Ліна Костенко (народилася 1930 року)

_{Ліна Василівна Костенко народилася 19 березня 1930 року в місті Ржищеві на Київщині в учительській родині. 1936 року дівчинка разом із батьками переїздить до Києва. Після війни закінчила середню школу, навчалася в Київському педагогічному інституті. З 1952 року по 1956 рік — студентка Московського літературного інституту ім. М. Горького. Під час навчання в інституті Ліна Костенко гідно представляла українську поезію. Коли на літературних вечорах, семінарах чи просто дружніх вечірках у студентському гуртожитку починала читати свої твори, усі замовкали, бо враз потрапляли у полон її поетичного слова. І викладачі, і студенти були переконані: Л.Костенко –– майбутня знаменитість.}

_{У 1957 р. виходить перша поетична збірка “Проміння землі”. Наступні збірки — “Вітрила” (1958), “Мандрівки серця” (1961) — полонили читачів своєю неповторністю, свіжістю образів, глибиною думок. Потім — вимушена 16-річна перерва (кінець 60-х — початок 70-х — хвиля репресій серед митців). Після тривалого мовчання з’являються нові книги: “Над берегами вічної ріки” (1977), “Неповторність” (1980), роман у віршах “Маруся Чурай” (1979, 1982), “Сад нетанучих скульптур” (1987).}

_{Все більше знавців поезії, знайомлячись із її творчістю, приходять до думки, що вона належить до обраного кола кращих поетів сучасності. У 1990 році в США відбувся Всесвітній конгрес ”Ліна Костенко –– поет і мислитель”. Історичний роман ”Маруся Чурай” відзначено Шевченківською премією (1987). Ліна Костенко є лауреатом кількох зарубіжних літературних премій, у тому числі й премії, що носить ім’я Франческо Петрарки.}

_{У 1987 р. поетеса видала єдину збірку для дітей “Бузиновий цар”. Ці твори написані в різні періоди творчості письменниці, проте вражають своєю органічністю. У ”Бузиновому царі” простежується глибокий емоційний зв’язок зі старовинним ”Садом поетичним”, з традиціями класичної української літератури.}

_{У збірці відображений природний річний цикл. Телеграма весни з першого вірша приводить у рух рослинний і тваринний світ, який проходить через зиму, зустрічає Новий рік і знову поспішає до весни. Діти, читаючи поезії, відчують радість праці комах, які рубають билинку на дрова, білочок, що наколюють гриби на соснові гілочки, готуючись до зими.}

_{Високі та складні поняття письменниця намагається пояснити малюкам через серце, так, щоб легко відчути неповторність, необхідність рідного краю, своєї землі:}

_{Синиці голодом намлілись -}

_{така зима, така зима!..}

_{Оце б у вирій полетіти, -}

_{так батьківщини ж там нема.}

_{Атмосфера чистоти й доброти присутня в кожній поезії: і про соловейка, що лежить під ковдрою і п’є гарячий чай з медом, і про шпака зі своїми діточками біля шпаківні, що перевернулася, і про зайчика, що здригається від шарудіння в осінньому лісі, і про берізок, що стоять по коліна в талій воді.}

_{Поетичні образи збірки пробуджують відчуття прекрасного, допомагають відчути красу рідної мови.}

_{Ростуть опеньки у тумані}

_{серед сосонок та беріз.}

_{В жабо й атласному каптані}

_{стоїть грибочок, як маркіз.}

_{І сіє дощ дрібнесенький,}

_{оце уже грибнесенький.}

_{Вірші Ліни Костенко опоетизовують живу природу, навчають фантазувати, спостерігати, відкривати таємниці прекрасного.}

_{Питання для самоконтролю}

_{1. Назвіть жанрові та стильові домінанти поетичної творчості Ліни Костенко.}

_{2. Охарактеризуйте збірку віршів ”Бузиновий цар”.}

_{3. Наведіть приклади майстерності словесного живопису у пейзажній ліриці поетеси. Які настрої викликають у вас поезії такого плану?}

_{4. Чим, на вашу думку, традиційна, а чим новаторська поезія Л.Костенко?}

_{5. Що таке ”алюзія”? В чому її художній сенс (на прикладі вірша ”Кольорові миші”)?}

