В основу підручника покладено особистісний підхід. Розкриваються базові поняття психологічної науки, і насамперед ті, що пов'язані з психологією особистості, її діяльністю та поведінкою, розвитком психіки, соціальними та біологічними передумовами формування психічних властивостей індивіда, психічних процесів, функцій та станів. Окремий розділ присвячено провідним напрямам науково-прикладної та практичної психології.

Для студентів вищих навчальних закладів.

ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА

1. ПСИХОЛОГІЯ ЯК НАУКА

1.1. ПРИРОДА ПСИХІКИ І ПРЕДМЕТ ПСИХОЛОГІЧНОЇ НАУКИ

1.1.1. Наукова, життєва та народна психологія, парапсихологія як джерела знань про психіку

1.1.2. Розвиток наукових знань про природу психіки

1.1.3. Виникнення і становлення психіки в процесі біологічної еволюції та історичного поступу людства

1.1.4. Мозок і психіка

1.2. ПРИНЦИПИ, МЕТОДИ, СТАН І СТРУКТУРА СУЧАСНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

1.2.1. Принципи психологічної науки

1.2.2. Методи наукової психології

1.2.3. Психологія в системі наук

1.2.4. Галузі психології

2. ОСОБИСТІСТЬ: ЗАГАЛЬНА ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА, СТРУКТУРА, РОЗВИТОК

2.1. ОСНОВНІ ТЕОРІЇ ОСОБИСТОСТІ

2.1.1. Теорія В. Джемса

2.1.2. Особистість в "описовій психології" В. Дільтея й Е. Шпрангера

2.1.3. Типологія особистостей О. Ф. Лазурського

2.1.4. Фрейдизм і неофрейдизм

2.1.5. Гуманістичні теорії особистості

2.1.6. Теорії особистості у французькій соціологічній школі

2.1.7. Особистість у культурно-історичній теорії Л. С. Виготського

2.1.8. Особистість у логотерапії В. Франкла

2.1.9. Особистість у теорії С. Л. Рубінштейна

2.1.10. Теорія діяльності О. М. Леонтьєва та поняття особистості

2.1.11. Погляди Б. Г. Ананьєва на особистість

2.1.12. Концепція особистості Г. С. Костюка

2.2. СКЛАД І СТРУКТУРА ОСОБИСТОСТІ

2.2.1. Індивід, людина, особистість, індивідуальність, суб'єкт

2.2.2. Індивідуально-психологічні, психофізіологічні властивості особистості, темперамент

2.2.3. Соціально-психологічна характеристика особистості, характер

2.2.4. Діяльність та особистість

2.2.5. Генетичний аспект особистості; від задатків до здібностей

2.2.6. Психологічна структура особистості

2.2.7. Свідомість і несвідоме. Самосвідомість особистості

Свідомість як рівень психічного відображення

Характер процесу усвідомлення

Співвідношення свідомості та несвідомого

Свідомість і самосвідомість

2.3. РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ

2.3.1. Загальна характеристика онтогенезу психічного розвитку особистості

2.3.2. Соціальні та біологічні умови психічного розвитку індивіда

2.3.3. Рушійні сили розвитку особистості

2.3.4. Періодизація психічного розвитку та етапи життєвого шляху особистості

2.3.5. Розвиток самосвідомості в онтогенезі

2.3.6. Виховання, навчання і психічний розвиток дитини. Особистість як об'єкт і суб'єкт самотворення

2.3.7. Форми й методи активізації виховання та навчання в сучасній школі

3. КОГНІТИВНА СФЕРА ОСОБИСТОСТІ

3.1. ВІДЧУТТЯ ТА СПРИЙМАННЯ В СИСТЕМІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ОСОБИСТОСТІ

3.1.1. Поняття про відчуття та сприймання як початкові ланки пізнавального процесу

3.1.2. Нейрофізіологічні механізми відчуттів та сприймання

3.1.3. Властивості й закономірності відчуттів та сприймання

Властивості та закономірності відчуттів

Властивості та закономірності сприймання

3.1.4. Відчуття та сприймання як активні процеси пошуку й обробки інформації

3.2. ПАМ'ЯТЬ

3.2.1. Теорії пам'яті

3.2.2. Види пам'яті

3.2.3. Загальна характеристика процесів пам'яті

3.2.4. Мнемічні властивості особистості

3.2.5. Вивчення пам'яті

3.2.6. Розвиток пам'яті

3.2.7. Виховання пам'яті

3.3. УВАГА

3.3.1. Поняття про увагу

3.3.2. Природа уваги

3.3.3. Види уваги

3.3.4. Властивості уваги

Концентрація уваги.

