ВСТУП
Під час виконання курсових і дипломних проектів виникає необхідність вибору типу дільничної станції, розробки її принципової схеми та розрахунку колійного розвитку парків станції.
У даних методичних вказівках викладається порядок вибору місця розміщення дільничної станції на залізничній лінії, розробки її принципової схеми та спеціалізації парків, а також розрахунку кількості колій у приймально-відправних і сортувальному парках станції. За основу прийнято метод розрахунку за інтервалами прибуття поїздів. У розрахунках використовуються методи теорії масового обслуговування.
Викладення супроводжується прикладом розрахунку. У методичних вказівках містяться необхідні для розрахунку довідкові дані.
1. Визначення кількості поїздів і головних колій на лініях, що примикають до станції. Розрахунок корисної довжини приймально-відправних колій
1.1. Визначення поїздообігу станції
Кількість поїздів для кожної лінії, що примикає до станції О, визначається на підставі добового поїздообігу станції (дод. А, табл. А.1).
Наприклад, кількість вантажних поїздів, що прибувають з лінії А, складається з транзитних поїздів, які прямують з А на Б (13 поїздів), з А на М (2 поїзда) та з А на Н (6 поїздів), а також поїздів, що надходять на станцію О у розформування: дільничних (3 поїзда) і збірних (2 поїзда). Таким чином, загальна кількість таких поїздів дорівнює 26.
Аналогічно визначається кількість вантажних і пасажирських поїздів на всіх інших ділянках.
Результати розрахунків кількості поїздів на примикаючих до станції О лініях необхідно навести у вигляді табл. 1.1.
Після розрахунку для кожної лінії кількості вантажних і пасажирських поїздів, що прибувають чи відправляються, слід визначити їх загальну кількість і також навести в табл. 1.1. У прикладі загальна кількість вантажних поїздів дорівнює 98, а пасажирських – 41.
Таблиця 1.1
Кількість поїздів на примикаючих до станції лініях
Зі станції |
На станцію |
Всього |
|||||||
А |
Б |
М |
Н |
О |
|||||
дільничні |
збірні |
пас. і прим. |
|||||||
А |
|
13/6 |
2/0 |
6/3 |
3 |
2 |
4 |
26/13 |
|
Б |
15/6 |
|
9/2 |
2/1 |
2 |
2 |
5 |
30/14 |
|
М |
2/0 |
8/2 |
|
5/2 |
3 |
1 |
2 |
19/6 |
|
Н |
8/3 |
3/1 |
9/2 |
|
2 |
1 |
2 |
23/8 |
|
О |
дільничні |
3 |
2 |
3 |
2 |
|
|
|
|
збірні |
2 |
2 |
1 |
1 |
|
|
|
|
|
пасажирські та приміські |
4 |
5 |
2 |
2 |
|
|
|
|
|
Всього |
30/13 |
28/14 |
24/6 |
16/8 |
|
|
|
98/41 |
|
Примітка: у чисельнику – вантажні поїзди, а у знаменнику – пасажирські.
1.2. Визначення кількості головних колій на лініях, що примикають до станції
Необхідна пропускна спроможність ліній, що примикають до станції, визначається за формулою
(1.1)
де
– коефіцієнт резерву пропускної
спроможності (
);
– кількість
вантажних поїздів на даній лінії (з
урахуванням збірних);
– відповідно,
кількість пасажирських і збірних поїздів
на даній лінії;
– коефіцієнт
зняття вантажних поїздів, відповідно,
пасажирськими та збірними поїздами (
,
).
Значення
приймають згідно табл. 1.1. У разі
неоднакових розмірів руху поїздів у
парному та непарному напрямках приймається
більше значення. Розраховане за формулою
(1.1) значення округлюють до найближчого
цілого в більшу сторону.
Наприклад, за наведеними в табл. 1.1 даними необхідна пропускна спроможність примикаючих ліній дорівнює:
пар
поїздів, прийнято – 62 пари;
пар
поїздів, прийнято – 64 пари;
пар
поїздів, прийнято – 41 пара;
пар
поїздів, прийнято – 44 пари.
Кількість головних колій на примикаючих до станції лініях і технічні засоби регулювання інтервалів між поїздами приймаються в залежності від розрахованої необхідної пропускної спроможності відповідно до табл. 1.2.
Таблиця 1.2