- •1. Психологія як наука
- •1.1. Природа психіки і предмет психологічної науки
- •1.1.1. Наукова, життєва та народна психологія, парапсихологія як джерела знань про психіку
- •1.1.2. Розвиток наукових знань про природу психіки
- •1.1.3. Виникнення і становлення психіки в процесі біологічної еволюції та історичного поступу людства
- •1.1.4. Мозок і психіка
- •1.2. Принципи, методи, стан і структура сучасної психології
- •1.2.1. Принципи психологічної науки
- •1.2.2. Методи наукової психології
- •1.2.3. Психологія в системі наук
- •1.2.4. Галузі психології
- •2. Особистість: загальна психологічна характеристика, структура, розвиток
- •2.1. Основні теорії особистості
- •2.1.1. Теорія в. Джемса
- •2.1.2. Особистість в "описовій психології" в. Дільтея й е. Шпрангера
- •2.1.3. Типологія особистостей о. Ф. Лазурського
- •2.1.4. Фрейдизм і неофрейдизм
- •2.1.5. Гуманістичні теорії особистості
- •2.1.6. Теорії особистості у французькій соціологічній школі
- •2.1.7. Особистість у культурно-історичній теорії л. С. Виготського
- •2.1.8. Особистість у логотерапії в. Франкла
- •2.1.9. Особистість у теорії с. Л. Рубінштейна
- •2.1.10. Теорія діяльності о. М. Леонтьєва та поняття особистості
- •2.1.11. Погляди б. Г. Ананьєва на особистість
- •2.1.12. Концепція особистості г. С. Костюка
- •2.2. Склад і структура особистості
- •2.2.1. Індивід, людина, особистість, індивідуальність, суб'єкт
- •2.2.2. Індивідуально-психологічні, психофізіологічні властивості особистості, темперамент
- •2.2.3. Соціально-психологічна характеристика особистості, характер
- •2.2.4. Діяльність та особистість
- •2.2.5. Генетичний аспект особистості; від задатків до здібностей
- •2.2.6. Психологічна структура особистості
- •2.2.7. Свідомість і несвідоме. Самосвідомість особистості
- •2.3. Розвиток особистості
- •2.3.1. Загальна характеристика онтогенезу психічного розвитку особистості
- •2.3.2. Соціальні та біологічні умови психічного розвитку індивіда
- •2.3.3. Рушійні сили розвитку особистості
- •2.3.4. Періодизація психічного розвитку та етапи життєвого шляху особистості
- •2.3.5. Розвиток самосвідомості в онтогенезі
- •2.3.6. Виховання, навчання і психічний розвиток дитини. Особистість як об'єкт і суб'єкт самотворення
- •2.3.7. Форми й методи активізації виховання та навчання в сучасній школі
- •3. Когнітивна сфера особистості
- •3.1. Відчуття та сприймання в системі інтелектуальних властивостей особистості
- •3.1.1. Поняття про відчуття та сприймання як початкові ланки пізнавального процесу
- •3.1.2. Нейрофізіологічні механізми відчуттів та сприймання
- •3.1.3. Властивості й закономірності відчуттів та сприймання
- •3.1.4. Відчуття та сприймання як активні процеси пошуку й обробки інформації
- •3.2.1. Теорії пам'яті
- •3.2.2. Види пам'яті
- •3.2.3. Загальна характеристика процесів пам'яті
- •3.2.4. Мнемічні властивості особистості
- •3.2.5. Вивчення пам'яті
- •3.2.6. Розвиток пам'яті
- •3.2.7. Виховання пам'яті
- •3.3. Увага
- •3.3.1. Поняття про увагу
- •3.3.2. Природа уваги
- •3.3.3. Види уваги
- •3.3.4. Властивості уваги
- •3.3.5. Уважність як властивість особистості
- •3.3.6. Вивчення властивостей уваги
- •3.3.7. Розвиток і виховання уваги
- •3.4 Мислення та інтелект
- •3.4.1. Поняття про мислення. Мислення як процес
- •3.4.2. Класифікація видів мислення
- •3.4.3. Принцип єдиного інтелекту та професійне мислення
- •4.4.4. Проблемна ситуація і задача. Проблемне навчання
- •3.4.5. Мислення і мовлення
- •3.4.6. Особистісна зумовленість мислення. Інтелектуальні властивості особистості
- •3.4.7. Психологія мислення і дослідження в галузі штучного інтелекту. "Комп'ютерна метафора"
- •3.5 Уява і творчість
- •3.5.1. Поняття про уяву. Види і прийоми уяви
- •3.5.2. Фізіологічні основи уяви. Уява та органічні процеси
- •3.5.3. Уява й фантазія. Розвиток уяви
