Леся Українка

_(1871-1913)

_{Лариса Петрівна Косач (за чоловіком Квітка) народилася у м. Новоград-Волинському в інтелігентній родині. Першим вчителем і вихователем для дівчини була мати — Ольга Петрівна Косач-Драгоманова (Олена Пчілка). Дитячі роки минули на Волині. Ще в дитинстві Леся важко захворіла туберкульозом кісток. Усе життя їй довелося вести “війну” з цією хворобою, виїздити на лікування в інші країни.}

_{Початкову освіту здобула вдома. Знала грецьку, латинську, німецьку, французьку, польську, італійську, англійську мови. Деякими з них навіть писала вірші. Уже в юнацькі роки Леся Українка мала глибокі знання зі світової літератури, історії культури, релігії, філософії. Перебувала в Петербурзі й Києві, відвідувала лекції з хімії, медицини.}

_{Складати вірші Леся Українка почала дуже рано. У 13 років почала публікувати свої твори. Перша збірка поезій вийшла в світ, коли письменниці було 22 роки. Пізніше були опубліковані її драматичні твори, оповідання, критичні, публіцистичні статті, переклади.}

_{Померла Леся Українка 1 серпня 1913 року.}

_{До золотого фонду української дитячої літератури увійшли твори письменниці для малят: “На зеленому горбочку”, “Вишеньки”, “Літо краснеє минуло”, “Колискова”, “Мамо, іде вже зима”, казки “Метелик”, “Біда навчить”, “Лелія” та інші. Видатна письменниця надавала дитячій літературі першорядного значення у вихованні підростаючого покоління, тому активно працювала над її збагаченням.}

_{Цикл “У дитячому крузі” побачив світ 1904 року. Більшість його поезій пов’язані з природою.}

_{Від вірша “На зеленому горбочку” віє ароматом дитинства. Авторка поетично змальовує схід сонця (Хатинка на початку твору “притулилася”), наприкінці ж поезії вона зовсім інша — розвеселена сонцем. “Літо краснеє минуло” — майстерний опис зимової природи переданий через деталі дитячого побуту. Поезія насичена життєстверджуючими, оптимістичними мотивами:}

• _{Ждіте, ждіте, любі діти!}

• _{Літо знов прилине,}

• _{Прийде мила годинонька,}

• _{Як зима та згине.}

_{Найулюбленіша пора року дітей — літо — зображена у поезії “Вишеньки”. Літньої пори “поблискують черешеньки в листі зелененькім”. Динамічності картині надають постаті дітей, які “Під деревцем скачуть, Простягають рученята”. Жартівливе забарвлення має кінцівка твору:}

_{Ой, того ми так високо}

_{Виросли на гіллі, —}

_{Якби зросли низесенько,}

_{Чи то ж би доспіли?}

_{У формі діалога матері з сином написана поезія “Мамо, іде вже зима”. Хлопчик виявляє допитливість і спостережливість, він роздумує над поведінкою птахів:}

_{Мамо, ті сиві пташки}

_{Сміливі, певно, ще й дуже:}

_{Чи то безпечні такі…}

_{Поведінку пташок намагається пояснити мати. На її дум­ку, спів}

_{…пташині потіха одна, —}

_{Хоч голодна, співа веселенько,}

_{Розважає пташине серденько,}

_{Жде, що знову прилине весна.}

_{Леся Українка є автором низки казок для дітей (“Біда навчить”, “Метелик”, “Лелія”). В основу казки “Біда навчить” покладене народне прислів’я. Письменниця наповнила твір цікавим змістом. Головний герой — безтурботний легковажний горобчик, якому ніхто не хотів допомагати збагатитися розумом. Поважний крук дає пташці добру пораду: “Розум, молодче, по дорозі не валяється, не так-то легко знайти! А я тобі ось що скажу: поки біди не знатимеш, то й розуму не матимеш. От тобі моя наука”. Згодом горобчик стає добрим господарем. “Дедалі всі горобці почали його поважати; куди зберуться на раду, то й його кличуть, він так вславився між ними своїм розумом”. Казці притаманна проста манера розповіді, мудрий народний гумор.}

