Від крововтрати

Крововтрата (%від маси тіла)	Характер інфузійних середовищ
0,6 – 0,8% (400 – 600 мл)	100% кристалоїди ( фіз.. розчин, розчин Фокса, Рінгер – Лока)
0,8 – 1% (600 – 750 мл)	1/3 колоїди (СЗП, рефортан, стабізол, кріопреципітат, желатиноль, декстрани), 2/3 кристалоїди
1 -2% (750 -1500 мл)	1/4 еритромаса, 1/2 колоїди (СЗП, рефортан, стабізол, кріопреципітат, желатиноль, декстрани), 1/4 кристалоїди
2% й більше (1500мл і більше)	2/3 цільна кров 1/3 кристалоїди( фіз.. розчин, розчин Фокса, Рінгер – Лока) 1/3 колоїди (СЗП, рефортан, стабізол, кріопреципітат, желатиноль, декстрини)

N.B. Інфузія здійснюється зі швидкістю 200мл/хв. у 2-3 периферичні вени до АТ 80-90мм рт. ст. із зменшенням швидкості інфузії до 150 – 100 – 50 мл/хв.

Організм виживає при втраті 2/3 об’єму еритроцитів й гине при втраті 1/3 об’єму плазми. Тому першим ін фузійним препаратом при ГШ треба застосовувати кровозамінники, що швидко та надійно усувають гіповолемію (рефортан, стабізол, реополіглюкін, СЗП, желатіноль). Ці препарати за своїми властивостями схожі з людським глікогеном й розщеплюються амілазою крові, тому за гемодинамічним ефектом, впливом на реологічні властивості крові та відновленням мікроциркуляції значно краще, ніж гемотрансфузія.

При крововтраті 1% від маси тіла (Hb менш 80% й Ht менш 25%) після інфузії кровозамінних препаратів необхідно провести гемотрансфузію, при цьому доцільно використовувати еритроцитарна масу не більш ніж 3-х денної консервації й вона повинна складати не більш 1/3 об’єму інфузійної терапії.

Для корекції метаболічного ацидозу – 4% натрію гідрокарбонат 2 мл/кг маси тіла.

При критичному погіршенні геодинаміки – преднізолон 8 мг/кг або дексаметазон 1мг/кг або гідрокортизон 1,5-2 мг/кг

та вазоактивні препарати – дофамін 200 мг в 250-500 мл 5% р-ну глюкози.

Стимуляція діурезу – 2,4% р-н еуфіліну 3 мг/кг маси тіла, після відновлення ОЦК – лазикс (фуросемид) 1 мг/кг. Під час ІТ діурез підтримують на рівні50-60 мл/г.

Серцеві глікозиди використовуються коли відновлений ОЦК (корглікон 0,06% -1мл або строфантин 0,05% - 0,5 мл на 20 мл 40%р-ну глюкози).

Як антиагрегантна терапія використовується трен тал 100 мг/250 мл фіз. р-ну.

Основні принципи надання ПМД при кровотечах

Історична довідка

Ще в давні часи при різних пораненнях потерпілий інстинктивно стискав рану, намагаючись зупинити кровотечу. Тоді ж була застосована пов'язка, що давить. У середньовіччі широко застосовували для зупинки кровотечі припікання: уявіть собі площу в середньовічному місті. Тут повинно відбутися прилюдне покарання злодія. По законам того часу, по першій судимості, відрубували палець, по другій – кисть. У першому випадку кровотечу зупиняли накладенням пов'язки. На площі поміст, на помосту колода для рубання м'яса і казан з киплячою олією. Керує цим господарством кат. Після відрубування (усікання) кисті, куксу передпліччя занурювали в кипляче олію і таким способом вирішували всі проблеми із шовним і перев'язувальним матеріалом, засобами для зупинки кровотечі. Отже, для зупинки кровотечі була використана висока температура – кипляче олія.

Але в другій половині ХІХ сторіччя Пакелен застосував для зупинки кровотечі прилад із дрібних судин, що нагадує апарат для випалювання. Цей метод розвивався й удосконалювався, перетворивши в широко розповсюджений у хірургії метод зупинки кровотечі з дрібних судин під час першої операції – діатермокоагуляція – електроніж і далі – лазерні установки – лазерний ніж.