- •3.5.4. Поняття про творчість. Творчість як розв'язування творчих задач
- •3.5.6. Психологічні проблеми навчання творчості. Творчий тренінг
- •4. Афективна сфера особистості
- •4.1. Зв'язок пізнавальної й афективної сфер особистості
- •4.2. Представленість афектної сфери у свідомості особистості
- •4.2.1. Потяги та емоції
- •4.2.2. Емоції й почуття
- •4.2.3. Воля
- •4.3. Функціональне призначення афективної сфери
- •4.3.1. Оцінка і спонукання
- •4.3.2. Регулятивне значення емоцій і волі в самотворенні особистості
- •4.4. Психічні стани особистості
- •5. Діяльність, поведінка особистості
- •5.1. Потребнісно-мотиваційна підсистема
- •5.1.1. Активність особистості та її джерела
- •5.1.2. Класифікація потреб
- •5.1.3. Потреби й мотиви
- •5.1.4. Мотиви та цілі діяльності
- •5.1.5. Класифікація мотивів поведінки, діяльності особистості
- •5.1.6. Спрямованість особистості
- •5.1.7. Мотивація та пізнавальні процеси
- •5.1.8. Мотиви та емоції
- •5.1.9. Воля і мотив
- •5. 1.10. Мотиви і навички
- •5.2. Операціональна підсистема
- •5.2.1. Основні положення психологічної теорії діяльності
- •5.2.2. Психомоторика в складі діяльності
- •5.2.3. Формування сенсомоторних навичок
- •5.2.4. Зумовленість дій головними ознаками праці
- •5.3. Інформаційна підсистема
- •5.З.1. Інформаційна основа діяльності
- •5.3.2. Психологічні аспекти прийняття рішень
- •5.3.3. Обробка інформації в процесі прийняття рішень
- •5.4. Регуляторна підсистема
- •5.4.1. Загальна характеристика регуляторних процесів
- •5.4.2. Склад саморегуляції діяльності, поведінки
- •5.4.3. Слово у складі саморегуляції
- •5.5. Індивідуальний стиль діяльності та професійна придатність
- •5.5.1. Загальна характеристика профпридатності
- •5.5.2. Загальні ознаки ісд
- •5.5.3. Визначальні ознаки ісд
- •6. Соціально-психологічна сфера особистості
- •6.1. Соціалізація особистості
- •6.1.1. Загальна характеристика процесу соціалізації
- •6.1.2. Ефекти соціалізації
- •6.1.3. Соціальні атитюди та диспозиції
- •6.2. Соціальні групи
- •6.2.1. Основні параметри групи
- •6.2.2. Класифікація груп
- •6.2.3. Закономірності функціонування малих груп
- •6.3.1. Привабливість і взаємовплив
- •6.3.2. Механізми взаємовпливу
- •6.3.3. Типи міжособистісних стосунків
- •6.4. Функції спілкування. Спілкування як комунікація
- •6.4.1. Спілкування і діяльність
- •6.4.2. Функції спілкування
- •6.4.3. Невербальна комунікація
- •6.4.4. Вербальна комунікація
- •6.5. Спілкування як інтеракція. Соціально-психологічний клімат групи
- •6.5.1. Види взаємозв'язку в спільній діяльності
- •6.5.2. Сумісність та спрацьованість
- •6.5.3. Соціально-психологічний клімат як результат та умова ефективності спільної діяльності
- •6.6 Міжособистісне розуміння
- •6.6.1. Стадії міжособистісного розуміння
- •6.6.2. Адекватність розуміння поведінки інших людей
- •6.6.3. Феномени ідентифікації, рефлексії та емпатії
- •6.7. Конфліктні ситуації та шляхи їх розв'язання
- •6.7.1. Структура конфлікту
- •6.7.2. Динаміка конфлікту
- •6.7.3. Функції та типологія конфліктів
- •6.7.4. Основні стилі поведінки при розв'язанні конфліктів
- •7. Основні напрями науково-прикладної та практичної психології
- •7.1. Інженерна психологія та ергономічне забезпечення виробничої діяльності
- •7.1.1. Структура ергономічних властивостей і загальних ергономічних вимог
- •7.1.2. Упровадження ергономічних знань
- •7.2. Екологічна психологія
- •7.3. Психологія сім'ї
- •7.4. Психологія менеджменту
7.1.2. Упровадження ергономічних знань
Діапазон об'єктів, у розробці та створенні яких бере участь ергономіка, дуже великий - від простих знарядь праці до космічного корабля. Ергономісти тісно спілкуються з дизайнерами під час проектування не тільки різних засобів виробництва, а й при розробці одягу, інтер'єру офісних та житлових приміщень, об'єктів малих архітектурних форм тощо.
