Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Distantsiyny_kurs_Rozvitok_tvorchoyi_osobistost...doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
1.19 Mб
Скачать

Тема 2.6. Світ дитинства в українській прозі іі половини хх ст.

Зміст

  1. Художня спадщина Григора Тютюнника. Тематичне коло творів письменника. Філософське осмислення людського буття.

  2. Художня своєрідність відтворення внутрішнього світу дитини у творчості Віктора Близнеця.

  3. Творчість Є. Гуцала. Неповторність дитячих характерів. Відображення національної своєрідності українського життя.

Ключові слова: художня деталь, зображувально-виражальні прийоми, композиційні завдання, тематичне коло творів, ідейно-художнє навантаження, автобіографічність творів.

Цілі та завдання вивчення розділу

При вивченні розділу необхідно ознайомитись із основними віхами життєвого та творчого шляху Гр. Тютюнника, В. Близнеця, Є. Гуцала; визначити тематичне коло творів, їх смислове та художнє навантаження, ідейну спрямованість; окреслити визначальні риси творчої особистості письменників, з’ясувати особливості розкриття внутрішнього світу персонажів творів.

Методичні рекомендації до вивчення розділу 2.2.

Опрацьовуючи матеріал пункту 1, зверніть увагу на причини, через які твори Гр. Тютюнника довгий час не визнавалися в Україні. Які важливі морально-етичні проблеми часу висвітлює письменник у своїй прозі? Які засоби використовує автор при розкритті характерів персонажів?

При вивченні пункту 2 доцільно використати роботу Гурманської А. „Віктор Близнець – повістяр” (Слово і час. – 1999. – № 2), а також збірник літературно-критичних статей, нарисів про В. Близнеця „Як звук павутинки” (К., 1987). Хто є головними героями повістей письменника? Які засоби використовує автор для їх змалювання? Визначте сюжетно-композиційні особливості повісті „Звук павутинки”. Чим нагадує головний персонаж Льонька героїв творів Григора Тютюнника?

Вивчаючи пункт 3, дайте відповіді на запитання: „Яка провідна тема дитячої прози Є. Гуцала?”, „Як він її висвітлює?”, „Що письменник виводить у центр зображення у своїх творах?”

Прочитайте й законспектуйте

Григір Тютюнник

(1931-1980)

Григір Михайлович Тютюнник народився 5 грудня 1931 року в селі Шилівка на Полтавщині в селянській родині. У 1937 році батька майбутнього письменника було заарештовано (з політичних мотивів) і Григора забрав на Донбас батьків брат Филимон Васильович Тютюнник. У 1938 році хлопця віддали до школи. У 1942 році вирушив на Полтавщину до матері рятуватися від голоду. У 1946 році після закінчення п’ятого класу розпочав навчання в Зіньківському ремісничому училищі. По його закінченні працював у рідному колгоспі. Пізніше — знову Донбас. У листопаді 1951 року Григора на 4 роки забирають служити в армію (Владивосток) радистом. Незабаром після демобілізації закінчив десятирічку і вступив на філологічний факультет Харківського університету. Восени 1963 року Тютюнник переїздить до Києва. Працював в газеті “Літературна Україна”, на кіностудії ім. О. Довженка, у видавництві “Молодь” і “Веселка”.

Перший твір — новела “В сумерки” — була написана 1961 року й надрукована в Московському журналі “Крестьянка”. Згодом в українській періодиці з’являються оповідання Г. Тютюнника “Дивак”, “Смерть кавалера”, “Зав’язь”, “В сутінки”, а в 1966 році вийшла перша збірка письменника “Зав’язь”. Далі були книги “Деревій” (1969), “Батьківські пороги” (1972), “Крайнебо” (1975). Проте надруковано було не все, що включав у збірки письменник. Правдиві твори не подобалися тогочасній критиці.

З 1970 року письменник активно працював у галузі дитячої літератури. Цього року видав збірку оповідань для дошкільнят “Ласочка”. Пізніше — збірки оповідань і казок “Лісова сторожка” (1971), “Степова казка” (1973), “Однокрил” (1974).

Цикл “Лісова сторожка” — це цікаві розповіді про господарювання в лісі Данила разом зі своїм приятелем, кривоногим і бідовим песиком Кузькою, вірним другом лісового сторожа і його незмінним помічником. Письменник художньо досконало відтворив і молоденький розсадник з сосонками-їжачками, і постать доброго чародія лісу Данила, і розумного рудого песика. Данило — надзвичайно витончена, добра й чуйна людина. Він дбає і вболіває за кожну рослину і тварину в лісі; це в свою чергу облагороджує його, робить добрішим і щедрішим, духовно красивим і умиротвореним. Автор показав свого героя зворушливо чуйним і мудрим, невтомним трудівником і справжнім гуманістом. Його серце сповнене любові до всього живого, бажання допомогти скривдженому. Мудрий Данило в кожній істоті бачить частинку природи, що має своє призначення і без якої обідніє світ. Він слухає природу, розуміє її і знає, що їй треба. Тому і звірі горнуться до нього, шукають захисту і співчуття. Григір Тютюнник наділив багатьох із них яскравим характером; здається, ніби всі вони наділені розумом і навіть почуттями. В усьому циклі незримо присутній сам автор, його ставлення до людини, землі, природи, його розуміння життя.

