Тарас Шевченко

_(1814-1861)

_{Народився Тарас Григорович Шевченко 9 березня 1814 року в селі Моринцях Звенигородського повіту Київської губернії (нині Черкаської області).}

_{Навчався Тарас у Кирилівській школі, в дяка. Дуже рано втратив батька й матір. Восени 1829 р. разом з обслугою П. Енгельгардта, у якого служив козачком, виїздить до міста Вільно. Наступного року — Петербург. Тут Шевченка було віддано в науку на чотири роки до художника Ширяєва.}

_{У 1838 році Т.Шевченка було викуплено з кріпацтва. Він починає навчання в Академії художеств. 1840 року видає свою першу книгу “Кобзар”, наступного року публікує окремим виданням поему “Гайдамаки”.}

_{1843 року Шевченко відвідує ряд міст і сіл України, зустрічається з рідними, знайомиться з представниками української інтелігенції. По закінченні Петербурзької академії мистецтв поет здобуває звання вільного художника.}

_{Навесні 1847 року було розгромлене Кирило-Мефодіївське братство, членом якого був Т. Шевченко. На 10 років митця було ув’язнено. 1857 року письменнику було дозволено повернутися до Петербурга. Помер Т.Г. Шевченко 10 березня 1861 року.}

_{Т. Шевченко не написав жодного твору спеціально для дітей. Та ще за життя письменника його пейзажна та автобіографічна лірика увійшла в коло дитячого читання. Тематично її можна поділити на кілька груп: картини рідної природи (“Зоре моя вечірняя”, “Ой діброво — темний гаю!”, “Сонце заходить, гори чорніють”); поетичні роздуми про смисл людського життя (“Минають дні, минають ночі”); автобіографічні мотиви (доля кріпацької дитини-сироти “Мені тринадцятий минало”, мотив безрадісного дитинства “І виріс я на чужині”, “Якби ви знали, паничі”, світлий образ матері “Сон” (“На панщині пшеницю жала”).}

_{Ліричним героєм поезії “Мені тринадцятий минало” є тринадцятилітній пастушок, наділений автором складними глибокими почуттями. З радістю дитина сприймає спочатку навколишній світ — тепле сонечко, веселе небо; “ягня, здається, веселилось”. Хлопчик, забувши про все, також радіє життю: “Мені так любо, любо стало, Неначе в Бога”.}

_{Проте спогади про втрату батьків, важке сирітство змінюють настрій героя. Почуття самотності дитини, її гнітючий настрій майстерно передаються автором висловами “недовго молилось”, сонце “запе-кло, почервоніло, рай запалило”, “Боже небо голубеє і те помарніло”, “не дав мені Бог нічого”, “і хлинули сльози, тяжкі сльози”. Радість у душу сироти вселяють чуйність і піклування дівчинки, що “Прийшла, привітала, утирала мої сльози і поцілувала”.}

_{Мотиви безрадісного дитинства звучать у поезіях “І виріс я на чужині”, “Якби ви знали, паничі”. Вони тісно пов’язані зі світлим образом матері, яка малого повивала, співала колисанку, а сама вночі “на свічку Богу заробляла… молила, щоб доля добрая любила її дитину”.}

_{У поезії “Сон” (“На панщині пшеницю жала”) поряд із реаліями праці на панщині (“Пішла в снопи, пошкандибала”) автор подає сподівання на краще життя. Світлу картину (“Та на своїм веселім полі свою таки пшеницю жнуть”) доповнюють постаті діточок, що “обід несуть”. Сон-мрія помножений сильними, оптимістичними акордами.}

_{Особливе місце в дитячому читанні займає поезія “Зоре моя вечірняя”. У ній автор вдається до поетичного прийому звертання і просить вечірню зіроньку зійти над горою та розповісти про чарівну красу України: захід сонця, веселку, широку сокорину, розкішну вербу, про сон-траву, що розквітає вночі. Твір був написаний на засланні; у ньому відчувається туга письменника за рідним краєм. Любов до України передається пестливими словами “сонечко”, “веселочка”, “тихесенько” тощо. Фольклорний прийом звернення до зорі наближає поезію до народної пісні.}

_{Поезія “Садок вишневий коло хати” написана Т. Шевченком у стінах Петропавловської фортеці в Петербурзі. Вірш вражає любов’ю до життя, до людей праці, до рідної природи. Надзвичайно майстерно в п’ятнадцяти рядках зображено образ України — садок вишневий, хрущі над вишнями, стомлені дівчата, що з піснею повертаються додому, селянська родина вечеряє коло хати. Вірш насичений ідеєю добра. У простому житті селянської родини поет побачив красу, людяність і сердечність: матері чекають дітей з поля, дочка подає вечерю, мати кладе малих дітей спати.}

_{Письменник був добре обізнаний з педагогічними ідеями свого часу. “Для формування повноцінної високодуховної особистості, на думку Кобзаря, необхідні: 1) природні задатки, звички, набуті дитиною в ранньому віці; 2) система виховних впливів навчально-виховного закладу; 3) вплив того соціального середовища, яке оточує дитину” [1,8]. Письменник був стурбований тим, що освітній рівень молоді на той час був дуже низьким. Він стверджував, що “не кожен може і повинен бути вченим, але кожен повинен мати загальні знання, не кожному доступне високе мистецтво, але для кожного повинна існувати насолода прекрасним”.}

_{Перебуваючи на засланні, Шевченко розробив план загальної освіти. Крім основ грамоти, він включив у поняття елементарної освіти арифметику, відомості з історії, географії, етнографії, щоб школа озброювала учнів знаннями про навколишній світ.}

_{Велике значення для тодішніх і майбутніх поколінь українців мав створений Шевченком “Буквар південноруський” (1861), що призначався для навчання грамоти українською мовою в недільних школах. “Буквар” сприяв відродженню і пробудженню духовного життя України, що й було причиною рішення уряду, “отклонить принятие и раздачу “южнорусского букваря” в виде ученого руководства”.}

_{Ефективним засобом поширення народної освіти були, на думку Т. Шевченка, недільні школи, тому письменник пересилав на їхні адреси свій “Буквар”, посильні грошові пожертвування. Провідну роль у справі навчання й виховання дітей Шевченко відводить народному вчителеві, який повинен вірою і правдою служити народові, допомагати в міру своїх сил вийти з культурної відсталості.}

_{Як своїм “Букварем”, так і своєю творчістю поет підносив ідею національної освіти й виховання молодого покоління, виступав за духовний розвиток народу, культивування рідної мови, національної поезії, мистецтва власної культури.}

_{Нетлінною частиною духовного буття українського народу стала художня спадщина Тараса Шевченка. Найперший і найголовніший заповіт Кобзаря —}

_{Свою Україну любіть,}

_{Любіть її… Во время люте,}

_{В останню тяжкую минуту}

_{За неї Господа моліть.}

_{Питання для самоконтролю}

1. _{Чому Тараса Шевченка вважають основоположником нової української дитячої літератури?}

2. _{Які провідні мотиви творів Т.Шевченка, що увійшли в коло дитячого читання?}

3. _{Які твори Тараса Шевченка вивчаються в початковій школі?}

4. _{Дайте загальну характеристику педагогічних поглядів Т.Шевченка. Які конкретні заходи вживав письменник на шляху розбудови національної системи освіти?}