_{Література}

_{1. Барабаш С. Пам’ять розуму і серця в ліриці Ліни Костенко // Література. Діти. Час. — К., 1989.}

_{2. Брюховецький В. Ліна Костенко: Нарис творчості. — К., 1990.}

_{3. Гаєвська Н.М. Ліна Костенко // Дніпрова хвиля. — К., 1992. — С. 674—677.}

_{4. Жулинський М. Лицарство духа: Про творчість Ліни Костенко // Вітчизна. — 2000. — №3-4. — С. 2—5.}

_{5. Ильченко О. Рецензия на книгу Лины Костенко “Бузиновый царь: Стихотворения” // Дет. лит. — 1988. — №11. — С. 65—66.}

_{6. Клочек Г. Ліна Костенко: Навч. посібник-хрестоматія. — Кіровоград, 1999. — 320 с.}

_{7. Коваленко О. Ліна Костенко: гімнів не пишу і орденів не приймаю… // Освіта України. — 2005. — 1 квітня (№25). — С. 10—12.}

_{8. Панченко В. Самотність на верхів’ях: Поезія Ліни Костенко в часи “відлиги” і “заморозків”. — Дивослово. — 2005. — №3. — С. 54—59.}

_{9. Овдійчук Л. Вивчення окремих творів Ліни Костенко у 7-х класах // Укр. літ-ра в загальносвіт. шк. — 2004. — №2. — С. 28—29.}

_{Висновки}

_{Творчість П. Воронька, В. Симоненка, Л. Костенко належить до періоду розквіту в колишньому СРСР тоталітарної соціалістичної системи, руйнівний вплив якої позначився зокрема й на українській літературі. За жорстоких умов пресингу склалася ситуація, коли всі вартісні твори для дітей виходили з-під пера письменників „недитячих”, які вже мали ім’я, завойоване в дорослій літературі. Проте це не зменшує художньої цінності їх дитячого доробку.}

_{Творчість П. Воронька допомагає глибше пізнати творче єство людини, оглянути багатозвучне й багатобарвне життя. Поезії письменника збагачують дітей естетично, заохочують до пізнання життя, прищеплюють любов до природи.}

_{„Мистецтвом найвищої проби” називають критики поезію В.Симоненка. Вона сповнена незнищенним змістом загальнолюдських понять гуманності й доброти, людяності й щирості, любові до людей і до рідної Батьківщини.}

_{Єдину збірку для дітей видала Ліна Костенко. Вірші, що увійшли до неї, опоетизовують живу природу, навчають фантазувати, спостерігати, відкривати таємниці прекрасного. Таємниці поетичної творчості письменниці присутні і в „Бузиновому царі”.}

_{Практичне заняття № 3}

_{Тема: „Творчість Івана Франка для дітей”}

_{Мета практичного заняття:}

• _{ознайомитись із творчим шляхом письменника;}

• _{визначити місце у доробку митця творів для дітей;}

• _{з’ясувати особливості казок І. Франка, своєрідність побудови збірки „Коли ще звіри говорили”;}

• _{окреслити теоретико-літературні постулати письменника, що стосуються проблем дитячої літератури (за ст. „Байка про байку”, „Жінка-мати”);}

• _{розглянути проблеми, що піднімає письменник в оповіданнях „Грицева шкільна наука”, „Малий Мирон”, „Олівець”, та особливості їх висвітлення.}

_{Питання до практичного заняття}

1. _{Місце й роль Івана Франка в становленні й розвитку української дитячої літератури.}

2. _{Іван Франко – теоретик і критик дитячої літератури.}

3. _{Казки письменника. Особливості збірки „Коли ще звіри говорили”.}

4. _{Оповідання І.Франка на шкільну тематику. Образи учнів та учителя. „Грицева шкільна наука”, „Олівець”.}

5. _{Проблема „нестандартної” дитини в оповіданнях письменника („Малий Мирон”).}

_{Література}

_{1. Вишневська Н. Іван Франко і його твори для дітей // Франко І. Грицева шкільна наука. — К., 1990.}

_{2. Гмир І.С. Літературні казки І.Я. Франка (в 4 класі) // Укр. мова і л-ра в школі. — 1970. — №10. — С. 61—67.}