Стійкість увага.

Переключення уваги.

Розподіл уваги.

Обсяг уваги.

3.3.5. Уважність як властивість особистості

3.3.6. Вивчення властивостей уваги

3.3.7. Розвиток і виховання уваги

3.4 МИСЛЕННЯ ТА ІНТЕЛЕКТ

3.4.1. Поняття про мислення. Мислення як процес

3.4.2. Класифікація видів мислення

3.4.3. Принцип єдиного інтелекту та професійне мислення

4.4.4. Проблемна ситуація і задача. Проблемне навчання

3.4.5. Мислення і мовлення

3.4.6. Особистісна зумовленість мислення. Інтелектуальні властивості особистості

3.4.7. Психологія мислення і дослідження в галузі штучного інтелекту. "Комп'ютерна метафора"

3.5 УЯВА І ТВОРЧІСТЬ

3.5.1. Поняття про уяву. Види і прийоми уяви

3.5.2. Фізіологічні основи уяви. Уява та органічні процеси

3.5.3. Уява й фантазія. Розвиток уяви

3.5.4. Поняття про творчість. Творчість як розв'язування творчих задач

3.5.6. Психологічні проблеми навчання творчості. Творчий тренінг

4. АФЕКТИВНА СФЕРА ОСОБИСТОСТІ

4.1. ЗВ'ЯЗОК ПІЗНАВАЛЬНОЇ Й АФЕКТИВНОЇ СФЕР ОСОБИСТОСТІ

4.2. ПРЕДСТАВЛЕНІСТЬ АФЕКТНОЇ СФЕРИ У СВІДОМОСТІ ОСОБИСТОСТІ

4.2.1. Потяги та емоції

Потяг

Активація

Емоції. Природа емоцій

Переживання

Органічні зміни

Характеристика емоцій

Виразні рухи

4.2.2. Емоції й почуття

Загальні властивості емоцій і почуттів

Специфічні властивості емоцій

4.2.3. Воля

4.3. ФУНКЦІОНАЛЬНЕ ПРИЗНАЧЕННЯ АФЕКТИВНОЇ СФЕРИ

4.3.1. Оцінка і спонукання

4.3.2. Регулятивне значення емоцій і волі в самотворенні особистості

4.4. ПСИХІЧНІ СТАНИ ОСОБИСТОСТІ

5. ДІЯЛЬНІСТЬ, ПОВЕДІНКА ОСОБИСТОСТІ

5.1. ПОТРЕБНІСНО-МОТИВАЦІЙНА ПІДСИСТЕМА

5.1.1. Активність особистості та її джерела

5.1.2. Класифікація потреб

5.1.3. Потреби й мотиви

5.1.4. Мотиви та цілі діяльності

5.1.5. Класифікація мотивів поведінки, діяльності особистості

5.1.6. Спрямованість особистості

5.1.7. Мотивація та пізнавальні процеси

5.1.8. Мотиви та емоції

5.1.9. Воля і мотив

5. 1.10. Мотиви і навички

5.2. ОПЕРАЦІОНАЛЬНА ПІДСИСТЕМА

5.2.1. Основні положення психологічної теорії діяльності

5.2.2. Психомоторика в складі діяльності

5.2.3. Формування сенсомоторних навичок

5.2.4. Зумовленість дій головними ознаками праці

5.3. ІНФОРМАЦІЙНА ПІДСИСТЕМА

5.З.1. Інформаційна основа діяльності

5.3.2. Психологічні аспекти прийняття рішень

5.3.3. Обробка інформації в процесі прийняття рішень

5.4. РЕГУЛЯТОРНА ПІДСИСТЕМА

5.4.1. Загальна характеристика регуляторних процесів

5.4.2. Склад саморегуляції діяльності, поведінки

5.4.3. Слово у складі саморегуляції

5.5. ІНДИВІДУАЛЬНИЙ СТИЛЬ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ПРОФЕСІЙНА ПРИДАТНІСТЬ

5.5.1. Загальна характеристика профпридатності

5.5.2. Загальні ознаки ІСД

5.5.3. Визначальні ознаки ІСД

6. СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА СФЕРА ОСОБИСТОСТІ

6.1. СОЦІАЛІЗАЦІЯ ОСОБИСТОСТІ

6.1.1. Загальна характеристика процесу соціалізації

6.1.2. Ефекти соціалізації

6.1.3. Соціальні атитюди та диспозиції

6.2. СОЦІАЛЬНІ ГРУПИ

6.2.1. Основні параметри групи

6.2.2. Класифікація груп

6.2.3. Закономірності функціонування малих груп

6.3. МІЖОСОБИСТІСНІ СТОСУНКИ

6.3.1. Привабливість і взаємовплив

6.3.2. Механізми взаємовпливу

6.3.3. Типи міжособистісних стосунків

