Наявна пропускна спроможність лінії

Кількість головних колій	Необхідна пропускна спроможність (з урахуванням резерву ), пар поїздів	Наявна пропускна спроможність , пар поїздів	Мінімальний інтервал прибуття поїздів , хв
1	12...24	36	24
1	25...36	48	18
1	37...48	54	15
2	49...96	100	10
2	97...120	120	9
2	121...144	144	8
2	145...160	160	7
2	161...180	180	6

Інші дані, що використовуються для розрахунків за формулою (3.16), приймаються згідно з п. 1.2 і 2.2.

Для прикладу, що розглядається:

1. Лінія П (А+М)-О.

пари поїздів (п. 2.2); пар поїздів (табл. 3.3).

поїздів.

Прийнято поїздів.

2. Лінія Б-О.

пари поїздів (п. 1.2); пар поїздів.

поїздів.

3. Лінія Н-О.

пари поїздів; пари поїздів.

поїзд.

Тоді тривалість очікування відправлення складатиме:

1. На лінію П (А+М)-О хв.

2. На лінію Б-О хв.

3. На лінію Н-О хв.

3.1.2.2. Визначення тривалості очікування прибирання составу з приймально-відправного парку. Тривалість очікування прибирання состава, що підлягає розформуванню, з приймально-відправного парку на витяжну колію визначається також з використанням методів теорії масового обслуговування.

Приймально-відправний парк з витяжною колією для розформування составів можна також розглядати як одноканальну СМО з необмеженою чергою. На вхід СМО надходить найпростіший потік заявок (составів готових до розформування) з інтенсивністю λ, яка визначається за формулою:

, (3.17)

де – середньодобова кількість составів, що розформовуються на станції.

Тривалістю обслуговування заявки в даному випадку є гірковий технологічний інтервал .

Коефіцієнт завантаження даної СМО може бути визначений як

, (3.18)

де – інтенсивність розформування составів, яка визначається за формулою:

. (3.19)

Підставивши вирази (3.17) і (3.19) у (3.18), отримано

. (3.20)

Тоді, підставивши вирази (3.17) і (3.20) у (3.12), отримано формулу для розрахунку середнього простою составів у приймально-відправному парку в очікуванні прибирання:

, (3.21)

де – коефіцієнт варіації гіркового технологічного інтервалу, значення якого наведено в [6]. У курсовому проекті .

Гірковий технологічний інтервал у разі паралельного розташування приймально-відправного та сортувального парків і використання одного маневрового локомотива визначається за формулою:

, (3.22)

де – тривалість заїзду локомотива з сортувального парку в приймально-відправний парк;

– тривалість насуву состава до вершини гірки;

– тривалість розпуску состава;

– тривалість осаджування у розрахунку на один состав.

Методику розрахунку тривалості розформування составів з сортувальної гірки наведено в інструкції з нормування маневрової роботи [5].

У курсовому проекті величини, що входять до формули (3.22), можна визначити наступним чином.

Заїзд складається з двох піврейсів: 1) від вершини гірки за стрілку примикання колії насуву до витяжної колії; 2) від цієї стрілки до состава, що знаходиться на приймально-відправній колії. Тривалості першого і другого піврейсів заїзду визначаються за формулою (3.8). Довжини піврейсів визначаються за планом станції.

Тоді тривалість заїзду можна визначити як

. (3.23)

Тривалість прибирання визначено у п. 3.1.1.1.

У разі послідовного розташування приймально-відправного та сортувального парків відсутня операція прибирання состава на витяжну колію ( ), а заїзд складається з двох піврейсів: 1) від вершини гірки через вільну приймально-відправну колію у локомотивний тупик; 2) з локомотивного тупика до состава, що знаходиться на приймально-відправній колії.

Величини , , визначаються за формулами [6]:

, (3.24)

, (3.25)

. (3.26)

де – довжина колії насуву;

– швидкість розпуску состава, значення якої приймаються згідно з [6], у залежності від середньої кількості вагонів у відчепі.

Гірковий технологічний інтервал у курсовому проекті не розраховується, а приймається хв.

При составів (табл. 2.2) час очікування прибирання становить

.