_{3. Гуменний М., Гуменна В. До проблеми авторської особистості в дитячих оповіданнях І. Франка // Укр. мова і л ра в шк. — 2000. — №3. — С.62—64.}

_{4. Гуменний М., Гуменна В. Авторські характеристики і образна система І. Франка: (На мат-лі дитячих оповідань) // Укр. мова і літ. в шк. — 1999. — №2. — С. 34—37.}

_{5. До 145-річчя від дня народження Івана Франка: [статті] // Укр. мова і л-ра в серед. шк., гімназіях, ліцеях та колегіумах. — 2000. — №6. — С.4—207.}

_{6. Луцишин О. Часпопростір оповідань Івана Франка про дітей // Укр. мова і літ-ра в серед. шк., гімназіях, ліцеях та колегіумах. — 2000. — №6. — С. 34—45.}

_{7. Покодзіло М.І. Іван Франко в школі. — К., 1970.}

_{8. Степанишин Б.І. Вивчення творчості І. Франка в школі. На допомогу вчителю. — К., 1971.}

_{9. Франко І. Грицева шкільна наука. — К., 1990.}

_{10. Франкова криниця. Вивчення І.Франка в школі. Посібник для вчителя / За ред. Л.М. Кіліченка. — К., 1991.}

_{11. Хропко П. Світ дитини в автобіографічних оповіданнях Івана Франка // Література. Діти. Час. — К., 1981. — Вип. 6. — С. 111—120.}

_{Практичне заняття № 4}

_{Тема: „Твори для дітей Бориса Грінченка”}

_{Мета практичного заняття:}

• _{розглянути життєвий і творчий шлях митця;}

• _{простежити вплив педагогічних поглядів Б.Грінченка на його художню творчість;}

• _{визначити особливості творчої манери письменника, жанрово-стильову та композиційну своєрідність дитячих оповідань.}

_{Питання до практичного заняття}

1. _{Борис Грінченко – письменник і педагог, його місце в історії української літератури.}

2. _{Проблеми школи в оповіданнях Бориса Грінченка („Украла”, „Дзвоник”).}

3. _{Оповідання на історичну тематику („Олеся”).}

4. _{Твори про Луганський край, про життя Донбасу („Панько”, „Батько та дочка”).}

_{Література}

_{1. Веркалець М.М. Педагогічні ідеї Б.Д. Грінченка. — К., 1990.}

_{2. Гаєвська Н. Борис Грінченко // Дніпрова хвиля. — К., 1991. — С.456—461.}

_{3. Коваленко Л.П. Дитина і суспільство в оповіданнях Б. Грінченка // Вісн. Луган. держ. пед. ун-ту ім. Т. Шевченка. — 1999. — №7(17). — С.24—27.}

_{4. Ковбасенко Ю. Філологічний аналіз оповідання Бориса Грінченка “Украла” // Дивослово. — 1996. — №2. — С. 45—47.}

_{5. Неживий О.І. Борис Грінченко в нашому краї // Освіта на Луганщині. — 1998. — №3(9). — С. 66—72.}

_{6. Неживий О.І. Для рідного слова: Творча спадщина Бориса Грінченка і проблеми національного виховання. — Луганськ, 1994. — 90 с.}

_{7. Нові імена в програмі з української літератури. Посібник для вчителя / Упоряд. В.Я. Неділько. — К., 1993.}

_{8. Погрібний А. Життя і творчість Бориса Грінченка // Дивослово. — 1994. — №3. — С. 6—12.}

_{9. Погрібний А.Г. Борис Грінченко: Нарис життя і творчості. — К., 1988. — 268 с.}

_{10. Хропко П. Гуманістичний пафос дитячих оповідань Б. Грінченка // Література. Діти. Час. — К., 1987. — С. 69—79.}

_{Підсумковий контроль.}

_{Тестові завдання (проводяться в письмовій формі).}

_{1. У межах наукової класифікації творів дитячої літератури розрізняють:}

_{1) твори, прямо адресовані дітям;}

_{2) твори, що створені для дорослих читачів, але знайшли відгук у дітей;}

_{3) твори, створені самими дітьми.}

1. Так.

2. Ні.