6.4. ФУНКЦІЇ СПІЛКУВАННЯ. СПІЛКУВАННЯ ЯК КОМУНІКАЦІЯ

6.4.1. Спілкування і діяльність

6.4.2. Функції спілкування

6.4.3. Невербальна комунікація

6.4.4. Вербальна комунікація

6.5. СПІЛКУВАННЯ ЯК ІНТЕРАКЦІЯ. СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ КЛІМАТ ГРУПИ

6.5.1. Види взаємозв'язку в спільній діяльності

6.5.2. Сумісність та спрацьованість

6.5.3. Соціально-психологічний клімат як результат та умова ефективності спільної діяльності

6.6 МІЖОСОБИСТІСНЕ РОЗУМІННЯ

6.6.1. Стадії міжособистісного розуміння

6.6.2. Адекватність розуміння поведінки інших людей

6.6.3. Феномени ідентифікації, рефлексії та емпатії

6.7. КОНФЛІКТНІ СИТУАЦІЇ ТА ШЛЯХИ ЇХ РОЗВ'ЯЗАННЯ

6.7.1. Структура конфлікту

6.7.2. Динаміка конфлікту

6.7.3. Функції та типологія конфліктів

6.7.4. Основні стилі поведінки при розв'язанні конфліктів

7. ОСНОВНІ НАПРЯМИ НАУКОВО-ПРИКЛАДНОЇ ТА ПРАКТИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

7.1. ІНЖЕНЕРНА ПСИХОЛОГІЯ ТА ЕРГОНОМІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИРОБНИЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

7.1.1. Структура ергономічних властивостей і загальних ергономічних вимог

Ергономічні властивості

Загальні ергономічні вимоги

7.1.2. Упровадження ергономічних знань

7.2. ЕКОЛОГІЧНА ПСИХОЛОГІЯ

7.3. ПСИХОЛОГІЯ СІМ'Ї

7.4. ПСИХОЛОГІЯ МЕНЕДЖМЕНТУ

ПЕРЕДМОВА

Злам тисячоліть поряд із вражаючими досягненнями в науці й техніці, культурі й мистецтві позначений страхітливими аваріями та катастрофами, що з безперечною очевидністю виявили згубність для суспільства технократичних пріоритетів. За статистикою, понад 60 % усіх аварій відбувається з вини людини. Це спричинене тим, що технічні об'єкти проектуються без урахування специфіки суб'єкта діяльності, особистості людини, її мотиваційних, пізнавальних, емоційно-вольових, психофізіологічних властивостей. Наслідки нехтування психологічними властивостями людини в інших галузях людської діяльності не так очевидні, але не менш згубні.

Нині стало актуальним, а подеколи навіть модні, залучати потенціал психологічної науки до вирішення практичних завдань, які постають у різних сферах життєдіяльності суспільства. Створюються численні психологічні та психотерапевтичні служби, котрі мають нагальну потребу в надійних знаннях про людину. Отже, цілком закономірним є підвищення інтересу суспільства до здобутків психологічної науки.

Сьогодні, в умовах глобальних зрушень у житті нашої держави, вища школа також зазнає певних змін, зокрема в напрямі гуманітаризації освіти. Державною національною програмою "Освіта" (Україна XXI століття) передбачено значне вдосконалення психолого-педагогічної підготовки студентської молоді. Цьому сприяє введення до навчальних планів вищих закладів освіти курсів "Загальна психологія " та "Психологія праці і інженерна психологія". Тож очевидною є конечна потреба в сучасних підручниках з усього циклу підготовки.

Тривалий час основні положення вітчизняної психологічної науки базувалися на одному з ідеологічних міфів про ідеальну людину майбутнього, її формування під впливом цілеспрямованих педагогічних прийомів. При цьому ігнорувалися індивідуальність, неповторність особистості, її внутрішній потенціал самотворення.

