Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Травмы головы.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
780.29 Кб
Скачать

6. Зміст лекційного матеріалу.

Розгорнутий конспект змісту теми

Ушкодження м´яких тканин й кісток черепа

Переломи кісток черепа трапляються досить часто і складають 10% від загальної кількості переломів.

Розрізняють переломи склепіння і основи черепа. Часто при травмах вони поєднуються.

За характером розрізняють

  • тріщини

  • осколкові

  • дірчасті переломи (в основному при вогнепальних пораненнях).

Переломи кісток черепа поділяють на закриті і відкриті, при останніх пошкоджуються шкірні покриви. (див. Таблицю №1)

Проникаючі поранення голови

Проникаючі поранення голови є найтяжчими, оскільки вони пов'язані з ушкодженням мозкових оболонок і речовини мозку. Основною причиною такого ушкодження голови є вогнепальні поранення. Розрізняють наскрізні та сліпі поранення стовбура і глибоких відділів мозку, які часто стають смертельними. Клінічні ознаки

основна ознака - втрата свідомості, тривалість якої може бути різною - від декількох хвилин до декількох діб

б лювання

психомоторне збудження ІНКОЛИ можуть бути

брадикардія

зниження артеріального тиску та ін.

Nota bene!!! При непритомному стані потерпілого особливу увагу слід приділити стану рани, виділенням з неї (кров, спинномозкова рідина). Необхідно оглянути зіниці - визначити їх величину, форму, реакцію на світло. Відсутність рогівкових рефлексів і блукання очних яблук ("плаваючий" погляд) свідчить про зміни в ділянці стовбурових структур мозку.

Лікування

Потерпілі з проникаючими пораненнями голови підлягають госпіталізації в хірургічні або нейрохірургічні відділення. При наданні першої медичної допомоги всі заходи повинні бути спрямовані на попередження попадання крові, спинномозкової рідини, блювотних мас у дихальні шляхи, для чого пораненого або його голову повертають на бік. На рану накладають асептичну пов'язку, вводять знеболювальні, протишокові (реополіглюкін, реоглюман, 40% розчин глюкози й ін.). Після операції поранені підлягають ліжковому режиму протягом 21 дня. Для профілактики інфекційних ускладнень призначають антибіотики широкого спектра дії, краще цефалоспоринового ряду (клафоран, цефамізин, мефоксин, тієнам). Призначають серцеві засоби (дигоксин, строфантин, корглікон) внутрішньовенне 40 мл 40% розчину глюкози, вітаміни.

Таблиця №1: Диференціальна діагностика перелома основи та склепіння черепа

Перелом склепіння черепа

Перелом основи черепа

Коротка характеристика перелому

Бувають

  • повними (пошкоджується вся товща кістки)

  • неповними (ламається тільки зовнішня або внутрішня пластинка черепа)

  • осколковими

При закритих переломах склепіння черепа діагностика пошкодження утруднена Локально утворюється гематома без чітких меж, пальпаторно перелом можна виявити тільки при значних деформаціях черепа. При відкритому переломі під час хірургічної обробки рани можна встановити його характер.

Виникають при падінні з висоти на голову або ноги, ударах по голові. При цьому досить часто відбувається пошкодження не тільки кісток основи черепа, а й скроневих, орбітальних, кісток носа та ін. Якщо перелом локалізується у середній мозковій ямці, тріщина може продовжуватись на піраміду скроневої кістки; задній черепній ямці - на великий потиличний отвір. Розрізняють переломи:

1) передньої черепної ямки

2) середньої

3) задньої

При переломах основи черепа часто пошкоджуються черепномозкові нерви - слуховий, лицьовий, відвідний, окоруховий.

Клініка та діагностика

  • короткочасна втрата свідомості (інколи)

  • головний біль

  • загальномозкові й вогнищеві симптоми (їх виникнення залежить від пошкоджень ділянок мозку і наявності супровідного струсу, забою чи його стиснення).

При відкритих переломах діагноз встановлюють на основі огляду ран, наявності тріщин, кісткових уламків.

При закритих переломах виявляють гематому, інколи можна визначити рухомість кісткових відламків, вдавлення кісток. Точніше перелом кісток склепіння можна виявити при рентгенологічному дослідженні.

Стан хворого, як правило, тяжкий. Для діагностики мають значення анамнез, наявність кровотечі та крововиливів. При пошкодженні передньої черепної ямки з'являються крововиливи в ділянці очних орбіт, повік, "симптом окулярів", можуть бути носові кровотечі.

При пошкодженні основи черепа в ділянці середньої і задньої черепної ямки виникають крововиливи в ділянці горла і кровотеча з вух. При пошкодженні задньої черепної ямки - крововиливи і "синці" в ділянці соскоподібних відростків. Інколи

  1. витікання спинномозкової рідини (ліквору) з вух і носа

  2. явища менінгізму (ригідність потиличних м'язів) за рахунок пошкодження мозкових оболонок

  3. великі пошкодження мозкової тканини (це стає причиною смерті хворого).

Лікування

При закритих переломах склепіння черепа і відсутності внутрішньочерепного крововиливу лікування проводять за такою ж схемою, як при забої головного мозку При наданні медичної допомоги потерпілим з відкритими переломами на місці пригоди необхідно провести первинну обробку рани, накласти асептичну пов'язку на рану і госпіталізувати хворого в нейро- або хірургічне відділення. При транспортуванні хворого його голову необхідно укласти на ватно-марлевий круг, шину Єланського або спеціально сконструйовані сітчасті крамеровські шини.

В хірургічному відділенні проводять первинну хірургічну обробку і ревізію рани. При вдавлених переломах проводять трепанацію черепа, ревізію тканин мозку, видалення гематоми, сторонніх тіл.

Переломи основи черепа переважно лікують консервативно за таким самим принципом, що і струс головного мозку. При кровотечах з слухового проходу і носа не рекомендують їх промивати і очищати. Тампонаду носа слід проводити тільки при сильних кровотечах. Зовнішній слуховий прохід тампонують сухою або змоченою в антисептичному розчині марлею. При появі та наростанні загальномозкових симптомів проводять спинномозкову пункцію з видаленням 2-3 мл ліквору.

Відкрита й закрита черепно-мозкова травма

Черепно-мозкова травма посідає перше місце в струк­турі нейрохірургічної патології і є найчастішою причи­ною смерті та інвалідності населення віком до 45 років. Чоловіки становлять 70 — 80% потерпілих.