_{2. Процес поступового нагромадження творів дитячого фольклору на сторінках альманахів, журналів розпочався:}

_{1) з кінця 18 ст.;}

_{2) у І пол. 19 ст.;}

_{3) наприкінці 19 ст.}

_{3. Казка — це:}

_{1) Невеличкий прозовий твір, сюжет якого заснований на певному (рідко кількох) епізоді з життя одного (іноді кількох) персонажа.}

_{2) Невеличкий за обсягом прозовий епічний твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом, сконденсованою та яскраво вимальованою дією.}

_{3) Епічний, повіствувальний сюжетний художній твір усного походження, в основі якого — захоплююча розповідь про вигадані події і явища, які сприймаються й переживаються як реальні.}

_{4. Колискові пісні за змістом поділяються на:}

_{1) пісні про саму дитину, її сон, харчування тощо, а також про тварин та птахів, які виявляють про неї турботу;}

_{2) твори, що відбивають звернуті до дитини почуття й думки матері;}

_{3) пісні з персонажами тваринного світу, які вже не пов’язані сюжетно з образом самої дитини.}

1. Так.

2. Ні.

_{5. Автором загадок-акровіршів для дітей є:}

_{1) Пантелеймон Куліш;}

_{2) Степан Руданський;}

_{3) Леонід Глібов.}

_{6. Одним із перших теоретиків і критиків української дитячої літератури вважається:}

_{1) Борис Грінченко;}

_{2) Іван Франко;}

_{3) Степан Руданський.}

_{7. Тарас Шевченко був автором:}

_{1) “Української азбуки”;}

_{2) “Букваря Южноруського”;}

_{3) “Граматики задля українського люду”.}

_{8. М. Коцюбинський вважається неперевершеним майстром:}

_{1) портрету;}

_{2) пейзажу.}

_{9. Борис Грінченко за фахом був:}

_{1) редактором;}

_{2) учителем;}

_{3) музикантом.}

_{10. Дитячі поезії Олени Пчілки розраховані на:}

_{1) дошкільнят;}

_{2) дітей молодшого шкільного віку;}

_{3) підлітків.}

_{11. Олена Пчілка — мати:}

_{1) Марії Вілінської;}

_{2) Лесі Українки;}

_{3) Олександра Олеся;}

_{4) Володимира Винниченка.}

_{12. Михайла Коцюбинського як автора дитячих творів цікавлять насамперед соціальні проблеми.}

_{1. Так. 2. Ні.}

_{13. Збірку “Намисто” написав:}

_{1) В.Винниченко;}

_{2) Б.Грінченко;}

_{3) А.Тесленко;}

_{4) С.Васильченко.}

_{14. Виділіть фольклорні жанри:}

_{1. поема;}

_{2. легенда;}

_{3. переказ;}

_{4. повість;}

_{5. новела;}

_{6. колискова.}

_{15. Які дитячі журнали видавалися в Україні на межі ХІХ – ХХ ст.?}

_{1. „Малятко”;}

_{2. „Дзвінок”;}

_{3. „Україна молода”;}

_{4. „Барвінок”.}

_{16. У 20-х рр. ХХ ст. в радянській дитячій літературі був заборонений жанр:}

_{1) казки;}

_{2) новели;}

_{3) шкільної повісті;}

_{4) соціально-побутового роману.}

_{17. Жанр шкільної повісті особливого поширення набув в українській дитячій літературі:}

_{1) в ІІ пол. 19 ст.;}

_{2) в кінці 19-поч. 20 ст.;}

_{3) у 30 рр. ХХ ст.}

_{4) у 18 ст.}

_{18. Повість С. Васильченка “У бур’янах” розкриває феномен:}

_{1) Івана Франка;}

_{2) Тараса Шевченка;}

_{3) Михайла Коцюбинського.}

_{19. Повісті Григора Тютюнника “Облога”, “Климко”, “Вогник далеко в степу” побудовані на:}

_{1) автобіографічному матеріалі;}

_{2) фактах із життя односельців письменника.}

_{20. Автором низки казок про Барвінка, а також головним редактором журналу “Барвінок” з 1951 по 1975 роки був:}