Звичайно, безперечними є і здобутки вітчизняної психологічної науки Адже саме в Україні були започатковані и діють такі всесвітньо відомі психологічні школи, як харківська, у якій плідно працювали славнозвісні вчені: Л. С. Виготський, О. М. Леонтьєв, Л. І Божович, П. Я, Гальперін, О. В. Запорожець, П. І. Зінченко, О. Р. Лурія, Г. К. Середа та ін.; київська, пов'язана з іменами І. О. Сікорського, Г. І. Челпанова, О. М. Раєвського, Г С. Костюка, П. М. Пелеха, Т. В. Косми, Б. Ф. Баєва, Л. Р. Чамати, В. А. Роменця та ін.; одеська, видатними представниками якої були М. М. Ланге, І. М. Сєченов, С. Л. Рубінштейн, Д. Г. Елькін та ін.; львівська, яку представляють Ю. Охорович, К. Твардов-ський, В. Вітвицький, С. Болій, М. Кройц, Я. І. Цурковський та ін.

Настав час узагальнити науковий доробок вітчизняних та зарубіжних учених і створити системну характеристику психічних властивостей, яка б відображала людину в усьому багатстві її виявів. Це - стратегічний напрям психологічних досліджень, і саме тому автори поклали в основу підручника особистісний підхід.

Підручники з психології, що використовуються нині в навчальному процесі вищої школи, здебільшого не відповідають сучасному рівневі розвитку психологічної теорії й практики. Деякі з них відображають лише погляди окремих груп дослідників, котрі не ставили собі за мету узагальнити всі здобутки психологічної науки. Автори сподіваються, що пропонований читачеві підручник певною мірою компенсує брак навчальної літератури з психології в Україні.

Підручник призначений для студентів не тільки педагогічних інститутів та університетів, а й природничих, технічних, економічних та інших факультетів вищих закладів освіти.

Особливу подяку автори складають дійсному члену АПН України, доктору педагогічних наук, професору В. М. Сітьову дійсному члену АПН України, доктору психологічних наук, професору Роменцю, доктору психологічних наук, професору Н.В. Чепелєвій за рецензування рукопису підручника та цінні

1. Психологія як наука

1.1. Природа психіки і предмет психологічної науки

1.1.1. Наукова, життєва та народна психологія, парапсихологія як джерела знань про психіку

Кожний, хто вивчає психологію і хоче глибше оволодіти цією цікавою наукою, має усвідомити, для чого йому потрібні ці знання. Саме усвідомлення особистісного значення психологічних знань сприятиме засвоєнню складних понять і категорій та їх ефективному використанню в житті, навчанні та професійній діяльності По-перше, психологічні знання необхідні для глибшого розуміння себе та інших. Людям властиві якості, що сприяють або заважають у певних життєвих ситуаціях. Імпульсивність, низький рівень самоконтролю можуть ускладнювати стосунки з оточуючими, ставати причиною стресів і хвороб. У народі кажуть: "Лихий чоловік у громаді, що вовк в отарі".

Людям, здатним зрозуміти, порадити, підтримати, можна довірити власні думки і переживання, отримати від них співчуття, допомогу. Про це складеш прислів'я та приказки: "Добре той радить, хто людей не звалить", "Вірний приятель - то найбільший скарб", "У лиху годину узнаєш вірну людину", "Не той друг, що леститься, а той, що печалиться", "Дружба родиться в біді, а гартується в труді". Знання власної особистості с необхідною умовою пізнання сенсу життя, місця людини у Всесвіті, розуміння складних світоглядних проблем.

По-друге, психологічні знання необхідні для самовдосконалення, пристосування до змін у навколишньому середовищі Без саморозвитку людина не відповідає вимогам сучасності, не може самореалізуватися в суспільстві. Знання психологи створює базу для самовиховання та впливу на інших людей. Психологічні знання і методи людина починає свідомо використовувати ще у підлітковому віці, коли вдруге "народжується" як особистість (вперше - у два-три роки, коли вимовляє "Я сам!"). Процес самотворення триває впродовж усього життєвого шляху.

Людина є педагогом для власних дітей; у період зрілості вона як керівних певного колективу мусить дбати про професійне зростання, навчання та виховання своїх підлеглих. Професія педагога передбачає оволодіння психологічними знаннями. Без психології неможливо реалізувати особистіший підхід у роботі з учнями. "Якщо педагогіка хоче виховувати людину в усіх відношеннях, - зазначав видатний педагог К. Д. Ушинський, - то вона повинна спочатку пізнати її також в усіх відношеннях".

По-третє, вивчення психології потрібне для підвищення ефективності власної професійної діяльності, найповнішого використання особистісного потенціалу людини, налагодження стосунків між членами трудового колективу та між людиною і технікою, щоб запобігти техногенним та екологічним катастрофам. Сучасні інформаційні технології вимагають досконалої підготовки спеціалістів, максимальної актуалізації їхніх інтелектуальних, творчих ресурсів. Створення систем "людина - машина" неможливе без урахування психічних особливостей людини.

