1.З історії питання

_{Упродовж багатьох століть в педагогічній науці накопичився чималий досвід учених щодо проблем формування творчих здібностей людини.}

_{Взірцем педагогічної думки вважається "Повчання Володимира Мономаха дітям"(1053-1125), де вперше, в епоху Київської Русі, обґрунтовано необхідність зв'язку освіти з потребами життя особистості. При цьому особливу увагу автор звертає на важливість розвитку в дітей ініціативи, працелюбства, підтримання гуманістичних стосунків між людьми.}

_{Французький філософ Мішель Монтень (1553-1592) у своїй праці "Досліди" теоретично обґрунтував методи навчання та виховання, спрямовані на активізацію й розвиток творчого мислення, ініціативи дитини.}

_{Першим кроком до особистісно орієнтованої технології, яка ставить у центр всієї шкільної освітньої системи особистість дитини, вважається розроблена й застосована на практиці концепція бельгійського педагога, психолога та лікаря Овіда Декролі (1871-1932). У своїй "Школі для життя через життя" він обґрунтував принцип концентрації шкільної програми навколо так званих центрів інтересів: "Дитина та її організм", "Дитина і всесвіт". Таким чином, навчальна програма будувалась за принципом "від дитини до світу", тобто він намагався пристосувати школу виключно до потреб та інтересів дитини.}

_{Генріх Шаррельман (1871-1940) обґрунтував особистісно орієнтовану педагогіку. Педагогічне керівництво сприймалося ним як творча співпраця вчителя з учнями. Навчання повинно викликати в учнів радісне світосприйняття, а цьому можуть прислужитися, за його визначенням, різні види самостійних творчих робіт.}

_{Аналогічно Фріц Гансберг (1871-1950) убачав формування особистості в процесі творчого саморозвитку через викладання різних видів мистецтва.}

_{Проблемі розвитку творчого потенціалу дитини були присвячені роботи представників передової педагогічної думки – Я.Коменського, Ж.-Ж.Руссо, Дж.Локка, Й.Песталоцці, Ф.Фребеля, Г.Спенсера, П.Лесгафта та інших.}

_{Софія Русова вважає, що майбутня українська школа повинна звернути "велику увагу на формування розуму, на впорядкування розумових сил, на вироблення самого розуму й активної думки, а не на накидання в голову учня різноманітних знань".}

_{Григорій Ващенко стверджує, що школа, з одного боку, мусить дати учням певну суму наукових знань, виробити в них науковий світогляд, а з іншого – "виховати у них формальні здібності інтелекту", без яких людина "не зможе рухати культури вперед", їй потрібні "логічне мислення і творча фантазія" .}

_{Педагогіка розвитку особистості з'явилася в 20-ті роки XX ст. й характеризувалася діяльнісним підходом до форм і методів навчання. Виникнення дослідницького та евристичного методів, методу проектів, застосування зарубіжних систем Френе, Дьюї, упровадження нестандартних занять ("урок-ярмарок", "урок-диспут", "урок у бібліотеці") внесли багато нового в класичну шкільну систему. Ідеал активності суб'єкта в навчанні, пристосування форм і методів відповідно до його мети постійно розвивалась. У 50-60-х роках минулого століття виникли й набули свого розвитку педагогічні концепції пізнавального інтересу (Г.Щукіна), педагогічного стимулювання (А.Кондратюк, З.Равкін, Л.Гордін), розвивального навчання (В.Давидов, Д.Ельконін), створення проблемної ситуації (І.Лернер), самостійності і творчої ініціативи учнів (М.О.Данилов, М.Н.Скаткін, Б.ГТ.Єсипов).}

_{Найхарактерніші тенденції цього процесу проявились у специфіці та особливостях тих педагогічних технологій, які набули яскраво вираженої особистісно орієнтованої гуманістичної спрямованості (система комплексів виховної дії та індивідуально-диференційованих завдань, методика стимулюючих ситуацій у концепції педагогічного стимулювання, широке використання засобів емоційно-вольового впливу через впровадження у}^-_{процес навчання елементів нового та несподіваного).}

_{У 70-ті роки певне місце посіла технологія розвивального навчання, пов'язана з іменами В.Давидова, Д.Ельконіна. Але саму технологію розвивального навчання при створенні цілісних навчальних предметів –математики й мови – розробляли в Україні вчені-психологи Ф.Богданський, П.Зінченко, С.Максименко. Система розвивального навчання, за словами О.К.Дусавицького, "є унікальним явищем", бо вона є цілісною і впливає не лише на розвиток мислення, а й на особистість дитини загалом, дозволяє не лише зберегти інтелектуальний потенціал підростаючого покоління, а й примножити його без особливих ускладнень.}

_{Вагомий внесок у розвиток проблеми формування творчих здібностей у процесі навчання зробили вітчизняні вчені-методисти. Протягом років корисним залишається досвід Н.І.Грюцевої, науковий доробок А.А.Ємець, О.М.Коваленко та О.В.Джежелей не втрачає своєї актуальності й сьогодні. До даної проблеми постійно звертаються Л.Л.Мамот, Л.В.Шелестова .}