_{1) В.Бичко;}

_{2) Б.Чалий;}

_{3) Н.Забіла;}

_{4) В.Нестайко.}

_{21. Н. Забіла відома як перекладач, літературознавець, критик, громадський діяч:}

_{1. Так. 2. Ні.}

_{22. Перу О. Іваненко належать твори про життя:}

_{1) Тараса Шевченка;}

_{2) Пантелеймона Куліша;}

_{3) Марка Вовчка;}

_{4) Степана Васильченка.}

_{3) Гриць.}

_{23. Визначте жанр твору С. Васильченка „Дощ”:}

_{1) оповідання;}

_{2) новела;}

_{3) повість.}

_{24.З-поміж поданих ознак виберіть ті, що властиві народній казці:}

_{1) усна форма творення й поширення;}

_{2) статичність характерів персонажів;}

_{3) широке використання розгорнутих описів природи й побуту;}

_{4) текст канонічний;}

_{5) традиційність структури й композиційних елементів.}

_{25. Оберіть відповідність визначень:}

_{1) казка;}

_{2) колискова пісня;}

_{3) забавлянка;}

_{а) жанр народної родинної лірики, специфічний зміст і форма якої функціонально зумовлені присиплянням дитини в колисці;}

_{б) один із основних жанрів народної творчості, епічний, повістувальний, сюжетний твір усного походження. В основі казки – захоплююча розповідь про вигадані події і явища, що сприймаються як реальні;}

_{в) коротка пісенька чи віршик гумористичного, жартівливого змісту ігрової спрямованості.}

_{26. Назвіть авторів літературних казок:}

_{1) «Дев’ять братів і десята сестриця Галя»;}

_{2) «Фарбований лис»;}

_{3) «Біда навчить».}

_{27. Як називається українська читанка для дітей, створена П.Кулішем?}

_{28. З-поміж названих письменників виберіть лауреатів літературної премії імені Лесі Українки:}

_{1) Іван Франко;}

_{2) Григір Тютюнник;}

_{3) Степан Васильченко;}

_{4) Всеволод Нестайко;}

_{5) Олександр Олесь;}

_{6) Оксана Іваненко.}

_{29. Визначення якого терміну зазначено нижче?}

_{Жанр величальних календарно-обрядових пісень, які в дохристиянську епоху були пов’язані із зимовим святковим циклом, а з утвердженням християнства – з різдвяним.}

_{30. Визначте письменників, у творчості яких присутня тема Великої вітчизняної війни:}

_{1) Юрій Збанацький;}

_{2) Всеволод Нестайко;}

_{3) Юрій Яновський;}

_{4) Євген Гуцало;}

_{5) Борис Грінченко.}

_{ГЛОСАРІЙ}

_{Акровірш – поетичний твір, у якому початкові літери кожного рядка, прочитувані зверху вниз, розкодовують слово чи фразу, присвячену певній особі або події.}

_{Сидить хитра баба аж на версі граба.}

_{«Ой не злізу з граба! –}

_{дурить діток баба. -}

_{Вловіть мені курочку рябую,}

_{А я подарую грушку золотую» (Л. Глібов).}

_{Алегорія – спосіб двопланового художнього зображення , що ґрунтується на приховуванні реальних осіб, явищ і предметів під конкретними художніми образами з відповідними асоціаціями з характерними ознаками приховуваного.}

_{Алітерація – стилістичний прийом, який полягає у повторенні однорідних приголосних задля підвищення інтонаційної виразності вірша, для емоційного поглиблення його смислового зв’язку.}

_{Амфібрахій – трискладова стопа з наголошеним другим складом.}

_{Анапест – трискладова стопа з наголосом на останньому складі.}

_{Анафора - одна з риторичних фігур. Вживаний на початку віршових рядків звуковий, лексичний повтор чи повторення протягом цілого твору або його частини синтаксичних, строфічних структур.}

_{Антитеза – стилістична фігура в художній літературі та в ораторському мистецтві, що полягає в драматичному запереченні певної тези чи у вмотивованому контрастуванні смислових значень бінарних образів.}

_{Байка – коротке, переважно віршоване , алегоричне оповідання, в якому закладено дидактичний зміст; один з різновидів ліро-епічного жанру. Складається з оповідної частини та висновку-повчання.}

