Харчування хво­рих після деяких оперативних втручань таке:

1) після операцій на шлунку і тонкій кишці протягом перших 1-2 днів голод, харчування в цей час забезпечу­ється тільки парентеральним уведенням роз-чинів глюкози, біл­ків тощо. Через 2 - 3 дні призначають рідку дієту - стіл №1а, потім №1б, а починаючи з 7-го дня - кашоподібну їжу. Почи­наючи з 10-12 дня, хворого поступово переводять на загаль­ний стіл;

2) дієта хворим після втручань на черевній порожнині, але без розтину шлунка і кишечника повинна бути скоригованою для попередження газоутворення. Звичайно дають усі ті продук­ти, що відповідають столу №1а, крім молочних;

3) після виконання операцій на товстій кишці дієта спрямована на те, щоб у хворого протягом 4 - 5 днів не було випорожнень. Із раціону виключають продукти, що містять багато кліткови­ни, - чорний хліб, овочі, фрукти;

4) після деяких операцій на ротовій порожнині, стравоході, а також ослабле-ним хворим, хворим без свідомості може про­водитись штучне харчування через катетер або через гастростому, якщо вона накладена на шлунок, а в деяких випад­ках - за допомогою клізми. Зупинимось більш детально на деяких видах харчування хворих.

Ентеральне харчування

• харчування через шлунковий зонд

• гастростому - при годуван­ні хворого через гастростому (зонд, який уведений в шлунок через передню черевну стінку) до її вільного кінця під'єднують лійку і вводять спочатку невелику кількість їжі - по 50 мл 6 - 7 разів на добу, а потім поступово збільшують об'єм введення до 300 - 500 мл, зменшуючи кратність. Іноді хворому дозволяють розжовувати їжу, потім розводять її в склянці з рідиною, а вже в розведеному вигляді виливають у лійку.

• через клізму

Парентеральне харчування

Цей вид харчування застосовують після операцій на шлунку, стравохо-ді, кишечнику і при деяких інших станах. При даній про­цедурі необхідно вводити в організм основні поживні речовини: білки (гідролізин, білковий гідролізат казеїну, альвезин тощо) , жири (ліпофундин, інтраліпід), вугле-води (10 % розчин глюкози), воду, солі і вітаміни. Для поповнення організму мінераль­ними солями необхідно вводити на добу до 1 л електролітів. Пре­парати для парентерального харчування вводять внутрішньовен­но краплин-но. Перед введенням їх необхідно підігріти на водяній бані до температури тіла (37-38 °С). Необхідно стежити за швид­кістю введення препаратів: біл-кові препарати в перші 30 хв. вводять зі швидкістю 10 - 20 крапель за хви-лину, а потім поступово протягом 30 хв. швидкість введення збільшують до 60 крапель за хвилину. Подібним чином вводять і інші засоби. При більш швидкому введенні препаратів парентерального харчування у хво­рих може виникнути відчуття жару, гіперемія обличчя, утрудне­не дихання.

Догляд за шкірою і слизовими оболонками

Хворі в перший день після операції бліді, але наступного дня шкіра, як правило, набуває нормального кольору. Посилен­ня блідості шкіри може вка-зувати на внутрішню кровотечу. По­ява гіперемії шкіри обличчя, а також під-вищення температури тіла може бути ознакою запалення легень. Жовтянич-ність шкіри і склер вказує на патологію печінки і жовчних шляхів.

Шкірні покриви необхідно утримувати в чистоті, для чого лежачому хворому допомагають мити обличчя і руки, проводять часткову санітарну об-робку шкіри подібно до того, як при підготовці до екстреної операції.

Після кожного акту дефекації, а також при забрудненні ділянки геніта-лій хворих необхідно підмивати.

Пролежні

Пролежні утворюються в місцях тривалого сти­снення м'яких тканин Вони локалізуються переважно в ділян­ках лопаток, крижів, великого верт-люга або п'яток, утворенню їх сприяють порушення трофіки, обміну речовин, аві­тамінози, виснаження, змочування шкіри сечею, потом, рановим вмістом, наявність складок на постільній білизні, крихт їжі після годування, нечасте перестилання, поганий догляд за шкірою. Першою ознакою пролежнів є блідість шкіри з наступним її по­червонінням. У подальшому з'являються набряк, змертвіння і відшарування епідермісу, пухирі, некроз шкіри.