_{Алегоричний зміст має казка “Метелик”. Письменниця протиставляє двох персонажів — Метелика й Лилика. Останньому добре живеться в темному льохові без мрій і прагнень. Метелик же зовсім інший. Він виривається на волю, летить на проміння настільної лампи і згорає у полум’ї. “Дурне сотворіння! — мовив дехто з товариства, — Хто велів йому налітати на вогонь?! Женуть його, так ні, таки лізе! Дурному й дурна смерть!”.}

_{Цим міркуванням Леся Українка протиставляє погляди, притаманні усій її творчості: “А хіба ж розумніша була б його смерть, якби він навіки заснув у темнім льоху? Те світло спалило його, — але він рвався на простір! Він шукав світла!”.}

_{У формі сну-подорожі хворого хлопчика Павлуся із царицею ельфів Лелією написана казка “Лелія”. Письменниця химерно переплітає у творі реальність (життя простих людей, образи панночки й селянки) і фантастику (перетворення хлопчика на квітку та ін.).}

_{Леся Українка інколи вдається в казці до використання ритмізованої прози, що наближає її до народних дум. Ельфи-посестри плачуть-промовляють, нарікають на нелегку долю: “нас полють, руками займають, листя обривають, а часом і віку збавляють, гострим ножем стинають…”. Окремі епізоди свідчать про близькість твору до фольклорних джерел, зокрема народних пісень: “На чужому полі ніжки натомила, на чужій роботі ручки натрудила, на чужих городах цілий день полола, бур’яном колючим руки поколола” (розповідь Лелії про невтомні Мар’янині руки).}

_{“Прекрасно обізнана з народними українськими казками і переказами, повір’ями, обрядами, Леся Українка майстерно користувалася ними в літературних казках, на практиці доводячи, що останній є дітищем фольклорної казки” [4,159]. Своїми творами письменниця пробуджувала в дітей любов до рідного краю, показувала дивосвіт дитинства, чарівну красу усної народної творчості.}

_{Питання для самоконтролю}

1. _{Визначте провідні мотиви циклу поезій Лесі Українки ”В дитячому крузі”.}

2. _{Поясніть назву казки Лесі Українки ”Біда навчить”.}

3. _{Розкрийте алегоричний зміст казки ”Метелик”.}

4. _{Схарактеризуйте особливості мови і стилю казки Лесі Українки ”Лелія”.}

_{Література}

_{1. Бібліотечка вчителя-словесника: Леся Українка // Дивослово. — 2001. — №2. — С. 52—58.}

_{2. Голованова М.В., Шарапова О.Ю. Леся Українка // Нач. шк. — 2001. — №2. — С. 11—15.}

_{3. Данилюк Н.О. “Ой вишеньки-черешеньки” (Народно-пісенне слово “дитячих” поезій Лесі Українки) // Культура слова. — К., 1992. — Вип. 43. — С. 89—92.}

_{4. Латанський В. Леся Українка — дітям // Література. Діти. Час. — Вип. 7. — К., 1982. — С. 152—160.}

_{5. Леся Українка — славна донька українського народу // Б-чка вчителя почат. шк. — 1998. —№21—22. — С. 58—60.}

_{6. Мартиненко В.О. Леся Українка // Початк. шк. — 1995. — №2. — С. 33—34.}

_{Висновки}

_{Кінець 19 – початок 20 ст. – новий період в історії української дитячої літератури, обумовлений складними політичними й культурними подіями. Розвиток теорії й критики дитячої літератури, зародження нових дитячих журналів, активізація літературно-мистецького життя – основні його ознаки. Іван Франко, Борис Грінченко, Михайло Коцюбинський, Олександр Олесь, Олена Пчілка, Леся Українка, Володимир Винниченко – найяскравіші представники літературного життя означуваного періоду.}