Для зупинки кровотечі лікарі А. Цельс, К.Гален застосували метод перев'язки судин. Однак цей метод не знайшов широко поширення і тільки в 1550 році Амбруаз Паре знову впровадив перев'язку судин для зупинки кровотечі, крім цього ним же був застосований міцний джгут (ligature forti) при проведенні ампутації.

Вільям Гарів у 1628 році опублікував свою класичну роботу про кровообіг людини, де крім фізіології кровообігу було сказано, що для припинення венозної й артеріальної кровотечі джгут треба накладати по різному. Пізніше цей джгут (турнікет) стали широко використовувати для зупинки артеріальної кровотечі. А після пропозиції в 1873 році Ф.Есмархом застосування гумового джгута – метод знайшов ще більш широке застосування.

Залежно від умов надання медичної допомоги і кваліфікації медичного працівника, зупинка кровотечі може бути тимчасовою та остаточною. Прийоми тимчасової зупинки кровотечі дають можливість врятувати потерпілого від гострої крововтрати. Ці прийоми часто доводиться застосовувати людям без медичної освіти, тому їх повинен знати кожний. Прийоми тимчасової зупинки кровотечі різні, їхній вибір залежать від виду ушкодженої судини, розмірів і локалізації рани й ін. Нерідко різні прийоми комбінують. В усіх випадках важливим моментом є іммобілізація ушкодженої частини тіла. Такого потерпілого можна транспортувати після зупинки кровотечі на місці події.

Остаточну зупинку кровотечі проводять у стаціонарі. (Дивись таблицю 4)

Таблиця №4 Основні способи зупинення кровотеч

Тимчасове зупинення кровотечі	Остаточне зупинення кровотеч
Стискальна пов’язка – накладають потерпілим при кровотечі з вен та невеликих артерій: рану накривають декількома шарами стерильної марлі, а поверх – шаром стерильної вати, які щільно закріплюють на кінцівці циркулярним бинтуванням.	Механічні методи Накладання затискача й лігатури. Прошивання судини в рані. Накладання лігатури на відстані. Накладання судинного шва (він може бути боковим чи циркулярним).
Згинання кінцівки в суглобі: такий вид зупинки кровотечі здійснюється за рахунок згинання або відведення кінцівки за допомогою пов’язки.	Фізичні методи Холод – при невеликих капілярних кровотечах накладають мішки із льодом. Електрокоагуляція – під час операції при кровотечах із дрібних судин за допомогою спеціального апарату, що локально нагріває тканини до 60-80˚С. Застосування гарячого (60-80˚С) фізіологічного розчину: серветку, змочену розчином, прикладають на декілька хвилин до кровоточивої ділянки.
Притискання судини в рані: одягають стерильну рукавичку або швидко обробляють руку спиртом, хлоргексидином і вказівним пальцем, введеним у рану, відчуваючи струмінь крові, притискують судину.
Туга тампонада рани: для цього беруть стерильний марлевий тампон, велику серветку і за допомогою пінцета послідовно й щільно заповнюють всю рану. Як правило, це роблять при глибоких ранах.	Хімічно-біологічні методи Судинозвужувальні препарати: адреналін, норадреналін та інш. Препарати, що підвищують згортання крові: гемостатики та інгібітори фібринолізу, а також перекис водню. Місцево в рану: фібриноген, тромбін, гемостатична губка, використання тканин багатих тромбокіназою, біологічний антисептичний тампон (тромбін + антисептик). Застосування живих тканин. Вільним шматком сальника, м'яза заповнюють чи покривають поверхню паренхіматозного органу, що кровоточить, і фіксують. Тампонада судин, що кровоточать, біологічними тканинами (фібринотромбінова суміш, біоптат). Ендоскопічний метод. Ендоваскулярна хірургія (емболізація магістральних судин).
Накладання затискача на судину , яка кровоточить.
Притискання судин.
Накладання джгута.