6. Зміст лекційного матеріалу.

Розгорнутий конспект змісту теми :

Вступ

Багато попередніх лекцій було присвячено питанням, які протягом тривалого часу гальмували розвиток практичної хірургії. Мова йшла про знеболення, без якого не було можливості розширювати обсяг оперативних втручань, боротьбу з кровотечею, інфекцією, шоком, які протягом багатьох років були грізними ускладненнями багатьох хірургічних операцій. Сьогодні ми поговоримо про те, в ім'я чого здійснювався розвиток кожного з розділів хірургії, що є головним у діяльності хірурга – про кульмінаційний пункт, заключний етап лікування більшості хірургічних хворих. Мова йтиме про хірургічну операцію.

Ряд хірургів вважають, що кожне оперативне втручання — це агресія. Якщо дійсно з цим погодитися, то лише з однією умовою. Це єдина агресія, яка проводиться з гуманною метою – врятувати життя хворого.

      У багатьох хірургів існує думка, що головним у лікуванні хірургічного хворого є сама операція. Правильно і вміло виконана, вона є запорукою швидкого видужання хворого. Чи дійсно це так? Без сумніву, операція - це важливий і серйозний момент у лікуванні і оздоровленні хворого. Але якби тільки від неї залежало швидке видужання пацієнта, то кожна правильно, технічно, бездоганно виконана операція закінчувалась би успішно. Це не завжди так.

Виходить, справа не лише в самій операції. Є й інші причини, які впливають на ступінь операційного ризику. Які вони?

Це ретельна передопераційна підготовка і правильне ведення післяопераційного періоду.

І мають рацію ті хірурги, які вважають, що уміло виконана операція — це 50% запоруки видужання хворого. Решта 50% припадає на правильне проведення передопераційної підготовки і післяопераційного періоду. От чому кожний хірург під поняттям "операція" розуміє ці три етапи.

           Як вже було сказано, операція, або як її називають деякі хірурги, - хірургічна агресія, - серйозне втручання у життєві функції організму, яке завжди супроводжуються певним ризиком.

Критерії оцінки операційного ризику:

1. визначається віком хворого,

2. об'ємом операції,

3. наявністю у хворого вираженої серцевої патології (серцева недостатність, ішемічна хвороба серця, виражена артеріальна гіпертензія), х

4. ронічної дихальної та легеневої недостатності,

5. ожиріння III-IV ступеня,

6. цукрового діабету,

7. хронічних захворювань нирок та печінки,

8. виснаження,

9. імунологічної недостатності.

У кожному випадку хірург повинен прикласти максимум зусиль, щоб зменшити цей ризик і підвищити шанси на видужання хворого. Але про це він повинен думати не тоді, коли хворий вже в операційній, а раніше, з моменту вступу його у стаціонар — в передопераційному періоді.

     

Передопераційний період - це час від моменту встановлен-ня показань до оперативного втручання хворого до початку прове-дення оперативного лікування.

Основні завдання передопераційної підготовки

• зниження операційного ризику

• створення оптимальних передумов для успішного результату оперативного лікування

• профілактика ранової інфекції

Передопераційний період використовується медичним персоналом у двох напрямах:

перший, це — обстеження хворого і уточнення діагнозу

другий, це — безпосередня підготовка його до операції.

Ці два процеси повинні здійснюватися паралельно.

Лікарський план обстеження хворого

ОБСТЕЖЕННЯ ХВОРОГО проводиться для встановлення діаг-нозу хвороби, спостереження за розвитком захворювання, виявлення індивідуальних особливостей обстежуваного, вибору раціонального лікування, визначення прогнозу.

Загальноклінічні методи обстеження хворих

1. Опитування (паспортні дані, скарги, анамнез життя та анамнез хвороби)

2. Огляд.

3. Об’єктивні методи дослідження

   • Пальпація

   • Перкусія

   • Аускультація

   • Антропометрія

4. Додаткові методи дослідження

   • Лабораторні

1. З агальний аналіз крові

2. Загальний аналіз сечі дослідження

3. Аналіз калу на яйця глистів обов´язкові для всіх

4. Реакція Вассермана хірургічних хворих

5. Аналіз крові на цукор

6. Біохімічний аналіз крові

• Інструментальні

• Апаратні

1. Флюорографія

2. ЕКГ

Інші обстеження призначають за показаннями.

Показання та протипоказання до операції

Хірургічна операція — це механічний вплив на органи і тканини, їх роз'єднання з метою оголення ураженого органа і виконання на ньому лікувальних або діагностичних маніпуляцій.

Класифікація оперативних втручань

• залежно від терміну проведення розрізняють

1. екстрені (негайні) - це операції, які проводять практично зразу ж після встановлення діагнозу. Як правило, такі операції необхідно виконати протягом 2 год. після госпіталізації хворого. Екстрені операції проводять за життєвими (вітальними) показаннями.

Життєві (вітальні) показаня – це такі клінічні ситуації, чи хвороби при яких найменша відстрочка операції може привести до смерті хворого:

а) кровотеча, що не припиняється

b) гострі захворювання органів черевної порожнини

c) гнійно-запальні захворювання

2. планові - це операції, результати яких практично не залежать від терміну їх виконання. Перед такими операціями проводять повне обстеження хворого. Обов'язковою є повна передопераційна підготовка. Виконуються за відносними показаннями.

Відносні показання – це тривалі захворювання, при яких можна використовувати інші методи лікування, такі захворювання не становлять загрози для життя хворих.

3. термінові операції виконують протягом 1- 7 діб після госпіталізації хворого або встановлення діагнозу. Перед операцією хворого обстежують, проводять передопераційну підготовку. Виконуються за абсолютними показаннями.

Абсолютні показання – це такі захворювання чи клінічні ситуації, при яких неможливо замінити операцію іншим методом лікування, а тривале відстрочення операції може привести до розвитку грізних для життя ускладнень.

Абсолютні протипоказання

• Терминальні стани пацієнта, кома

Відносні протипоказання:

• Прогресуюча декомпенсація серцево-легеневої діяльності

• Сепсис

• Інші важкі супутні патологіїй стани, що роблять ризик операційного втручання високим

• залежно від мети операції