Лікування:

1. Видалення гнійного джерела.

2. Етіотропна і патогенетична терапія (антибіотики, дезінтоксикаційна терапія, специфічний імуноглобулін), загальнозміцнююча терапія.

Е л е к т р о т р а в м а - це непередбачена патологічна дія електричного струму на організм, яка викликає системні функціональні порушення центральної нервової, централльно-судинної і дихальної систем та місцеві зміни. Таке ураження по частоті смертельних випадків займає одне з перших місць. Число загиблих від дії електирчного струму у світі щорічно досягає 25 тисяч.

Ступінь тяжкості уражень, щи виникають при цьому, залежить від параметрів електричного струму: сили, напруги, виду (постійний, змінний), а також від шляху проходження струму, тривалості його дії, електропровідності шкіри, фізіологічного стану організму, характеру навколишньго середовища (сухе, вологе).

Найтяжчі наслідки виникають, якщо петля струму пороходить через серце, легені, центральну нервову систему. Мокрий одяг, взуття, волога, пітна, ушкоджена шкіра створюють мінімальний опір струму, й небезпека ураження різко зростає. Чим сильніший опір шкіри, тим слабша загальна дія травми, але значно глибші місцеві зміни.

Електричний струм спричиняє термічне, механічне і хімічне ушкодження тканин. Термічна дія виражається в появі неспецифічних опіків і специфічних міток (знаків) струму на шкірі.

Для виникнення електротравми не обов’язковий безпосередній контакт із струмонесучим предметом. Струм може вражати при високій напрузі через дуговий розряд на відстані. При падінні і контакті із землею високовольтного дроту струм “розиікається” на певній ділянці землі.

За характером виникаючих порушень відмічають чотири ступені електротравми:

1. Судомні скорочення м’язів без знепритомлення, потерпілий переляканий, блідий, кричить.

2. Судомні скорочення м’язів із втратою і швидким відновленням свідомості, длідість шкіри, різкий переляк, крик про допомогу - самостійне звільнення від дії струму неможливе.

3. Судомні скорочення м’язів із знепритомленням, дихання утруднене, тони серця глухі, брадикардія або фібриляція шлуночків, голосові зв’язки спазмовані, потерпілий не може кричати навіть після опритомлення.

4. Клінічна смерть з асистолією або фібриляцією шлуночків на фоні судом, миттєвий різкий видих, зупинка дихання.

Розвиток термінальних станів при проходженні струму через організм виникає внаслідок дефібриляції шлуночків, зупинки серця через подразнення блукаючочого нерва, спазму коронарних судин, зупинки дихання через пригнічення дихального центру, спазму дихальних м’язів чи голосової щілини. Ці порушення виникають при верхніх петлях струму (рука - голова; рука - рука; ліва рука - права нога) чи повній петлі струму (дві руки - дві ноги).

Втрата свідомості при електротравмі триває від кількох хвилин до 1 години, інколи й набагато довше.

Найнебезпечнішим проявом електротравми є зупинка кровобігу та дихання.

У потерпілих може виникнути первинна зупинка дихання (судомне скорочення дихальних м’язів, пошкодження дихального центру), фібриляція серця чи пораження ЦНС з мінімальними проявами життєдіяльності. В останніх випадках пробудження хворих, заживо захоронених в землі, можливе, й послужило забобонам, начебто для повернення до життя потерпілих від електричного струму та блискавки потрібно закопувати в землю, “щоб позбавити їх струму”.

Навіть після тривалої зупинки кровобігу серцеву діяльність можна відновити. Відновлення у осіб молодого віку через 4-5 хвилин після зупинки призводить до повного виліковування, у осіб похилого віку цей час коротший.

У чому має полягати невідкладна допомога потерпілому? Потрібно якомога швидше припинити дію електирчного струму. Для цього треба вимкнути рубильник чи відвести від потерпілого дріт за допомогою сухої палиці, дошки та ін. Якщо це зробити неможливо, то перерубують дроти гострим предметом з дерев’яною ручкою на різних рівнях, щоб не виникло короткого замикання. Якщо дріт перерізати не має чим, потерпілого треба відтягнути, взявши за край одягу, не торкаючись оголених частин тіла.Якщо ураження сталося від високовольтної мережі, то підходити треба маленькими кроками чи пересуватися пригинаючись, щоб не потрапити під “крокову” напругу.

Характер лікувальних заходів залежить від тяжкості ураження. Навіть при легкому ступені, незважаючи на задовільний стан, потерпілого потрібно госпіталізувати у терапевтичний чи кардіологічний стаціонар. При більш важкому ураженні, у випадках втрати свідомості не варто застосовувати будь-які центральні аналептики для її відновлення. при непритомності, відсутності дихання, пульсації на магістральних судинах приступають до негайного проведення серцево-легеневої реанімації з подальшою госпіталізацією у відділення реанімації.

Тактика подання допомоги з приводу місцевих проявів електротравми така сама, як і при термічних опіках.