Практична частина. Визначення сечовини в сироватці крові за кольоровою реакцією з діацетилмонооксимом

Практичне значення роботи: зміна концентрації сечовини залежить від інтенсивності білкового обміну та кількості білка, який поступає з їжею до організму. Саме з цієї причини кількісне визначення сечовини має значення для спортсменів, які займаються силовими видами спорту і харчуються їжею з великим вмістом білка. Крім того, за зміною вмісту сечовини в крові після виконаних тривалих навантажень виявляють процес відновлення організму спортсмена.

Принцип методу: сечовина утворює з діацетилмонооксимом у присутності тіосемикарбазиду і солей заліза в кислому середовищі забарвлену сполуку, інтенсивність забарвлення якої пропорційна вмісту сечовини в сироватці крові.

Матеріали і реактиви: 10% розчин трихлороцтової кислоти; 2,5% водний розчин діацетилмонооксиму; 0,25% водний розчин тіосемикарбазиду; розчин хлориду заліза; кольоровий реактив; стандартний розчин сечовини.

Хід роботи:

Робота виконується за схемою, відображеною в таблиці 5.

Таблиця 5.

Приготування дослідних та стандартних проб

Інгредієнти	Дослідна проба,мл	Стандартна проба, мл	Холоста проба,мл
Сироватка крові Стандартний розчин Дистильована вода ТХО	0,2 - 0,8 1,0	- 0,2 0,8 1,0	- - 0,5 -
Дослідну і стандартну проби перемішують скляною паличкою, витримують 15-20 хв, потім центрифугують до 10 хвилин при 1500 обертів на хвилину
Центрифугат Кольоровий реактив	0,5 5,0	0,5 5,0	- 5,0

Перемішують, поміщають в киплячу водяну лазню на 20 хв. Потім охолоджують 2-3 хв. під водопровідною водою. Колориметрують при довжині хвилі 500—560 нм (зелений світлофільтр) проти холостої проби, в кюветі з товщиною шару 10 мм.

Розрахунок проводять за формулою:

,

де X — концентрація сечовини в ммоль/л в сироватці крові;

Е_досл — екстинкція дослідної проби;

Е_ст — екстинкція стандартної проби;

16,65 — концентрація сечовини в стандартному розчині в ммоль/л.

Нормальні величини: 2,5—8,3 ммоль/л.

Примітки.

1. Вимірювання на ФЕКі проводять не пізніше, ніж через 15 хвилин після охолоджування проб, зважаючи на нестійкість забарвлення.

2. Із-за нестійкості забарвленого комплексу сечовини з діацетилмонооксимом і залежностями забарвлення від умов нагрівання не рекомендується будувати калібрувальний графік. Стандартну пробу визначають паралельно з кожною серією дослідів.

3. При визначенні сечовини в сироватці крові вище 16,65 ммоль/л сироватку розводять фізіологічним розчином, а результати множать на коефіцієнти розведення.

4. Перерахунок показників сечовини на вміст азоту в сечовині проводять шляхом множення на фактор 0,466.

Клініко-діагностичне значення

Для контролю за адаптацією до навантажень, оцінки тренувального ефекту і своєчасного коригування процесу підготовки спортсменів одним з найважливіших показників є сечовина (кінцевий продукт розпаду білків), яка відображає стан білкового обміну. Цей показник дає змогу оцінювати стан і баланс білкового обміну. Під час будь-якого тренування достатньої тривалості і інтенсивності організм спортсмена стикається з фактом руйнування власних білків. При цьому підвищується концентрація сечовини в крові. Під час відпочинку в організмі переважають відновні процеси, концентрація сечовини знижується. В більшості випадків показник сечовини крові вказує на порушення в білковому обміні раніше, ніж це відчуває сам спортсмен або помічає тренер. Саме в цьому і міститься велика практична значимість даного показника для контролю за адаптацією до навантажень та відновленням організму.

Концентрація сечовини в сироватці крові збільшується при гломерулонефриті, гломерулосклерозі, хронічному порушенні функції нирок, хронічній непрохідності сечових шляхів, при посиленому розпаді білків (злоякісні новоутворення, гостра жовта атрофія печінки), при зневодненні організму. Зменьшується концентрація сечовини в сироватці крові при паренхіматозних жовтухах, цирозі печінки.

Зробити висновки:

Контрольні питання:

1. Які органи виділення підтримують гомеостаз організму при виконанні фізичної роботи? Які їх функції?

2. Яку роль відіграють нирки в осморегуляції і волюморегуляції?

3. Як регулюється іонний склад крові?

4. Опишіть інкреторну функцію нирок.

5. Як впливають нирки на підтримку кислотно-основного стану (КОС)?

6. Який хімічний склад мають первинна і вторинна сеча?

7. Яке практичне значення має визначення сечовини в сироватці крові у спортсменів?

Література:

1. Горячковський О.М. Клінічна біохімія: Довідковий посібник/ Вид. 2-е, вип. і доп. – Одеса: Астропринт, 1998. – 608 с.

2. Анохин П.К. Очерки по физиологии функциональных систем. – М.: Медицина, 1975. – 447 с.

3. Волков Н.И., Несен Е.Н., Осипенко А.А., Корсун С.Н. Биохимия мышечной деятельности. – Киев: Олимпийская литература, 2000.

4. Виру А.А., Кирге П.К. Гормоны и спортивная работоспособность. — М.: Физкультура и спорт, 1977. — 160 с.

5. Мелихова М.А. Динамика биохимических процессов в организме человека при мышечной деятельности: Учеб. пособие/ ГЦОЛИФК. – М., 1992.

6. Хочачка П., Сомеро Дж. Биохимическая адаптация. — М.: Мир, 1988. — 568 с.