Василь Симоненко

_(1935-1963)

_{Народився Василь Андрійович Симоненко 8 січня 1935 року в селі Біївці Лубенського району на Полтавщині в родині селянина. Тут закінчив початкову школу, а середню — у сусідніх селах Єнківцях і Тарадинцях. У 1952 році став студентом факультету журналістики Київського університету (у той час там навчались Ю. Мушкетик, В. Близнець, Б.Олійник, Т. Коломієць та інші нині відомі письменники). 1957 року В. Симоненко закінчив університет і поїхав працювати кореспондентом “Робітничої газети” по Черкаській області, працював також в редакції газети “Молодь Черкащини”, публікував статті, рецензії, нариси й репортажі. У 1962 році вийшла перша збірка поезій “Тиша і грім”. Наступна збірка “Земне тяжіння” побачила світ після смерті поета (1964). 14 грудня 1963 року Василь Симоненко помер.}

_{Поезія В. Симоненка — це мистецтво найвищої проби, явище незабутнє в нашому духовному житті, як і весь його мистецький спадок, що ввібрав у себе і сатиру, і прозу, і навіть казку.}

_{Найкращим твором письменника вважається поезія “Лебеді материнства”. Простими щирими словами авторові вдалося передати і почуття до рідної матері, і любов до рідної неньки України. Картина вечора, коли “заглядає в шибку казка сивими очима”, подана у фольклорному стилі. Поет прохає припливти до синової колиски лебедів, щоб “тихі зорі” опустилися йому під вії. Наступні рядки поезії — це своєрідна розмова автора з сином про те, що він, підрісши, вирушить у життєву дорогу, про зустрічі, що чекають сина на життєвих шляхах, про майбутнє кохання, друзів, дружину. Небезпечний та тривожний шлях чекає юнака, але завжди мужності й сили йому буде надавати рідна земля, любов до неї.}

_{Завершується поезія “Лебеді материнства” фразою, сповненою геніальної простоти, мудрості, глибини почуття й думки:}

_{Можна все на світі вибирати, сину,}

_{Вибрати не можна тільки Батьківщину.}

_{Вірш “Ти знаєш, що ти — людина” має глибоку філософську наснаженість та могутню гуманістичну напругу. Ти знаєш, що ти — людина? Отже, ти — не бездушний гвинтик, ти “повинен мати право на свободу, на визнання своєї людської гідності, на можливість жити так, як ти хочеш, і, нарешті, право на щастя” [5,273].}

_{Із щирим запалом В. Симоненко звертається до читача:}

_{Усмішка твоя — єдина,}

_{Мука твоя — єдина,}

_{Очі твої — одні.}

_{Простота й доступність поезії зумовлюють силу її ідейно-художнього впливу на читача. Людина замислюється, що потрібно зробити, аби залишити по собі добру пам’ять, оскільки}

_{Завтра на цій землі}

_{Інші ходитимуть люди,}

_{Інші кохатимуть люди —}

_{Добрі, ласкаві і злі.}

_{Безмірною любов’ю до матері-України насичений вірш “Задивляюсь у твої зіниці”. Громадянський темперамент автора спонукає до думки, вчинку.}

_{Україно, ти моя молитва,}

_{Ти моя розпука вікова…}

_{Громотить над світом люта битва}

_{За твоє життя, твої права.}

_{Хай палають хмари бурякові,}

_{Хай сичать образи — все одно}

_{Я проллюся крапелькою крові}

_{На твоє червоне знамено.}

_{Наймолодшому читачеві адресуються казки письменника. Вони цілком відповідають жанровим вимогам: цікава інтрига, захоплюючий сюжет, легкий ритм руху думки і при цьому авторська установка на впізнаваність героїв, яка вводить юного співбесідника у вже освоєний світ знайомих героїв Чуковського й Маршака.}

_{“Від перших рядочків “Лесик, Толя й два Володі сумували на колоді” і до останнього слова автор послідовно проводить ідею переоцінки цінностей, яка відбувається на всіх етапах життя людини мислячої — від раннього дитинства до зрілості.” [1,87].}

_{Дивовижна країна захоплює і вабить дітлахів, адже в ній “ніхто й не чув про мило”, а “кожен робить там, що схоче…”. У надзвичайно привабливих для дитини картинах Симоненко малює перспективу свободи й незалежності від сімейного диктату:}

_{Всі замурзані по вуха,}

_{Галасують всі щодуху,}

_{Оком чують, вухом бачать,}

_{Догори ногами скачуть.}

_{Усупереч законам народної казки Симоненкові герої не є канонічними; врешті-решт вони прийшли до розуміння й щиро пообіцяли всім:}

_{Нас тепер ніяким дивом —}

_{Навіть бубликом красивим! —}

_{Не заманите віки}

_{У країну Навпаки!}

_{“Казка про дурила” відзначається глибоким сатиричним змістом. В алегоричній формі вона розповідає про трагічну долю українського народу. Василь Яременко назвав цей твір “страшною казкою про шукання Вітчизни у так званому різному краю … про трагедію втратити Батьківщину”. Симоненкова фраза “Я, люди, шукаю вітчизну свою” повною мірою стосується і сучасників.}

_{“Ця казка — прозріння, казка-застереження, яка не втратила сенсу і досі та, очевидно, не втратить його ніколи, бо ж деградація особистості загрожує молодій людині в усі часи, коли втрачає вона основний стрижень, опертий на пам’ять, любов, обов’язок. Молодий поет прагнув навчити мудрості й мужності молодших від себе. Одна у тебе Батьківщина; незглибимо трагічна історія твого народу — то й твоя історія, іншої в тебе не буде — цей високоморальний пафос передсмертного твору поета перемагає час, бо написаний ніби вчора” [2,88].}

_{Загалом твори Василя Симоненка сповнені незнищенним змістом загальнолюдських понять гуманності й доброти, людяності й щирості, любові до людей і до рідної Батьківщини.}

_{Питання для самоконтролю}

_{1. Яке філософське підґрунтя мають поезії В.Симоненка ”Лебеді материнства”, ”Ти знаєш, що ти –– людина”?}

_{2. Визначте етичний потенціал має казка В.Симоненка ”Цар Плаксій і Лоскотон”.}

_{3. Які загальнолюдські цінності проголошує письменник у своїй творчості?}

_{Література}

_{1. Барабаш С. “Хай серця не знають супокою...” (Поезія Василя Симоненка) // Література. Діти. Час. — К., 1990. — Вип.15. — С. 79—89.}

_{2. Брюховецький В. Хто найдужче любить життя // УМЛШ. — 1985. — №1. — С. 13—18.}

_{3. Дядечко Н.Т. Поетична казка В. Симоненка “Подорож у країну Навпаки”: (Урок-бесіда з позакласного читання) // Б-чка вчителя початк. шк. — 1998. — №1. — С. 25—28.}

_{4. Жулинський М. Василь Симоненко // Жулинський М. Із забуття — в безсмертя. — К., 1990. — С. 397—401.}

_{5. Нові імена в програмі з української літератури: Посібник для вчителя / Упоряд. В.Я. Неділько. — К., 1993. — С. 273.}

_{6. Ткаченко А. Василь Симоненко: Нарис життя і творчості. — К., 1990.}

_{7. Шевченко А. Василь Симоненко вчора й сьогодні // Дивослово. — 1999. — №12. — С. 42—45.}

_{Прочитайте й законспектуйте}