3. асфіксія,

4. дихальна недостатність - є результатом розладів легеневого кровообігу, газообміну, зовнішнього дихання. У комплекс лікувальних заходів при легеневих ускладненнях входять сульфаніламідні препарати, антибіотики, транс назальна аспірація катетером з трахеї і бронхів, інгаляції зволоженим киснем, банки, гірчичники й ін.

5. Порушення водно-електролітного балансу,

6. олігурія,

7. анурія - полягає в тому, що нирки перестають виділяти сечу. Причинами її можуть бути: зниження артеріального тиску, зневоднення організму, тяжка травма, гемотрансфузійний або травматичний шок, переливання великої кількості консервованої цитратної крові. Це ускладнення супроводжується блюванням, головним болем, судомами, задишкою, маренням, коматозним станом. Кількість виділеної сечі різко зменшується або зовсім припиняється. Після з'ясування причини гострої ниркової недостатності застосовують консервативне лікування: двобічну паранефральну блокаду введення діуретичних препаратів (лазикс, манітол), боротьба з гіперкаліємією, промивання шлунка і кишок для виведення з організму токсичних продуктів, нормалізація водно-електролітного балансу і кислотно-лужного стану. При неефективності показаний гемодіаліз - очищення крові за допомогою апарату "штучна нирка".

8. Парез кишечника.

В наступні дні після операції (3 - 8 діб) може виникнути:

1. серцево-судинна недостатність - профілактика і лікування здійснюється разом з терапевтом.

2. пневмонія - поступове підвищення температури тіла, яка на 3-4 добу може досягти 38-39°С. Хворого морозить, дихання утруднене, з’являється біль у грудній клітці, кашель, загальна слабість. Дихання і серцебиття прискорюються.

3. Тромбофлебіт,

4. тромбоемболія легеневої артерії - причиною тромбоутворення є порушення зсідання крові. Частіше тромбоз зустрічається у венах кінцівок, емболія – у малому колі кровообігу (легенева артерія). У профілактиці післяопераційного тромбозу і емболії важливе місце належить антикоагулянтній терапії (гепарин, синкумар, пелентан й ін.). Її треба починати з 3-го дня після операції у хворих, у яких виявлено підвищене зсідання крові. Важливе місце у профілактиці післяопераційної тромбоемболії займають ранні активні рухи хворого. При наявності варикозного розширення вен нижніх кінцівок їх слід туго бинтувати.

5. Гостра печінкова недостатність,

6. Нагноєння рани.

Кожне з перерахованих ускладнень потребує вияснення причини, її усунення, нерідко консультації терапевта, кардіолога, анестезіолога, нефролога, актив-ного підключення їх до лікувального процесу. Важливе значення у післяопераційному періоді має профілактика тромбоем-болічних ускладнень (ТЕУ), яка включає ранню активізацію хворого, вико-ристання фраксипарину – 0,3 мл протягом 7 діб.

Критичні показники і їх значення в оцінці стану хворого у післяопераційному періоді

1. Серцево-судинна система

   • Чсс більше 120 за одну хв.,

   • Зниження систолічного артеріального тиску до 80 мм рт. Ст. І нижче або підвищення до 200 мм рт. Ст.,

   • Порушення серцевого ритму,

   • зниження ЦВД менше 50 мм водн. ст. і підвищення його більше 110 мм водн. ст. Система дихання

• число дихань більше 28 за одну хв.,

• значне укорочення перкуторного звуку,

• тупий звук при перкусії грудної клітки,

• відсутність дихальних шумів в ділянці притуплення

2. Шкіра і слизові оболонки

• значна блідість

• акроціаноз

• холодний липкий піт

3. Видільна система

• олігурія (кількість сечі менше 10 мл  /год.),

• анурія.

4. Шлунково-кишковий тракт

• чорний кал

• домішки крові в калі

• невідходження газів

• значне напруження мязів передньої черевної стінки,

• позитивний симптом Щоткіна-Блюмберга

• здуття живота

• відсутність перистальтичних кишкових шумів

5. Центральна нервова система

• втрата свідомості

• затьмарення

• галюцинації

• рухове та говірне збудження

• кома

6. Стан операційної рани

• рясне промокання пов‘язки кров‘ю

• розходження країв рани

• випадіння органів черевної порожнини (евентерація)

• рясне промокання пов‘язки гноєм, кишковим вмістом