Основні закони риторики

Риторика виникла у Стародавній Греції і вважалася мистецтвом , творчістю, її називали «царицею всіх мистецтв», вона була складовою частиною суспільного життя

Зі стародавніх часів риторику поділяли на три галузі:

• судова риторика;

• політична риторика;

• урочиста риторика.

Першу теорію риторики створили в У столітті до н. е. сицилійські греки в Сиракузах. Серед них найвидатніший був Горій, який зумів перетворити риторику на мистецтво, що своєю красою та силою впливу зрівнялося з поезією. Майстром академічних бесід-діалогів був афінський філософ Сократ.

Але найвидатнішим майстром риторики у стародавній Греції вважався Демосфен. Першу його промову публіка зустріла сміхом. Але Демосфен наполегливо працював над собою і досяг великих успіхів у риториці, долаючи свої фізичні вади (Демосфен був маленький на зріст , зі слабким голосом, він гаркавив і нервово посмикував плечем). До нас дійшло понад 60 його промов і листів. У них ясний виклад, фрази, як правило, короткі. На його промовах вчилися оратори багатьох поколінь Греції і Риму.

Видатними ораторами Київської Русі були митрополит Іларіон та Кирило Туровський. Пізніше курс риторики викладався в Києво-Могилянській академії. Студентів навчали створювати промови, писати вітальні, прохальні подячні, прощальні листи. Академія славна такими ораторами як Григорій Сковорода, Феофан Прокопович.

Термін „риторика” ніколи в історії не відзначався однозначним тлумаченням. У глибокій давнині чітко визначились два підходи до сприйняття риторики: з одного боку, Платон, Сократ, Сократ. Аристотель, Цицерон розвивали концепцію змістовної риторики, де одним із головних компонентів була ідея (логос); а з другого боку, школа Квінтіліана розглядала риторику як мистецтво прикрашання мовлення. Звідси отримала свій розвиток формальна, схоластична риторика, де знання предмета мовлення не було обов’язковою умовою.

Нове розуміння риторики ґрунтується на традиціях Аристотеля, у працях якого концепція змістовної риторики представлена у найбільш цілісному виді, на працях М. В. Ломоносова, Ф. Прокоповича.

Закони риторики:

Р

И

Т

О

Р

И

К

А

Перший закон (концептуальний)

Другий закон (моделювання аудиторії )

Третій закон (стратегічний)

Четвертий закон (тактичний)

П’ятий закон (мовленнєвий)

Шостий закон (ефективної комунікації) комунікації)комунікацікомунікації)

Сьомий закон (системно-аналітичний)

Перший закон (концептуальний) формує і розвиває в людини уміння всебічно аналізувати предмет дослідження і вибудовувати систему знань про нього (задум і концепцію).

Другий закон (закон моделювання аудиторії) формує і розвиває в людини уміння вивчати в системі три групи ознак, які позначають „портрет” будь-якої аудиторії:

соціально-демографічні,

соціально-психологічні,

індивідуально-особистісні.

Третій закон (стратегічний) формує і розвиває в людини уміння розробляти програму діяльності на основі створеної концепції з урахуванням психологічного портрета аудиторії:

визначення цільової установки діяльності (навіщо?);

виявлення і дослідження суперечностей у досліджуваних проблемах;

формування тези (головної думки, власної позиції).

Четвертий закон (тактичний) формує і розвиває в людини уміння працювати з фактами та аргументами, а також активізувати мисленнєву діяльність співрозмовників (аудиторії), тобто створити атмосферу інтелектуальної й емоційної співтворчості.

П’ятий закон (мовленнєвий) формує і розвиває в людини вміння володіти мовленням (одягати свою думку в дієву словесну форму).

Шостий закон (закон ефективної комунікації) формує і розвиває в людини уміння встановлювати, зберігати й закріплювати контакт з аудиторією як необхідну умову успішної реалізації продукту мисленнєво-мовленнєвої діяльності.

Сьомий закон (системно-аналітичний) формує і розвиває в людини уміння рефлексувати (виявляти і аналізувати власні відчуття з метою навчитися робити висновки з помилок і нарощувати цінний життєвий досвід) і оцінювати діяльність інших, тобто визначатися, як допомогти іншому ефективніше здійснювати його діяльність, а також навитися вбирати в себе цінний досвід іншого.

Закони риторики, представлені у риторичній формулі, відбивають системність мисленнєво-мовленнєвої діяльності (що, навіщо, як) що головним чином визначає результативність цієї діяльності, від чого багато в чому залежить успіх будь-якої іншої діяльності людини.

Отже, риторика – комплексна наука, тобто її місце - на стику, пересіченні ряду наук (філософії, логіки, психології, лінгвістики, етики, сценічної майстерності). Вона начебто вбирає в себе з інших наук ті компоненти, які в системі визначають риторику як науку про закони ефективної мисленнєво-мовленнєвої діяльності. Таким чином, це не просто сума різних змістовних компонентів, а наука, яка інтегрує в себе необхідні знання.

Сучасна риторика – це наука переконання засобами мови. У сучасному мовознавстві з’явилось поняття „дискусивна риторика”, тобто риторика дискурсу як щоденного мовного спілкування в соціумі.