Ці чинники визначають незаперечну важливість психологічних знань для кожного студента. Виникає запитання: з яких джерел черпати ці знання? Існує кілька джерел психологічних знань. Це народна психологія, життєва, або побутова, психологія, релігійна психологія, парапсихологія та наукова психологія. Навчаючись у храмі науки, яким є університет або інститут, цілеспрямовано формуючи в себе науковий світогляд, студент має надавати перевагу науковій психології.

Кожна людина зазнає того чи іншого впливу народної психології. Народні казки, міфи, прислів'я, приказки, художні твори містять описи психічних явищ, характерів тощо. Разом із тим народна психологія, що складалась упродовж тисячоліть, в умовах сучасного високотехнічного виробництва, складних технологій, нових видів професійної діяльності має обмежену сферу використання - міжлюдські стосунки, які вона, зрештою, успішно регулює.

В умовах науково-технічного поступу для адаптації до сучасного виробництва треба спиратися на наукові психологічні знання. Водночас при реформуванні суспільства доцільно враховувати особливості народної психології, національного менталітету, загальнолюдські цінності.

У кожної людини накопичується досвід психічного життя, складаються уявлення про психічні можливості особистості Формується індивідуальна життєва психологія, якій притаманні безпосередність, життєдайність, небезсторонність, особистість.

У життєвій психології втілюються надбання народної, релігійної, наукової психології, реалізується організуюча функція психологічних знань. Життєва психологія людини дедалі більше стає об'єктом уваги практичної психології.

Релігійна психологія людини характеризується спрямованістю до Божества і базується на вірі у певні постулати духовного життя. Релігійна психологія значною мірою впливала на формування духовних цінностей протягом усієї історії людської цивілізації. На засадах релігійної психології виховується переважна частина людства і в наш час. У пізнанні психіки релігійна психологія ґрунтується на ідеалістичних догматах. Релігійна психологія не поступається народній, життєвій та науковій за своїм значенням у морально-психічному житті людини.

Останнім часом набуває поширення парапсихологія - сукупність нетрадиційних поглядів на незвичайні явища та "таємниці" психіки, зокрема такі, як екстрасенсорне сприймання, телекінез, левітація, полтергейст, пірогенія, яснобачення, проскопія, ретроскопія, дистанційна дія тощо. Ці явища не вдається дослідити за допомогою методів психологічної науки, що має справу з об'єктивними явищами та фактами, котрі можуть бути схарактеризовані якісно й кількісно. Парапсихологічні явища неможливо визначити як об'єктивно існуючі, дати їх науковий опис, пояснити їхню природу. Тому ці явища залишаються поза предметом наукової психології.

Наукове дослідження об'єктивно існуючого психічного явища або факту передбачає не лише його якісний та кількісний опис, а й розкриття його природи, закономірностей розвитку, перебігу, побудови та функціонування, виявлення психічного механізму, що стоїть за ним. Наукове дослідження спирається на методологічний апарат, теоретичні принципи і методи отримання психологічних даних, серед яких слід виділити спостереження, експеримент, опитування, тестування, засоби статистичного аналізу та інтерпретації експериментальних даних. Результатом вивчення психічних явищ і фактів є нові поняття, якими узагальнюються та фіксуються особливості, закономірності, закони психіки.

Психологія сформувала систему наукових уявлень, які розкривають природу психіки, слугують поліпшенню життя людей, їхньої поведінки та діяльності. Інтенсивне дослідження найскладнішого з існуючих у науці об'єктів - психіки людини -триває.

Отже, психологія як наука за допомогою спеціальних методів розглядає і вивчає об'єктивні, реально існуючі психічні явища і факти. Узагальнюючи результати досліджень у системі наукових понять, вона виявляє особливості, закономірності побудови та розвитку психіки, функціонування її механізмів.

Оволодіння системою психологічних знань сприяє зростанню психологічної культури окремої людини і всього суспільства, покращенню якості життя, психічного здоров'я людини, підвищенню рівня навчальної та професійної діяльності, громадської поведінки.

Проте треба зазначити, що в цьому визначенні власне ще не розкрита природа самої психіки. Над вирішенням цієї дуже складної проблеми впродовж тривалого періоду історії людства працюють філософи, медики, педагоги, психологи, інші спеціалісти, поступово наближаючись до істини. Тому доречно розглянути еволюцію уявлень, поглядів на психіку, розвиток наукових знань про природу психіки, що складалися від давньої доби до нинішнього часу.