має відношення до м'язової тканини, ніж до мозкової.
Найбільш цінну діагностичну інформацію можна отримати при виділенні ізоферментних фракцій ММ (м'язової) і MB (серцевої).