Принципи інтенсивної терапії у післяопераційному періоді:

• ефективне усунення болю (наркотичні і ненаркотичні аналгетики, кетанов (кеталонг), епідуральна пролонгована аналгезія);

• нормалізація серцево-судинної діяльності, усунення порушень мікроциркуляції (серцево-судинні засоби, кореція ОЦК – реополіглюкін, рефортан, сорбілакт);

• профілактика і лікування дихальної недостатності (киснева терапія, дихальна гімнастика, ШВЛ);

• дезінтоксикаційна  терапія (неогемодез, сорбілакт, гекодез, застосування методики форсованого діурезу);

• корекція метаболічних порушень (водно-електролітного, кислотно-лужного, білкового балансів);

• збалансоване парентеральне живлення (введення амінокислотних препаратів, концентрованих розчинів глюкози –20-30%, жирових емульсій –інтраліпід, лікофундін);

• відновлення функції нирок (осмотичні діуретики, лазікс);

• відновлення функції органів (усунення парезу кишечника, гіповентиляції та ін.).

Можливі ускладнення у післяопераційному періоді та роль середнього і молодшого персоналу в їх профілактиці:

• Нудота і блювання з можливою аспірацією блювотних мас і розвитком асфіксії, запалення легень. Профілактика заключається в поверненні голови набік вліво, в подальшому полоскання рота кип‘яченою водою. При наявності порушення дихання, надсадного кашелю неагйно викликати лікаря.

• В профілактиці нагноєння ран має значення підтримання гігієни  тіла хворого, одягу, ліжкової білизни. Великі рани мають бути накриті стерильними пелюшками. Забруднена білизна, простирадло, пелюшки потрібно міняти, бо кров, виділення з ран є добрим поживним середовищем для мікробів. Все назване відноситься до обов‘язків молодшої медсестри.

• Профілактика запальних процесів ротової порожнини (глосіти, гінгівіти, паротити). Медсестра допомагає важким хворим в догляді за ротовою порожниною: полоскання ротової порожнини після прийняття їжі, регулярне чищення зубів, необхідно слідкувати, щоб слизова оболонка рота не пересихала, активно виділялась слина .

• Профілактика пролежнів. Молодша медсестра допомагає медичні сестрі повертати хворого, підкладати під крижі і сідниці гумовий круг або мішечок з просом, під п‘ятки – ватно-марльові “бублики”. Медсестра стежить, щоб простирадло було сухим, рівно розправленим, в ліжку не повинно бути дрібних залишків хліба, бруду.

• Для профілактики опрілості, дерматитів, особливо у хворих з ожирінням, цукровим діабетом медсестра допомагає протирати пахвинні складки 50-70% спиртом, присипати ці місця тальком. При появі дерматиту – змащувати цинковою маззю.

Ускладнення у ділянці рани та дренажів

         У післяопераційному періоді медичний персонал повинен цікавити про-цес загоєння рани. Звичайно, на наступний день після операції пов’язку треба замінити. Пізніше це робиться залежно від показань. Час зняття швів зумов-люється характером операції, віком хворого (в середньому через 6-12 днів).

У певному відсотку випадків після операції можливі ускладнення з боку рани. Частіше це –

• Гематоми - причини їх виникнення різні:

  1. недостатнє зупинення кровотечі під час операції,

  2. зісковзування лігатури із судини,

  3. порушення системи зсідання крові,

  4. підвищена ламкість і проникність капілярів.

Невеликі гематоми можна усунути консервативно (спокій, стискаючі пов'язки, гемостатичні засоби). При великих гематомах показана пункція, відсмоктування крові і введення антибіотиків. Гематоми, які нагноїлися, розкривають і дренують.

• Інфільтрати - утворюються в місці операційної рани. Клінічно вони виявляють себе ущільненням м'яких тканин, підвищеною болючістю, почервонінням шкіри, підвищенням місцевої і загальної температури тіла. У крові збільшується кількість лейкоцитів, відзначається зміщення лейкоцитарної формули вліво, підвищується ШОЕ. Лікування у початкових стадіях консервативне (спокій, тепло, УВЧ, діатермія, солюкс, кварц, обколювання інфільтрату розчином новокаїну з антибіотиком). Частіше після такого лікування інфільтрат розсмоктується. Але іноді рана нагноюється. Тоді треба зняти шви, розширити краї рани і дренувати її.

• Нагноєння

Реабілітація хворих

Виписування хворого із стаціонару ще не свідчить про відновлення у нього працездатності. Залежно від характеру захворювання, виду оперативного втручання, період реабілітації може продовжуватися тривалий час. Важливу роль в повному оздоровленні хворого мають відігравати відділення реабілітації, а також стаціонари денного типу, де хворі закінчують своє лікування.

Документація

1. Листок індивідуального спостереження, в якому фіксуються дані відносно пульсу, артеріального тиску, частоти дихання, рівня венозного тиску, облік водного балансу, виділень, призначення лікаря погодинно і їх виконання  медсестрою – заповнюеться в реанімаційному відділенні чи палаті ІТ. 2. Щоденник – розділ історії хвороби. (Стан хворого, дані суб‘єктивного, об‘єктивного та спеціальних методів обстеження) – ведуть у ХВ.