Тема 1.Наукова діяльність та наукові дослідження в галузі економіки

1. Наука: поняття, історія, класифікація.

Наука – система знань об'єктивних законів природи, суспіль­ства, мислення, що виражається у точних категоріях та має досить складну структуру. Науку як систему відрізняє цілісна єдність кількісного та якісно­го накопичення наукових знань, процес формування зв'язків між ними. Системність науки реалізується становленням та розвитком її як окремого соціального інституту, що об'єднує інтелектуальний потенціал суспільства.

Наука є результатом діяльності всього людства, що підкорена цілям розвитку суспільної практики. Наука – це не просто сума знань про навколишній світ, а точно сформульовані положення про явища та їх взаємозв'язки, закони природи та суспільства, що виражені за допо­могою конкретних наукових понять та суджень. Поняття та суджен­ня є науковими, якщо вони отримані за допомогою наукових методів та підтверджені у процесі їх практичної перевірки. Таким чином, наука – сфера дослідниць­кої діяльності, що спрямована на отримання нових знань про природу, суспільство і людину.

Важливе значення для розуміння сутності науки має класифікація наук. Класифікація наук – розкриття взаємозв'язку науки на основі певних принципів та вираження їх зв'язку у вигляді логічно обґрунтованого розташування (або ряду) науки.

Із гносеологічної точки зору принципи класифікації наук поділяють на:

• об'єктивні - зв'язок науки виводиться зі зв'язку самих об'єктів дослідження;

• суб'єктивні - коли в основу класифікації наук покладаються особливості суб'єкта дослідження.

Із методологічної точки зору принципи класифікації наук поділяються відповідно до зв'язку наук:

• зовнішній – науки розглядаються разом в певному порядку;

• внутрішній, органічний – науки виникають та розвиваються одна з одної.

Змістовна класифікація розглядає зв'язки між науками як сутність або як результат:

• руху пізнання від загального закону до окремих його проявів або від загальних законів розвитку до окремих законів природи й суспільства;

• переходу пізнання від одного аспекту предмету до сукупності всіх його аспектів;

• уявного відображення руху об'єкта від простого до складного, від нижчого рівня до вищого.

Така класифікація ґрунтується на таких принципах:

• врахування послідовного переходу від загального до часткового;

• переходу від абстрактного до конкретного;

• розвитку, що охоплює перші два принципи.

Із давніх часів філософи та вчені намагалися здійснити найраціональніший поділ наук. Основою такого поділу, як правило, був предмет (дослідження того, що вона вивчає), метод (як, якими способами відбувається вивчення предмету) та мета науки (на що спрямовані результати, співвідношення науки з практикою).

Наука є основною формою пізнання світу й спрямована на виявлення найважливіших аспектів та властивостей усіх явищ природи, суспільства і мислення. У зв'язку з цим всі науки поділяють на:

• природничі (фізика, хімія, біологія тощо);

• суспільні (економічні, філологічні, історичні тощо);

• про мислення (філософія, логіка, психологія тощо).

Також має місце підхід щодо поділу наук на:

• дослідницькі (фундаментальні, теоретичні);

• прикладні.

Такий поділ є відносним, адже теоретичні науки є віддаленими від безпосереднього застосування їх результатів на практиці, оскільки вони спрямовані на пошук і відкриття нових закономірностей. Отже, класифікацію наук в узагальненому вигляді можна здійснити, виходячи з двох критеріїв: 1) предмет і метод пізнання; 2) співвідношення науки з практикою.

Таблиця 1