Дітям старшого віку Григір Тютюнник присвятив оповідання “Зав’язь”, “На згарищі”, “Дивак”, “Смерть кавалера”, “Сито, сито”, “Обнова” та ін. і повісті “Облога”, “Климко”, “Вогник далеко в степу”. Письменнику вдалося в цих творах з надзвичайною проникливістю розкрити душу маленької людини, її найпотаємніші почуття і мрії. Автор з великою делікатністю й тактом описує зародження почуття кохання в юних Миколи й Соні (“Зав’язь”). Він глибоко відтворює душевний злам і розчарування, які переживає ремісник-підліток від ганебного вчинку героя війни, а тепер замполіта училища Валерія Максимовича (“Смерть кавалера”), вражаюче правдиво прозаїк розкриває переживання хлопця-сироти, біль його зневаженої гідності в оповіданні “Обнова”, закликаючи оберігати вразливу незахищену душу дитини від бруду, підлості й цинізму. У своїх творах письменник відтворює звичайні буденні життєві ситуації, проте саме в них і видно характер людини, її внутрішній світ, ставлення до інших і до самого життя. “…проблематика творів письменника надзвичайно широка, вона охоплює соціально-психологічну й морально-етичну сфери людського буття. Тютюнник виразно бачив і викривав такі ганебні явища суспільного життя періоду застою, як бездуховність, споживатство, конформізм, міщанство. Вони свідчили про серйозні деформації не тільки в соціальному устрої, а ї в національному українському характерові, що особливо боліло художнику слова. Він говорив про це відверто і сміливо” [1,312].

На автобіографічному матеріалі побудовані повісті “Облога”, “Климко”, “Вогник далеко в степу”. Вони продовжують одна одну, відтворюючи певні часові періоди в житті українського народу — початок війни, роки фашистської окупації, повоєнні часи — і водночас розкривають етапи формування цілого покоління, дитинство якого припало на війну, а змужніння — на нелегку відбудову.

Головним героєм “Облоги” є хлопчик-сирота, якого бійці, з любов’ю називають Харитон Дем’янович. Він надзвичайно чутливий і спостережливий. Дитина безпомилково визначає суть людини, міру доброти й щирості в ній. Добираючись до своєї домівки, Харитон зустрічає багато різних людей. Особливе місце серед них займає колишній директор школи, а тепер боєць Калюжний, який і на фронті залишається педагогом-гуманістом, дбайливо опікає сироту. Хлопчик усім серцем прихиляється до доброї і душевної людини.

Основна думка повісті “Климко” — маленькі громадяни нашої країни — діти війни — виявляли таке милосердя, яке й дорослим було не до снаги. Цей твір автор вважав найдорожчим для себе. Він втілив у ньому свій ідеал людини. Маленька сирітська душа Климка сповнена доброти, милосердя і співчуття до знедолених і стражденних. Доброта та самовідданість Климка розкривається в багатьох епізодах. Важливою є розповідь про перебування дитини в тітки Марини, яка пожаліла хлопчика, лікувала його, виходжувала після гарячки й хотіла всиновити. Незважаючи на те, що Климкові подобалося в доброї жінки, він не погодився, оскільки відповідав уже не тільки за себе, а й за життя На-талі Михайлівни та маленької Олі.

За благородство свого серця, безкорисливість і доброту Климко заплатив життям. “Фашистська куля обпекла його груди, і він не зміг навіть востаннє обізватися на поклик свого друга Зульфата, який щодня виходив до станції виглядати його і нарешті зустрів… Здається, кінець жорстокий і несправедливий. Однак війна завжди несправедлива: гинуть найкращі, виявляючи максимум благородства, доброти й милосердя. Отже, ще одна ідея повісті — прокляття війні” [1,311].

Життя учнів ремісничого училища — тема повісті “Вогник далеко в степу”. Вона продовжує розповідь про дітей війни, але вже після Перемоги. Твір перейнятий світлом ніжної любові письменника до своїх героїв, чотирьох сільських підлітків —трьох Василів і Павлика, якому в повісті приділено найбільше уваги. У багатьох епізодах Павлик нагадує самого юного Григора. Герої повісті ростуть і мужніють, вчаться розбиратися в людях, боротися зі злом, мріють про майбутнє життя. Дитячі мрії і є тим вогником надії на краще, що зігрівав їхні душі.

1980 року за кілька днів до смерті Григора Михайловича Тютюнника за повісті “Климко”, “Вогник далеко в степу” було вшановано премією імені Лесі Українки. Мистецька спадщина письменника буде завжди актуальною, оскільки вічними залишаються принципи милосердя, добра, правди, що їх проголошував Григір Тютюнник у своїх творах.

Питання для самоконтролю

1. Які твори Григора Тютюнника побудовані на автобіографічному матеріалі. Які проблеми вони піднімають?

2. Що ви можете сказати про особливості творчої манери Г.Тютюнника?

3. Які композиційні завдання виконує художня деталь у творчості письменника? Обґрунтуйте відповідь.

Література

1. Вітренко Р.І. Григір Тютюнник // Нові імена в програмі з української літератури: Посібник для вчителя / Упоряд. В.Я. Неділько. — К.: Освіта, 1993.

2. Вічна загадка любові: Літературна спадщина Григора Тютюнника: Спогади про письменника. — К., 1988.

3. Захарчук І. Проекція дивака у творчості Григора Тютюнника // Дивослово. — 1998. — №10.

4. Мороз Л. З. Григір Тютюнник. Нарис життя і творчості. — К., 1991.

5. Неживий О. Луганщина і Григір Тютюнник // Слово і час. — 1998. — №3.

6. Шевченко З. Творчість Григора Тютюнника у шкільному ви-вченні // Дивослово. — 1997. — №2.

7. Шудря М. Непідкупний голос правди (Невідоме про Григора Тютюнника) //Дивослово. — 1996. — №4.

Прочитайте й законспектуйте

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]