6. Зміст лекційного матеріалу.

Розгорнутий конспект змісту теми :

Фази післяопераційного періоду

Післяопераційний період – проміжок часу від проведення операції до видужання хворого та відновлення його працездатності або виписки його із стаціонару та отримання групи інвалідності.

Післяопераційний період розділяють на періоди:

• ранній – 3 - 5 діб

• пізній – 2 - 3 тижні

• віддалений – до відновлення працездатності.

Перебіг післяопераційного періоду

• нормальний

• ускладнений

В післяопераційному стані хворого виділяють три фази (стадії):

1. катаболічну - триває 3 - 7 діб і є захисною реакцією організму, мета якої стимулювати роботу захисних механізмів організму шляхом швид-кої доставки необхідних енергетичних і пластичних матеріалів. Вона ха-рактеризується активацією симпатико-адреналової системи, гіпоталаму-са і гіпофіза, підвищеним рівнем розпаду білків. При цьому хворі втрача-ють масу. Клінічні прояви катаболічної фази післяопераційного періоду відбиваються на діяльності нервової, серцево-судинної, дихальної сис-тем, функціях печінки і нирок.

2. зворотного розвитку - триває 4-6 діб. Нормалізується білковий обмін. Знижується виділення калію з сечею. Відновлюється водно-елек-тролітний баланс. Ознаками фази зворотного розвитку є зникнення бо-лю, нормалізація температури тіла, поява апетиту. Хворі стають актив-ними. Шкірні покриви у них набувають звичайного кольору, дихання стає глибоким, нормальної частоти, частота пульсу також нормалізуєть-ся. Відновлюється діяльність шлунково-кишкового тракту: з‘являються кишкові шуми, починають відходити гази.

3. анаболічну - триває 2 - 5 тижнів. Її тривалість залежить від вихідно-го стану хворого, важкості операції, наявності ускладнень. Ця фаза хара-ктеризується нормалізацією обмінних процесів в організмі та функцій органів і систем, збільшенням маси тіла, проте повне відновлення маси тіла інколи займає декілька місяців.

Післяопераційний режим

Після закінчення операції хворого перекладають на каталку, транспо-ртують у палату і кладуть на ліжко. Залежно від важкості стану, хворого мож-на розмістити в післяопераційній або в реанімаційній палаті з індивідуальним постом. У реаніма­ційній палаті повинна бути підготована апаратура для на-дання необхідної допомоги - апарат штучної вентиляції легень, набір для тра-хеотомії, дефібрилятор, засоби для інфузійної терапії, лікарські засоби (адре-налін, ефедрин, хлористий кальцій тощо). До прийняття хворого палата по-винна бути прибрана, провітре­на, ліжко підготовлене чисте, без складок, в холодну пору року зігріте за допомогою грілок. Під час транспортування в палату, а також до повного пробудження від наркотичного сну поряд із хвор-им повинна бути сестра-анестезист або лікар-анестезіолог, оскільки в стадії пробудження після застосування міорелаксантів може настати рекураризація із зупинкою дихан-ня або серця. У цих випадках проводять повторну інтуба-цію трахеї та штучну вентиляцію легень, а при зупинці серця - закритий ма-саж. Найкраще оперованого покласти на функціональне ліжко, яке дозволяє надавати зручного положення, а при від­сутності його - на щит. З метою по-кращання припливу крові до головного мозку положення хворого в ліжку протягом перших двох годин - на спині, без подушки, а після виходу з нарко-зу йому надають положення, яке залежить від характеру операції. Зміна по-ложення тіла в перші години після оперативного втру­чання допускається ли-ше з дозволу лікаря. Найбільш зручним є положення на правому боці, при якому полегшується робота серця, покращується функція травного тракту, зменшується ймо­вірність блювання.

Після операції на грудній і черевній порож­нинах необхідне напівсидя-че положення, яке попереджує застійні явища в легенях, полегшує дихання і серцеву діяльність, сприяє більш швидкому відновленню функції кишечника. Для того, щоб хворі не зсувалися в ніжний кінець ліжка, необхідно поклас­ти опірну підставку для ніг. Положення з піднятим ножним кінцем ліжка (поло-ження Кларка) застосовують при великій крововтраті, при травматичному і післяопераційному шоці.

Після операцій на нижніх кінцівках їм надають зручного підведеного положення, якого досягають розміщенням їх на шинах типу Белера або Брауна.

Для покращання дренування черевної порожнини, дугласового про-стору, органів малого таза застосовують положення з піднятим головним кін-цем (положення Фаулера). Після опера­цій на хребті, а також після деяких втручань на головному моз­ку хворий займає положення на животі, якщо опе-рація була на грудному або поперековому відділах хребта - під грудну клітку підкладають м'який валик.

Завжди треба пам'ятати, що будь-яке положення хворого, навіть най-зручніше і найоптимальніше, необхідно якомога рані­ше і частіше (з дозволу лікаря) змінювати, що буде сприяти зменшенню післяопераційних усклад-нень, підніме загальний то­нус організму, покращить кровообіг.

Післяопераційному хворому медична сестра виконує усі необ­хідні при-значення лікаря. Вводить внутрішньом'язово або підшкірно знеболювальні засоби: в перший день після операції через кожні 3 год. наркотичні анальге-тики (розчини промедолу, омнопону), а в наступні дні - ненаркотичні аналь-гетики (анальгін, баралгін) за потребою. Хворому підключають систему і внутрішньовенно краплино вводять препарати крові, засоби для корекції вну-трішнього середовища організму та інші препарати. Медична сестра стежить за основними системами й органами, а при вияв­ленні змін самостійно надає допомогу або викликає лікаря.

