2. Збір анамнезу

Збір анамнезу дає можливість з'ясувати й уточнити перенесені захворювання, виявити, чи страждає хворою гемофілією, сифілісом і ін. У жінок необхідно уточнити строк останньої менструації, тому що це дуже впливає на життєдіяльність організму.

3. Лабораторні дослідження

Планові хворі надходять у хірургічний стаціонар після лабораторного обстеження в поліклініці за місцем проживання. Їм проводяться загальний аналіз крові й сечі, аналіз сечі на цукор, біохімічний склад крові й необхідні рентгенологічні дослідження органів груди й черевної порожнини.

4. Клінічне спостереження

Важливими є знайомства хворого з лікарем і налагодження взаємин між ними. Для остаточного виключення протипоказань до операції, вибору способу знеболювання й проведення заходів, що попереджають наступні ускладнення, необхідно, щоб хворий повністю відкрився лікареві . Якщо не потрібна спеціальна підготовка больного для операції, то передопераційний період хворого в стаціонарі становить звичайно 1-2 дня.

5. Психологічна підготовка больного

Давно відомий вплив психіки хворого на перебіг соматичних процесів.

Ще Гіппократ в одній із своїх книг писав:

"Очевидним і великим доказом існування мистецтва буде, коли хтось, установлюючи правильне лікування не пере-стане підбадьорювати хворих, щоб вони не дуже хви-лювалися і старались наблизити час видужання".

Правильно проведена підготовка психіки зменшує страх перед операцією, заспокоює нервову систему.

Травмування психіки хірургічних хворих починається з поліклініки, коли лікар рекомендує оперативне лікування, і триває в стаціонарі при безпосередньому призначенні операції, підготовці до неї та ін. Тому дуже важливо чуйне, уважне ставлення до хворого з боку лікаря й обслуговуючого персоналу. Авторитет лікаря сприяє встановленню близького контакту із хворим.

Важливо простежити, щоб під час бесіди із хворим і в документах, доступних огляду хворого (напрямку , аналізи й ін.) , не зустрічалися такі лякаючі його слова, як рак, саркома, злоякісна пухлина й ін. Неприпустимо, як ми вже відзначали, у присутності хворого робити зауваження персоналу про неправильний виконання призначень. Вирішуючи питання про операцію, лікар повинен переконливо пояснити хворому доцільність її виконання. При вмілій розмові лікар зміцнює свій авторитет і хворої довіряє йому своє здоров'я. Вибір методу знеболювання залежить від компетенції лікаря. У дохідливій формі лікар переконує хворого в необхідності того виду знеболювання, який слід застосувати.

У день операції хірург повинен приділити максимум уваги хворому, підбадьорити його, запитати про самопочуття, оглянути, як підготовлено операційне поле, вислухати серце й легені, оглянути зев, заспокоїти. Якщо хворого доставляють в операційну завчасно в операційній повинні встановлюватися порядок і тиша. Хірург у повній готовності чекає хворого, а не навпаки. Під час операції під місцевою анестезією розмова повинна вестися між хірургом і хворим. Своїм спокоєм і підбадьорливими словами хірург благотворно впливає на психіку хворого. Різкі зауваження на адресу хворого неприпустимі.