_{Бурлеск – вид комічної, пародійної поезії та драматургії, генетично пов'язаний із народною сміховою культурою, акцентований на свідомій невідповідності між змістом і формою.}

_{Веснянки – це вид календарно-обрядових пісень. Це життєрадісні, з яскравою й багатою поетикою, розмаїттям мотивів, насамперед любовних, пісні.}

_{Вірш – 1)елемент ритмічного мовлення в літературному творі, основна одиниця віршованого ритму; 2) система поетичного мовлення, що має іманентні закономірності внутрішньої ритмічної організації та структури, де особлива роль належить ритмічним акцентам.}

_{Гіпербола – різновид тропа, що полягає в надмірному перебільшенні характерних властивостей чи ознак певного предмета, явища або дії задля особливого увиразнення художнього зображення чи виявлення емоційно-естетичного ставлення до нього.}

_{Градація – стилістична фігура, котра полягає у поступовому нагнітанні засобів художньої виразності задля підвищення чи пониження їхньої емоційно-смислової значимості.}

_{Гротеск – вид художньої образності, для якого характерними є: 1) фантастична основа, тяжіння до особливих, незвичайних, ексцентричних, спотворених форм; 2)поєднання в одному предметі або явищі несумісних, різко контрастних якостей, що веде до абсурду; 3)заперечення усталених художніх і літературних норм; 4)стильва неоднорідність (поєднання мови поетичної з вульгарною, високого стилю з низьким тощо).}

_{Гумореска – невеликий віршований, прозовий чи драматичний твір з комічним сюжетом, відмінний від сатиричного твору легкою, жартівливою тональністю.}

_{Дактиль – трискладова стопа з наголосом на першому складі.}

_{Дума – жанр (вид) суто українського речитативного народного героїчного ліро-епосу який виконували мандрівні співці-музики: кобзарі, бандуристи, лірники в Центральній і Лівобережній Україні. Обсягом дума більше від історичних баладних пісень, з якими, як і з давнім дружинним епосом (старовинні колядки, билини) , має генетичний зв'язок.}

_{Експозиція – вихідна частина сюжету художнього твору, в якій стисло подається ситуація, що логічно випереджає зав’язку, хоча може в тексті передувати не тільки їй, а й подаватися після неї окремими деталями впродовж усього твору (затримана експозиція) або ж наприкінці (зворотна експозиція).}

_{Епітет – один з основних тропів поетичного мовлення, призначений підкреслювати характерну рису, визначальну якість певного предмета або явища і, потрапивши в нове семантичне поле, збагачувати це поле новим емоційним чи смисловим нюансом.}

_{Епіфора – стилістична фігура, протилежна анафорі, повторення однакових слів, звукосполучень, словосполучень наприкінці віршових рядків, строф у великих поетичних творах. Вживається задля увиразнення художнього мовлення.}

_{Жанр – вид творів у галузі якого-небудь мистецтва, який характеризується певними сюжетними чи стилістичними ознаками.}

_{Зав’язка – елемент сюжету, вихідний момент у розвитку дії художнього твору.}

_{Загадка – жанр фольклору, дотепне запитання, часто у віршованій формі. Загадка вживається не лише для активізації пізнавальних можливостей дитини, практикованою етнопедагогікою, чи гуртової розваги, а й містить почасти філософський зміст.}

_{Зачин – усталений, традиційний початок оповідних фольклорних творів, переважно казок: «Був собі дід та баба», «Був собі котик і півник» тощо.}

_{Ідея художнього твору – емоційно-інтелектуальна, пафосна спрямованість художнього твору, яка приблизно може бути охарактеризована як провідна думка, ядро задуму автора.}

_{Імпресіонізм – напрям у мистецтві, який основним завданням вважав ушляхетнене, витончене відтворення особистісних вражень та спостережень, мінливих відчуттів та переживань.}

_{Інверсія – одна із стилістичних фігур поетичного мовлення, яка полягає в незвичному розташуванні слів у реченні з очевидним порушенням синтаксичної конструкції задля емоційно-смислового увиразнення певного вислову.}

_{Казка – один із основних жанрів народної творчості, епічний, повістувальний, сюжетний твір усного походження. В основі казки – захоплююча розповідь про вигадані події і явища, що сприймаються як реальні.}

