Програма курсу «комунікативна логіка» Розділ і. Основи загальної логіки

Тема 1. Предмет логіки. Логічна підготовка

Професійного комунікатора»

Раціональність мислення і раціональність дії. Логіка як наука про раціональні форми і методи мислення. Моральний потенціал раціоналізму: логіка як засіб взаєморозуміння і організації спільної діяльності людей.

Інтелектуальні практики давнини: логіка, риторика, діалектика. Логіка як інструмент наукового пізнання. Взаємозв’язок логіки з математикою, семіотикою, інформатикою, лінгвістикою і психологією. Застосування логіки в сучасних інформаційних технологіях. Прикладне значення логіки в «соціально-комунікативних» професіях (педагогіка, юриспруденція, дипломатія, менеджмент, консалтінг, mass media тощо). Логічна підготовка професійного журналіста.

Тема 2. Традиційні теорії поняття, судження, умовиводу

Пре­д­мет і дія. Вла­с­ти­во­с­ті пре­д­ме­тів. Від­но­шен­ня між пре­д­ме­та­ми. По­нят­тя як фор­ма ві­до­бра­жен­ня пре­д­ме­тів у аб­с­т­ра­к­т­но­му ми­с­лен­ні. Ос­но­в­ні спо­со­би фор­му­ван­ня по­нять. Поняття і слово. Кон­к­ре­т­ні і аб­с­т­ра­к­т­ні по­нят­тя. Об­сяг і зміст кон­к­ре­т­них по­нять. Порожні, оди­ни­ч­ні і за­галь­ні поняття. Від­но­шен­ня між об­ся­га­ми кон­к­ре­т­них по­нять, ме­то­ди їх вста­но­в­лен­ня за до­по­мо­гою “кіл Ей­ле­ра”.

Дія, опе­ра­ція, ал­го­ритм. Опе­ра­ція по­ді­лу загального по­нят­тя, її пра­к­ти­ч­не зна­чен­ня. Правила по­ді­лу. Уза­галь­нен­ня і об­ме­жен­ня по­нять, спо­со­би пе­ре­вір­ки пра­ви­ль­но­с­ті їх ви­ко­нан­ня.

Ви­зна­чен­ня по­нять. Ви­ди ви­зна­чень. Пра­ви­ла ви­зна­чен­ня. Ви­ди мо­ж­ли­вих по­ми­лок у ви­зна­чен­ні по­нять.

Роль су­джен­ня у ми­с­лен­ні. Су­джен­ня як зміст роз­по­ві­д­но­го ре­чен­ня. Су­джен­ня як по­те­н­цій­не висловлювання. Іс­тин­ність і хи­б­ність ви­сло­в­лювань.

Про­с­ті і скла­д­ні су­джен­ня. Стру­к­ту­ра ат­ри­бу­ти­в­но­го су­джен­ня: суб’єкт, пре­ди­кат, зв’яз­ка, кван­тор. Логічна форма ат­ри­бу­ти­в­ного су­дження. Види атрибутивних суджень.

Екс­тен­сио­наль­ні від­но­шен­ня між су­джен­ня­ми: про­ти­ле­ж­ність, під­про­ти­ле­ж­ність, су­пе­ре­ч­ність, під­по­ряд­ку­ван­ня за іс­тин­ні­с­тю. Ме­то­ди фор­маль­но­го ви­зна­чен­ня від­но­шень між ат­ри­бу­ти­в­ни­ми су­джен­ня­ми. “Ло­гі­ч­ний ква­д­рат”. Ме­то­ди визначення від­но­шен­ь між су­джен­ня­ми за ознакою одночасного набуття істиннісних значень.

Опе­ра­ції над ат­ри­бу­ти­в­ни­ми су­джен­ня­ми: за­пе­ре­чен­ня, обе­р­нен­ня, пе­ре­тво­рен­ня, протиста­в­лен­ня пре­ди­ка­ту. Фор­маль­ні при­йо­ми здійснення і ме­то­ди пе­ре­вір­ки да­них опе­ра­цій.

Умовивід як вид раціонального міркування. Стру­к­ту­ра умо­ви­во­ду: за­сно­вки, ви­сно­вок, ло­гі­ч­не ви­ведення. Види умовиводів. Спе­ци­фі­ка де­ду­к­ти­в­но­го умо­ви­во­ду. Від­но­шен­ня ло­гі­ч­но­го слі­ду­ван­ня між множиною засновків та висновком. Екстенсиональне слідування та слідування за змістом. Узагальнене визначення відношення логічного слідування як зв’язок між логічним змістом системи засновків та логічним змістом висновку.

Види безпосередніх дедуктивних умовиводів на основі атрибутивних суджень. Пе­ре­вір­ка пра­ви­ль­но­с­ті без­по­се­ре­д­ніх умо­ви­во­дів за до­по­мо­гою діаграм Жергона.

Про­с­тий ка­те­го­ри­ч­ний си­ло­гізм (ПКС). Структура ПКС. Терміни, фігури і модуси ПКС. Пе­ре­вір­ка пра­ви­ль­но­с­ті ПКС: а) за модусами; б) за спеціальними правилами фігур; в) за загальними правилами ПКС (правилами для термінів та загальними правилами для засновків); г) за діаграмами Венна.