2.3. Емпіричні методи дослідження.

Емпіричні методи дослідження є визначальними в навчаль­но-дос-лідній справі, що пов'язана з практикою, зокрема педа­гогічною, та забезпечують накопичення, фіксацію та узагаль­нення вихідного дослідного матеріалу. Отримані за допомогою цих методів дані є основою для подаль­шого теоретичного осмислення пізнавальних процесів та створюють цілісну єдність наукового пізнання.

Найчастіше серед емпіричних методів дослідження виділяють спостереження, вимірювання, порівняння, експеримент (рис. 12).

Рис. 12. Емпіричні методи дослідження

• Спостереження – метод пізнання дійсності, який ґрунтується на безпосередньому сприйнятті процесів, явищ, об'єктів за допомо­гою органів чуття, без втручання в їх буття дослідника..

• Вимірювання – це процедура приписування властивостям явища чи процесу певних значень.

Результати узагальнення і класифікацій оформляють у ви­гляді статистичних таблиць і графіків, які наочно і компактно подають інформацію щодо об'єкта дослідження.

• Порівняння – один з найпоширеніших методів пізнання, який встановлює подібність або відмінність різних об'єктів дослідження за певними ознаками.

• Експеримент – цілеспрямоване вивчення об'єкту з метою ви­явлення раніше невідомих його властивостей (якостей) або перевірки правильності теоретичних положень, ідо визначається певною пошуковою ідеєю і має чітко визначену мету.

4. Теоретичні методи дослідження.

Особливість теоретичного дослідження полягає у використанні абс­трактних уявлень, ідей, положень, концепцій, які ма­ють безпосереднє відношення до процесу практичного пізнання.

До методів, які використовують на теоретичному рівні дослідження відносять (рис. 13):

Рис. 13. Теоретичні методи наукового дослідження

Дедукція (від лат. deduction – виведення) – метод логічного висновку від загального до часткового, тобто спочатку досліджують стан об'єкта в цілому, а потім його складових елементів.

У навчально-дослідній практиці застосовують змістовне доведен­ня, представлене у вигляді звичайних логічних конструкцій, рівень науковості яких відповідає потенціалу молодого дослідника.

Індукція (від лат. inductio) – форма наукового пізнання, логіка якого розгортається від конкретного до загального. Тобто, загальне поло­ження виводиться логічним шляхом з одиничних суджень. При індук­тивному методі дослідження для одержання загальних знань про той чи інший клас предметів необхідно вивчити окремі складові цього класу та віднайти в них істотні ознаки, властиві цьому класу пред­метів.

Абстрагування – метод наукового пізнання, що полягає в уявно­му виділенні конкретних ознак та властивостей об'єкта (предмета). Завдяки абстрагуванню можливим стає виокремлення загальних або найбільш істотних ознак та властивостей досліджуваного явища.

Моделювання – метод наукового пізнання, сутність якого по­лягає у дослідженні моделі об'єкта пізнання на основі абстракт­но-логічного мислення за принципами наочності, об'єктивності.

Модель обов'язково повинна мати спільні риси з об'єктом дослідження. Модель відображає основні суттєві сторони явищ чи процесів, які відбуваються в об'єкті спостереження.

Аналіз – метод дослідження, який включає вивчення предмета за допомогою мисленого або практичного розчленування його на складові елементи (частини об'єкта, його ознаки, властивості, відношення). Кожну із виділених частин аналізують окремо у межах єдиного цілого. Наприклад, аналіз продуктивності праці робітників провадять по підприємству – в цілому і по кожному цеху зокрема.

Синтез (від грец. synthesis – поєднання, з'єднання, складання) – метод вивчення об'єкта у його цілісності, у єдиному і взаємному зв'язку його частин. У процесі наукових досліджень синтез пов'язаний з аналізом, оскільки дає змогу поєднати частини предмета, розчленованого у процесі аналізу, встановити їх зв'язок і пізнати предмет як єдине ціле (продуктивність праці виробничого об'єднання в цілому).