Відома американська дизайнерська фірма Р. Лоулі й В. Снейт" брала участь у роботі за програмою "Аполлон", а також у розробці орбітальної станції "Скайлеб". Космічна ергономіка - дуже перспективна наука, що передбачає залучення до досліджень знань із різних галузей науки й техніки. Ергономічне забезпечення надійності систем управління космічним кораблем вимагає знань про всі обставини польоту, можливості космонавтів та операторів керування польотом на Землі. Великого значення набувають усі, в тому числі на перший погляд незначні, обставини.
Діяльність космонавтів у невагомості потребує нових ергономічних підходів до проектування обладнання космічного корабля, забезпечення життєдіяльності космонавтів, збереження їх здоров'я в умовах недостатньої фізичної активності та значного психологічного напруження. Крім того, системи управління польотом вимагають координації зусиль усього екіпажу космічного корабля, який тривалий час перебуває не тільки в невагомості, айв ізольованості, до того ж у замкнених, невеличких приміщеннях. Ергономічні дослідження у цьому напрямі сприяли розробці ефективних систем управління літаками. Пілотажне й навігаційне обладнання літаків Ту-204 дає можливість екіпажеві виконувати польоти в автоматизованому режимі, включаючи зліг та посадку, і зводити при цьому до мінімуму вплив метеоумов. За результатами ергономічних досліджень та інженерних розробок створено нові системи відображення інформації, уніфіковано обладнання компонування кабіни, що суттєво полегшує навчання льотного складу, автоматизовано значну кількість операцій, розроблено нові сигнально-аварійні системи для кабіни пілота.
Дедалі ширше використовуються досягнення ергономіки при розробці систем управління повітряним рухом (УПР) літаків. Робота диспетчерів УПР дуже складна, напружена й відповідальна. Тільки один приклад: в аеропортах І класу кожні 30 с відбувається зліт або посадка літака, а диспетчер такого аеропорту повинен стежити за рухом близько 20 літаків ("боргів"). При цьому більш як 90 % усіх неправильних дій диспетчерів відбуваються через порушення сприймання, пам'яті, неправильне прийняття рішень, перешкоди в комунікаціях тощо. Тому очевидною є необхідність використання результатів експериментальних досліджень, у тому числі й ергономічних, з метою забезпечення надійності космічних та повітряних польотів.
Досягнення ергономіки використовуються в багатьох сферах промисловості. Як приклад можна навести автомобільну и машинобудівну промисловість, інформаційну техніку та технології. Американська фірма "Етак" проводить випробування нової навігаційної системи "Навігатор". Ця система допомагає виборові оптимального маршруту, враховуючи зміни, які відбуваються по дорозі до пункту призначення. Вся ця інформація відображається на екрані невеликого відео монітора. Тривають дослідження в напрямі оптимізації розташування приладів у кабіні автомобіля, організації робочого місця водія, умов його діяльності. Провідні зарубіжні фірми не шкодують ні грошей, ні часу на проведення ергономічних розробок, що забезпечує їм конкурентоспроможність на світовому ринку.
Значна увага приділяється ергономічним розробкам техніки, яка використовується в сільському та лісному господарстві. Так, ергономічна програма для сільського та лісною господарства Норвегії була розроблена під керівництвом відомого ергономіста Л. Сьофлота. Він почав зі спеціального соціологічного та ергономічного аналізу сільського господарства Норвегії, взявши до увага особливості польових робіт, характеристику робітників, їх професійну підготовку, освіту, звичаї, потреби, типові захворювання та їхні причини, тобто склав ергономічний "портрет" проблеми. Після цього розробив комплексну ергономічну програму, адресовану не тільки машинобудівним фірмам, а й безпосередньо трудівникам, фермерам. Ця програма є міждисциплінарною та міжгалузевою: вона стосується робіт, які виконуються як у полі, так і в приміщенні, при застосуванні машин та без них, чоловіками й жінками різного віку, враховуючи стан здоров'я селян та їх задоволення працею.
Інший приклад: білоруські ергономісти й дизайнери розробили систему ергономічного забезпечення проектування й експлуатації тракторів, комбайнів та іншої техніки, що суттєво підвищує ефективність праці, працездатність робітника, зберігає його здоров'я завдяки комфортним і безпечним умовам праці.