Догляд за післяопераційною раною

На ділянку післяопераційної рани необхідно покласти міхур із льодом або мішечок із сипучим вантажем (піском) для профілактики кровотечі. Мі-хур із льодом сприяє звуженню кро­воносних судин шкіри, а також прилеглих тканин і зниженню чутливості нервових рецепторів. Його заповнюють дріб-ними шматочками льоду, витискають залишки повітря, щільно закри­вають кришку, обгортають рушником і прикладають до рани. Неможна наливати в міхур воду і заморожувати її в морозильнику, оскільки поверхня утвореного льоду буде дуже великою, що може призвести до переохолодження ділянки рани. Міхур із льодом можна тримати 2-3 год, а при необхідності й більше, але через кожні 20-30 хв. його обов'язково треба забирати на 10-15 хв. По мі-рі того, як лід у міхурі буде танути, воду необхідно зливати, а шматочки льо-ду додавати.

Якщо на рану кладуть мішечок із вантажем, то він виконує функцію, подібну до стискальної пов'язки і притискає судини на поверхні і в глибині рани. Пісок для вантажів стерилізують і насипають в цератові мішечки, на які одягають стерильні наво­лочки. Після застосування наволочки замочують у дезрозчині, перуть і стерилізують, вантажі очищають від крові, ранових ви­ділень, протирають розчином хлораміну (хлорантаїну), а потім на добу поміщають у поліетиленові пакети, куди кладуть ватні кульки, змочені 10 % розчином формальдегіду. При догляді за раною в тих випадках, коли пов'язка зсунулася, медична сестра повинна її поправити. Коли пов'язка швидко просякає кров'ю, пере- бинтовувати її протипоказано, необхідно викликати лікаря. Наступного дня після операції необхідно зробити перев'язку рани, огля-нути і пропальпувати. При сприятливому перебізі піс­ляопераційного процесу перев'язку проводять рідко, щоб не тра­вмувати грануляції. Шви знімають у два етапи, найчастіше на 7- 8 день, при деяких операціях - на 11-12 день.

Догляд за серцево-судинною системою

У ранній післяопераційний період медична сестра вимірює пульс і тиск хворого щогодини. При вимірюванні пульсу зверта­ють увагу на його частоту, ритмічність, наповнення і напру­ження. Необхідно пам'ятати, що підвищення температури тіла хворого на 1 °С супроводжується частішанням пульсу на 8 -10 уд./хв. Якщо в оперованого частота пульсу випереджує тем­пературу або температура знижується, а пульс частішає, це вка­зує на несприятливий пере-біг післяопераційного періоду.

Після операції у хворого може розвинутись колапс - гостра судинна не-достатність. Хворий блідий, кінцівки холодні, значна тахікардія, артеріальна гіпотензія.

Послідовність дій сестри при колапсі: 1. Негайно викликати лікаря 2. Забезпечити хворому суровий спокій, горизонтальне положення в ліжку, без подушки, з дещо піднятими ногами 3. Укрити хворого ковдрою, до ніг прикласти теплі грілки 4. Забезпечити доступ свіжого повітря або інгаляцію кисню 5. Підготувати необхідні лікарські засоби: строфантин, мезатон, флакон із фізрозчином тощо

Догляд за шлунково-кишковим трактом

Після будь-якої операції під наркозом хворому не дозволя­ється пити 2-3 год. Після операції на органах травлення пити не дозволяється значно дов-ше (наприклад, після операції на шлун­ку - 1-2 доби). Хворому можна змочу-вати порожнину рота невеликими порціями кип'яченої води з лимоном.

Для профілактики стоматиту ротову порожнину обробляють розчином калію пер­манганату (1:5000), 2 % розчином борної кислоти. Для посилення слиновиділення рекомендовано смоктати лимон. При вираженій сухості язи-ка його змазують сумішшю гліцерину з лимонним соком або розчином лимо-нної кислоти. Якщо хво­рий самостійно не може доглядати за порожниною рота, медсес­тра повинна допомогти йому почистити зуби.

Дуже часто після операцій на ШКТ виникає здуття кишечника. У тако-му разі не­обхідно ввести хворому газовідвідну трубку. Також за призначен-ням лікаря можуть проводитись гіпертонічні або сифонні клі­зми. Перше са-мостійне відходження газів, а також поява пери­стальтики є сприятливими оз-наками. Частим проявом ускладнень післяопераційного періоду з боку орга-нів травлення є блювання. Медичний персонал повинен допомогти хворому впоратись із цим ускладненням.

Харчування у післяопераційний період повинно відповіда­ти характеру захворювання, об'єму виконаної операції, а також особливостям його перебі-гу. У перші два дні після будь-якої опе­рації їжа повинна бути свіжопригото-вленою, теплою, легкоза­своюваною, рідкою. Найперші страви, які дозволя-ють їсти, - це бульйони, киселі, кисле молоко, сирі або некруто варені яйця, котлети, приготовлені на парі, сир, рідкі каші. Після закінчення раннього піс-ляопераційного періоду хворим без супровідних за­хворювань призначають загальну дієту.