Аналогія – метод наукового дослідження, завдяки якому досягається пізнання одних предметів і явищ на основі їх подібності з іншими. Він ґрунтується на подібності деяких сторін різних предметів і явищ, наприклад, продуктивність праці у об'єднанні можна досліджувати не по кожному підприємству, а лише по взятому за аналог, де випускається однорідна з іншими підприємствами продукція та однакові умови для виробничої -діяльності. При цьому добуті результати поширюються на всі аналогічні підприємства.

Конкретизація (від лат. concretus - густий, твердий) – метод дослідження предметів у всій їх різноманітності, у якісній багатогранності реального існування на відміну від абстрактного вивчення предметів. При цьому досліджується стан предметів у зв'язку з певними умовами їх існування та історичного розвитку. Так, перспективи розвитку підприємства можуть бути визначені на підставі конкретних розрахунків основних показників його діяльності.

Спеціальні методи наукових досліджень.

Спеціальні методи наукових досліджень включають методи прогнозування, економічного аналізу, статистико-економічні методи.

Методи прогнозування – це сукупність засобів і прийомів мислення, що да­ють змогу на основі аналізу ретроспективних, екзогенних (зовніш­ніх) та ендогенних (внутрішніх) даних, а також їх змін у певному пе­ріоді часу вивести судження певної достовірності стосовно май­бутнього розвитку об'єкта.

Прогнозування як метод наукового пізнання полягає у передбаченні майбутнього етапу процесу, явища, предмета на підставі аналізу його минулого і су­часного.

Методи прогнозування класифікують за різними оз­наками. До найважливіших належать ступінь формалі­зації, загальний принцип дії, засіб отримання прогноз­ної інформації.

Більшість класифікаційних схем виокремлюють се­ред методів прогнозування метод екстраполяції (прогнозування поведінки обєкта в майбутньому на основі тенденцій його поведінки в минулому), метод експертних оцінок, моделювання.

До методів економічного аналізу відносять:

• Дисперсний аналіз – використовують для оцінювання впливу різних факторів на результат експерименту, планування аналогічних експериментів.

За кількістю факторів, вплив яких досліджується, розрізняють однофакторний і багатофакторний диспер­сійний аналіз.

• Кореляційний (лат. соггеlаtiо – співвідношення, взає­мозв'язок) аналіз полягає у встановленні коре­ляційної залежності між двома змінними величинами, яка виявляє себе як функціональна залежність між зна­ченнями однієї з них і умовним математичним очіку­ванням іншої.

• Регресійним (лат. regression – рух назад) аналізом називають встановлення фор­ми залежності між змінними, оцінювання функції ре­гресії, невідомих значень (прогноз значень) залежної змінної.

Наприклад, явище «регресії до середнього» відкрив Ф. Гальтон у процесі вивчення залежності між зростом батьків і їх дітей, переконавшись, що зріст ді­тей, які народилися у дуже високих батьків, має тен­денцію наближення до середньої величини.

• Факторний аналіз. Основним його завданням є пе­рехід від первинної системи багатьох взаємопов'яза­них факторів Хц Х₂, ..., Х_м до відносно малої кількості латентних (прихованих) факторів.

Наприклад, продуктивність праці на підприємствах залежить від багатьох взаємопов'язаних факторів (рів­ня освіченості співробітників, коефіцієнта зміни об­ладнання, електроозброєності праці, термінів експлуа­тації обладнання, кількості місць у їдальнях і т. д.). Факторний аналіз дає змогу встановити вплив на дина­міку продуктивності праці узагальнених факторів (наприклад, розміру підприємства, рівня організації праці, характеру продукції), які безпосередньо не спостерігались.

• Кластерний аналіз передбачає розподіл певної сукупності об'єктів на групи «схожих» об'єктів, які називають кластерами (грец. klaostos – зламаний, потрощений), так, щоб об'єкти одного класу перебували «близько» один до одного, а об'єкти різних класів – на відносно віддалених відстанях.

Статистико-економічні методи – це сукупність прийомів, які використовують для всебічної характеристики розвитку масових суспільних явищ за допомогою цифрових даних.

Статистико-економічні методи поділяють на дві групи: