- •1. Вступ
- •2. Соціалізація особистості
- •Соціалізація особистості. • Родинна соціалізація. • Сім'я як соціально-педагогічне середовище. • Тендерна соціалізація особистості школа однолітки. • Поняття субкультури.
- •2.1.Соціалізація особистості
- •2.2. Родинна соціалізація.
- •5.3.Сім'я як соціально-педагогічне середовище
- •5.4.Гендерна соціалізація особистості
- •5.5. Поняття субкультури. Молодіжна субкультура.
- •Теріантропія//Вікіпедія
- •3. Стереотипи та упередження
- •3.1. Стереотипи та їх роль у житті людини і суспільства.
- •3.2. Тендерні стереотипи в суспільстві
- •3.3. Поняття: дискримінації, ксенофобія, расизм, упередження, толерантність.
- •Поняття соціуму - суспільство людей • Суспільні відносини. Основи
- •6. Соціальна мобільність
- •6.1. Поняття мобільності.
- •6.2. Спілкування та співпраця як перспектива розвитку соціуму.
- •6.3 Поняття комунікації і комунікативності.
- •6.4. Участь у житті суспільства
- •Електронна бібліотека [Електронний ресурс] Соціологія / Танчин 1.3. - Режим доступа:
- •Людина і суспільства: Підруч. Для 11 кл. Загальноосвіт. Навч. Закл. / p.A. Арцишевський, с.О. Бондарук, с.С. Возняк та ін.— к.; Ірпінь: втф «Перун», 2006.—416с.: іл.
- •7.П0няття прав та свобод людини
- •7.1. Право людини в історії людство, еволюція уявлень про права людини в історії людства
- •7.2. Поняття прав і свобод людини
- •10.1. Поняття, форми та принципи демократії. Ідеали та цінності.
- •10.2. Демократія як політичний режим.
- •10.3. Вибори як інструмент демократії. Типи виборів.
- •10.4.Види виборчих систем. Виборча система в Україні.
- •10.5 Місцеве самоврядування
- •11. Засоби масової інформації
- •11.1 Види та функції засобів масової інформації. Змі як засіб формування громадської думки
- •11.2 Змі в демократичному суспільстві. Участь змІу формуванні суспільної думки та громадянського суспільства
- •11.3. Свобода слова і цензура.
- •4.11. Інформаційний простір України.
- •12.І.Поняття нації. Нація як соціальний інститут.
- •12*2.Нація етнічна та нація політична. Світовий досвід
- •13. Полікультурність
- •14. Україна і світ
- •Комплексна контрольна робота з навчальної дисципліни
- •Додаткові завдання
- •Комплексна контрольна робота з навчальної дисципліни
- •Додаткові завдання
- •Комплексна контрольна робота з навчальної дисципліни
- •Додаткові завдання
- •Додаткові завдання
- •Комплексна контрольна робота з навчальної дисципліни
- •Додаткові завдання
- •Література для самостійної роботи студентів
10.2. Демократія як політичний режим.
Характерною особливістю демократичного режиму є децентралізація, розосередження влади між громадянами держави з метою надання їм можливості рівномірного впливу на функціонування владних органів. Це форма організації суспільно-політичного життя, застосованого на принципах рівноправності його членів, періодичної виборності органів державного управління і прийняття рішень у відповідності з волею більшості.
Демократичний режим характеризує:
виборність найважливіших органів політичної влади;
вирішення найголовніших політичних проблем відповідно до волевиявлення більшості громадян;
формальне визнання народу джерелом влади, сувереном у державі;
юридична рівність громадян;
пріоритет прав людини над правами держави;
розподіл влади з метою недопущення її концентрації в єдиному центрі;
повага більшості до права меншості мати власну точку зору і відстоювати її цивілізованими методами;
верховенство закону в усіх сферах суспільного життя тощо.
10.3. Вибори як інструмент демократії. Типи виборів.
Поняття виборів, їх види. Політологія виділяє два основні шляхи
завоювання та утримання влади: насильство, диктатура і демократичні вибори. Вибори - це демократичний спосіб формування, періодичної чи позачергової зміни персонального складу органів державної влади або підтвердження повноважень на новий строк, процедура призначення посадових осіб через вільне волевиявлення дієздатних осіб шляхом голосування кандидатів, висунутих відповідно до встановлених законом правил, і процедур. Вибори є сучасною, цивілізованою правовою формою завоювання влад, зміни здійснюваного нею курсу.
Політичні вибори - це не лише безпосереднє голосування, а й широкий комплекс заходів і процедур щодо формування керівних органів у державі. Головними серед них є:
призначення виборів та визначення дати їх проведення;
визначення меж виборчих округів і виборчих дільниць;
утворення виборчих комісій (Центральної,окружної, дільничних );
складання списків виборців;
висування та реєстрація кандидатів;
проведення передвиборчої агітації;
голосування; підрахунок голосів;
оприлюднення результатів голосування;
проведення в разі необхідності повторного голосування чи повторних виборів.
Вибори відповідають республіканському типові організації влади, коли вони є «res publika» - тобто, справа народу. Згідно з ідеєю республіканізму, народу належить реальний мандат влад, який громадяни періодично вручають, делегують обмеженому колу людей. Будь-який парламентаризм ґрунтується на ідеї володіння кожним дієздатним громадянином владними повноваженнями і їх передачі своїм повноважним представникам. Що стосується акту голосування, то його можна оцінити як процедуру передачі влад, а ухиляння від участі у виборах - як незгоду її передавати.
Вибори символізують не лише виявлення думки населення, але й залучають масу до процесу управління державою. Вони є засобом політичної соціалізації населення, забезпечують легітимність, законне обґрунтування (як тієї, що опирається на думку народу) політики, яку проводять представники
влади, що перемогла на виборах. Вибори відіграють у суспільстві роль своєрідного регулятора, оскільки таким чином можна демократично змінювати владні структури.
Залежно від предмета обрання розрізняють вибори президентські, парламентські і муніципальні (вибори до місцевих органів влади). З огляду на причини їх проведення вибори можуть бути черговими (проводяться у зв'язку із закінченням строку повноважень виборного органу), позачерговими (їх проводять внаслідок дострокового припинення виборним органам своєї діяльності, наприклад, достроковий розпуск парламенту, смерть або відставка президента), додатковими (проводяться для поповнення представницького закладу, якщо з його складу вибув один або кілька членів). В умовах трансформації політичної системи вибори в Україні ще не є у повній мірі механізмом формування волі більшості та цивілізованого вирішення конфліктів, що виникають, не достатньо виконують функцію рекрутування нової політичної еліти, не є оптимальним способом мобілізації громадськості на підтримку загально значимих цінностей і партійних програм.