_{Колізія – гостра суперечність, зіткнення протилежних сил, інтересів, переконань, мотивів, джерело конфлікту та форма його реалізації в літературному творі.}

_{Колядки – жанр величальних календарно-обрядових пісень, які в дохристиянську епоху були пов’язані із зимовим святковим циклом, а з утвердженням християнства – з різдвяним.}

_{Композиція – побудова твору, доцільне поєднання всіх його компонентів у художньо-естетичну цілісність, зумовлену логікою зображуваного, представленого читачеві світу, світоглядною позицією, естетичним ідеалом, задумом письменника, каноном, нормами обраного жанру, орієнтацією на адресата.}

_{Лірика – один із трьох, поряд з епосом та драмою, родів художньої літератури, в якому у формі естетизованих переживань осмислюється сутність людського буття, витворяється нова духовна дійсність, розбудована за законами краси. У ліриці першорядне значення надається виражальним засобам, які формують особливу інтимну атмосферу з витонченим емоційним станом, тобто – ліризм.}

_{Метонімія – різновид тропа, близького до метафори, в якому переноситься значення слів з певних явищ та предметів на інші за суміжністю.}

_{Новела – невеликий за обсягом прозовий епічний твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом, сконденсованою та яскраво вималюваною дією.}

_{Образ автора в літературному творі – художній двійник реальної особистості письменника, змодельоване ним уявлення про себе й відтворене в свідомості читача.}

_{Оксиморон – різновид тропа, що полягає у сполученні різко контрастних, протилежних за значенням слів, внаслідок чого утворюється нова смислова якість, несподіваний експресивний ефект (світла пітьма, суха вода).}

_{Оповідач – різновид літературного суб’єкта, особа, вимислена автором, від її імені в художньому творі автор оповідає про події та людей.}

_{Оповідання – невеликий прозовий твір, сюжет якого заснований на певному (зрідка кількох) епізоді з життя одного (іноді кількох) персонажа.Невеликі розміри оповідання вимагають нерозгалуженого, як правило, однолінійного, чіткого за побудовою сюжету. Характери показані здебільшого у сформованому вигляді; описів мало, вони стислі, лаконічні.}

_{Оповідь – зображення подій і вчинків персонажів через об’єктивний виклад їх від першої особи, на відміну від розповіді – викладу від третьої особи.}

_{Паралелізм – аналогія, уподібнення, спільність характерних рис або чину.}

_{Педагог – особа, яка веде викладацьку й виховну роботу або розробляє проблеми педагогіки; учитель.}

_{Пейзаж – один із композиційних компонентів художнього твору: опис природи, будь-якого незамкнутого простору зовнішнього світу.}

_{Персонаж – постать людини, зображена письменником у художньому творі, загальна назва будь-якої дійової особи кожного літературного жанру.}

_{Персоніфікація – уподібнення неживих предметів чи явищ природи людським якостям; вид метафори, що сприяє поетичному олюдненню довколишнього світу.}

_{Повість – епічний прозовий твір (рідше віршований), який характеризується однолінійним сюжетом, а за широтою охоплення життєвих явищ і глибиною їх розкриття займає проміжне місце між романом та оповіданням.}

_{Поезія – художньо-образна словесна творчість. У вузькому розумінні – ритмічно організоване мовлення, постале на основі конкретно-історичної версифікаційної системи, відмінне від прози.}

_{Полісиндетон – одна з фігур поетичного мовлення, виповнена повторюваними однаковими сполучниками задля посилення ліричної виразності чи медитативності.}

_{Порівняння – троп, який полягає у поясненні одного предмета через інший, подібний до нього, за допомогою компаративної зв’язки, тобто єднальних сполучників: як, мов, наче, неначе, ніби та ін.}

_{Портрет – один із засобів характеротворення, типізації та індивідуалізації персонажів. Маючи за основний предмет художнього зображення взаємодію людини з довкіллям, письменники описують зміни зовнішнього вигляду персонажів у конкретних ситуаціях, у взаєминах між ними.}

_{Приказка – поширений у мові влучний, часто римований вислів, близький до прислів’я, але без властивого прислів’ю повчального змісту.}