Останнім часом за кордоном активізувалися розробки сільгосптехніки, розрахованої на жінок. У сільському господарстві працює на 20 % більше жінок, ніж у промисловому виробництві та в ремісничих майстернях. Відома фірма "Гольдоні" вже розробила й випустила "жіночі трактори" для кавових плантацій Куби, а також для французького ринку. На жаль, значна кількість машин і технічних засобів, технологій і засобів індивідуального захисту не відповідають анатомо-фізіологічним особливостям жіночого організму. І це при тому, що 51 % жінок зайняті у виробництві Особливо багато їх працює з електронно-обчислювальною технікою. Наслідки роботи з "не ергономічними" комп'ютерами дуже невтішні. Експерти Міжнародної організації праці (МОП) установили, що оператори дисплеїв дуже часто скаржаться на стомлюваність очей, на біль м'язів шиї, плечей, зап'ясть. В окремих випадках виникають дуже серйозні захворювання зору (катаракти), шкіри обличчя, а в жінок - захворювання, пов'язані з порушенням нормального процесу вагітності. Ергономічні дослідження показують, що в роботі з дисплеєм навантаження на зорову систему збільшується порівняно э традиційною візуальною роботою майже у 2,5 рази.
Проблеми взаємодії людини з дисплеями обговорювалися на різних конференціях, особливо великий резонанс мала третя міжнародна конференція "Робота з дисплеями", котра відбулася в Берліні у вересні 1992 р.
Значні зусилля дослідників спрямовані на поліпшення параметрів техніки (мерехтіння екранів, рівня освітлювання, яскравості фону та предмета), враховуючи антропометричні, біомеханічні та психофізіологічні характеристики людини.
Заслуговує на увагу досвід австралійських ергономістів, котрі вже тривалий час вивчають проблему, пов'язану з використанням електронних клавіатур. Дослідження ушкоджень зап'ясть рук (кожен рік в Австралії реєструються 20 тис. таких ушкоджень), пов'язаних з роботою на клавіатурі дисплея, показують, що вони зумовлені тривалим навантаженням окремих груп м'язів та незручною робочою позою. Це викликає різні захворювання, в тому числі й професійні, як-от синдром навантаження на м'язо-сухожильний апарат. На базі проведених ергономічних досліджень був запропонований модернізований варіант "клавіатурного поля". В Англії теж розроблено варіант зонованої клавіатури до персональних комп'ютерів фірми ІБМ. Італійська фірма "Оліветті" розробила нову клавіатуру до електронних приладів з урахуванням антропометричних даних та психологічних аспектів роботи оператора.
Не менш важлива і сфера застосування ергономічних знань, пов'язана з виконанням монотонних операцій, ручною працею. Розробка ручного інструменту та виробів культурно-побутового призначення, їх ергономічна та естетична оцінка - це напрям, котрий розвивається не менш інтенсивно, ніж нові технології. Так, при розробці спеціального інструменту треба враховувати всі моменти та особливості взаємодії в системі "рука-інструмент", а також вплив факторів навколишнього середовища на виконання дій та окремих операцій. У руці людини виявлено сім функціональних зон, котрі специфічно взаємодіють під час роботи з певним інструментом і виконання певних дій. Виконання окремої операції залежить від конкретних обставин, за яких вона здійснюється. Така проста операція, як забивання цвяха, може стати складною, якщо її виконувати під водою або в космосі.
Предметом ергономічного дослідження може стати й діяльність людини в такому предметно-просторовому середовищі, як кухня. Кухня - важлива функціональна зона житла, де міститься велика кількість різноманітного обладнання. В експериментах ергономістів моделювалися предметне середовище кухні та процес приготування їжі. В експериментах брали участь люди різного віку, а також інваліди, котрі пересувалися на колясці, та люди з пониженою працездатністю. Результати досліджень були покладені в основу розробки кухонних наборів, а також комплексу кухонного обладнання та посуду з урахуванням особливостей приготування їжі людьми-інвалідами.
Не менш цікаві ергономічні розробки товарів культурно-побутового призначення -чайника або електропраски, пилососа та іншого обладнання, дитячих іграшок. Проблема проектування такого обладнання й пристроїв дуже актуальна, бо, за даними ООН, смертність у побутових обставинах перевищила смертність у дорожніх катастрофах та в 6 разів перевищує смертність на виробництві, і багато нещасних випадків пов'язані з побутовою технікою.
Тенденції розвитку ергономіки в сучасному світі визначаються науково-технічним поступом, перспективи розвитку якого пов'язують із синтезом культури й технології. Ця концепція, основні положення якої сформульовані Ш. Аїдом, мас назву "екотехнологія".
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
1 Венда В. Ф. Инженерная психология и сипте і систем отображения информации Москва, 1975.
2 Зинченко В. II, Мунипов В. II. Основы эргономики. Москва, 1979.
3. Основи инженерной психологии / Пол ред. Б. Ф. Ломова. Москва. "977.
4 Справочник по инженерной психологии Москва. 1982
5 Трофимов Ю. Л. Техническое творчество в САПР: Психологические аспекты Киев, 1989.
6 Эргономика. Ленинград, 1988.
