Лаврська дзвіниця

З найдавніших часів у горах над берегом Дніпра існували печери. За літописом, монахи Антоній та Феодосій, оселившись у них, заснували монастир. У ХІІ столітті монастир дістав статус головного – Лаври. Монастирські церкви були збудовані дванадцятьма братами. Вони ж мурували високу Лаврську дзвіницю.

І було тим братам особливе чудо Боже: скільки вони вимурують удень, уночі входить у землю. Тому риштовання брати не потребували. Стоячи на землі, будівничі виводили усі ті стовпи, що бачимо сьогодні під самим дахом.

Однієї ночі з’явилася старшому братові уві сні Мати Божа і сказала, що стіни класти вже досить, бо в усьому світі немає вищої будівлі. Богородиця наказала обкувати покрівлю чистим золотом і поставити золотий хрест. Сказала так і зникла в небесах.

Старший брат устав, помолився Богові, збудив братів, і взялися вони до роботи. Скоро вивели покрівлю, обкували золотом, поставили золотий хрест. Тільки-но все скінчили, дзвіниця враз вийшла з-під землі і стала такою, як ось тепер…

Так розповідає про будівництво Великої Лаврської дзвіниці народна легенда. Насправді ж робота над величною спорудою продовжувалася протягом трьох десятиліть і завершилася 1744 року. Зведена дзвіниця за проектом архітектора Й. Шеделя. У її створенні брали участь місцеві народні майстри, серед них чимало лаврських кріпаків. Найвідоміший з-поміж них – кріпак Степан Ковнір.

На той час Лаврська дзвіниця справді була найвищою баштовою спорудою в імперії – її висота сягала 98 метрів. На будівництво пішло близько 5 мільйонів цеглин різних розмірів та форми.

Велика Лаврська дзвіниця – це восьмигранна чотириярусна вежа. Її увінчано позолоченою банею. На третьому ярусі висіли дзвони. На четвертому ярусі дзвіниці знаходилися куранти.

Щоб піднятися на Лаврську дзвіницю, треба було подолати 374 сходинки. Звідси було видно увесь Київ. А озброївшись підзорною трубою, можна було побачити Васильків, Козелець, Переяслав.

…І приснився дванадцятьом братам однаковий сон: з’явилася Мати Божа і спитала їх, якої нагороди бажають вони від Бога за чудову свою працю. Одинадцять братів захотіли, щоб поховали їх у печерах Лаври. Лише дванадцятий побажав ще пожити на світі і стати багатим. Але так незабаром усе йому набридло, що прийшов він до братів, щоб і собі лягти поруч із ними. Та не залишили брати йому місця! Тоді він втиснувся між ними, вмостився в тісноті та й заснув із підібганою ногою навіки… (Із журн.) (354 сл.)

Довідка. Йоганн-Готфрід Шедель (1680 – 1752) – німецький архітектор. 1733 року з Берліна переїхав до Петербурга, працював у Москві. Згодом переїхав в Україну. Степан Ковнір – лаврський кріпак, потім «гезель», тобто підмайстер будівництва.

Завдання.

1. Пояснити лексичне значення слів: лавра (великий православний чоловічий монастир, підпорядкований безпосередньо вищій церковній владі), статус (законодавчо закріплене правове становище), риштовання, куранти.

2. Дібрати синоніми до слів: будівля (споруда), башта, баня (купол). Дібрати аноніми до слова підібгати (випростати, розпрямити).

3. Записати на дошці: Святий Антоній, Святий Феодосій, Божа Мати, Йоганн Шедель, Степан Ковнір.

4. Скласти план (о р і є н т о в н и й: 1. Заснування Києво-Печерської лаври. 2. Легенда про дванадцятьох братів: а) було братам чудо Боже; б) обходились без риштовань; в) дзвіниця вийшла з-під землі. 3. Як було насправді: а) будівництво тривало три десятиліття (до 1744 р.); б) за проектом архітектора Й. Шеделя; в) участь у будівництві народних майстрів. 4. Якою була дзвіниця: а) найвища вежа в імперії (близько 98 м); б) восьмигранна чотириярусна башта; в) позолочена шоломовидна баня; г) дзвони на третьому ярусі; ґ) куранти на четвертому ярусі. 5. Краєвид із Лаврської дзвіниці. 6. Чим скінчилася легенда).

5. Написати детальний переказ тексту.