_{Проза – мовлення, не організоване ритмічно; літературний твір або сукупність творів, написаних невіршованою мовою.}

_{Розв’язка – складовий компонент сюжету, вирішення конфлікту епічного, ліро-епічного, драматичного, а іноді й ліричного твору.}

_{Розповідач – різновид літературного суб’єкта, вимислена автором особа, від імені якої в епічному творі він веде розповідь про події та людей, з допомогою якої формується весь уявний світ літературного твору. Розповідач – літературна постать, котра, як правило, є водночас автором і персонажем.}

_{Розповідь – зображення подій і вчинків персонажів через об’єктивний виклад їх від третьої особи, на відміну від оповіді – викладу від першої особи.}

_{Роман –найбільш поширений у 18-19ст. епічний жанровий різновид, місткий за обсягом, складний за будовою прозовий (рідше віршований) епічний твір, у якому широко охоплені життєві події, глибоко розкривається історія формування характерів багатьох персонажів.}

_{Синекдоха – один із засобів увиразнення поетичного мовлення, різновид метонімії. Синекдоха заснована на кількісному зіставленні предметів та явищ (вживання однини у значенні множини і навпаки, визначеного числа замість невизначеного, видового поняття замість родового).}

_{Скоромовка – поетичний жанр, живлений джерелами дитячого фольклору, зумовлений потребами етнопедагогіки. В основі скоромовки – дотепна гра спеціально скомпонованих важковимовних слів, призначена для тренування артикуляційного апарату дитини.}

_{Стиль – сукупність ознак, які характеризують твори певного часу, напряму, індивідуальну манеру письменника.}

_{Стопа – найкоротший відрізок певного віршованого метра, сконцентрованого у групі складів з відносно незмінним наголосом (ритмічним акцентом).}

_{Строфа – фонічно викінчена віршова сполука, яка повторюється у поетичному творі, об’єднана здебільшого спільним римуванням, представлена інтонаційною та ритміко-синтаксичною цілісністю, відмежована від аналогічних сполук помітною паузою та іншими чинниками (закінчення римованого ряду, відносна смислова завершеність тощо).}

_{Сюжет – подія чи система подій, покладена в основу епічних, драматичних, інколи ліричних творів, спосіб естетичного освоєння й осмислення, організації подій, рух характерів у художньому часі та просторі.}

_{Тема – коло подій, життєвих явищ, змальованих, представлених у творі в органічному зв’язку з проблемою, яка з них постає й потребує осмислення.}

_{Творчі здібності – це індивідуальні особливості та якості людини, що визначають успішність виконання нею будь-якої творчої діяльності.}

_{Творчість – це здатність творити, бути творцем; діяльність людини, спрямована на створення духовних і матеріальних цінностей; те, що створено внаслідок такої діяльності, сукупність створеного кимось.}

_{Творча діяльність – така діяльність людини, у результаті якої створюється щось нове – чи то предмет довколишнього світу, чи продукт мислення, що приводить до нових знань про світ, чи почуття, що відбиває нове ставлення до дійсності.}

_{Трагедія – драматичний твір, який ґрунтується на гострому, непримиренному конфлікті особистості, що прагне максимально втілити свої творчі потенції, з об’єктивною неможливістю їх реалізації.}

_{Троп – слово, вживане в переносному значенні для характеристики будь-якого явища за допомогою вторинних смислових значень, актуалізації його «внутрішньої форми» (О.Потебня).}

_{Фабула – один з невід’ємних чинників сюжету, його ядро, що визначає межі руху сюжету в часі і просторі; розповідь про події, змальовані в епічних, драматичних, ліро-епічних творах, на відміну від самих подій – сюжету твору.}

_{Фольклор – це народне , колективне, непрофесійне мистецтво слова, що твориться за особливими специфічними законами усної передачі від покоління до покоління.}

_{Хорей – двоскладова стопа, в якій ритмічний акцент припадає на перший склад.}

_{Ямб – двоскладова стопа з наголосом на другому складі.}

1 Ниренберг Джеральд И. Искусство творческого мышления: Пер. с англ.. – Мн., 1996. – С.8.

2 Сисоєва С.О. Основи педагогічної творчості вчителя: Навч. посібник. – К., 1994.