
- •Дистанційний курс «Розвиток творчої особистості засобами дитячої літератури» Передмова
- •Методичні рекомендації до курсу «Розвиток творчої особистості засобами дитячої літератури»
- •Список художніх творів до курсу
- •Список художніх творів для вивчення напам’ять
- •Список літератури до курсу До модуля №1
- •(До модуля №2)
- •Антологія української літератури для дітей. У 3-х т. — к., 1984.
- •Система творчих завдань
- •Тематика рефератів
- •Тема1.1. Теоретичні засади процесу розвитку творчих здібностей дитини
- •1.З історії питання
- •Прочитайте й запишіть
- •2. Поняття “творчість” і “творчі здібності”
- •Тема1.2. Творчі здібності як проблема сучасної педагогічної думки
- •1.2. Сутність і специфіка творчої діяльності, механізми її організації
- •Тема 1.3. Творчість як процес
- •1. Класифікація й ознаки творчості
- •2. Загальні принципи побудови алгоритму творчого процесу
- •Висновки
- •Тема 1.4. Роль педагога у формуванні творчої особистості дитини
- •1.Історичні корені проблеми педагогічної майстерності педагога
- •Портрет творчої особистості педагога
- •Питання для самоконтролю
- •Література:
- •Література:
- •Тема 2.1. Вступ. Поняття дитячої літератури
- •Тема 2.2. Усна народна творчість у колі дитячого читання
- •Казка народна й літературна
- •Тема 2.3. Дитяча література хіх ст.
- •Тарас Шевченко
- •Література
- •Марко Вовчок
- •Леонід Глібов
- •Тема 2.4. Література для дітей кінця 19 – початку 20 ст.
- •Олена Пчілка
- •Олександр Олесь
- •Леся Українка
- •Тема 2.5. Література для дітей кінця 19 – початку 20 ст.
- •Іван Франко
- •Михайло Коцюбинський
- •Питання для самоконтролю
- •Література
- •Борис Грінченко
- •Тема 2.6. Світ дитинства в українській прозі іі половини хх ст.
- •Григір Тютюнник
- •Віктор Близнець
- •Євген Гуцало
- •Тема 2.7. Поетична творчість іі половини хх ст. У дитячому читанні
- •Платон Воронько
- •Василь Симоненко
- •Ліна Костенко (народилася 1930 року)
Тема 1.3. Творчість як процес
Зміст
Класифікація й ознаки творчості.
Загальні принципи побудови алгоритму творчого процесу.
Ключові слова: творчість, творча діяльність,ознаки творчості, креативність, алгоритм творчого процесу .
Цілі та завдання вивчення розділу
Успішне вивчення розділу дозволяє усвідомити сучасні підходи до поняття „творча діяльність"; ознайомитися із різними класифікаціями творчої діяльності та творчості в цілому, особливостями творчої діяльності, функціями творчості; мати уяву про специфічні ознаки дитячої творчої діяльності та особливості організації й керування цим процесом.
Методичні рекомендації до вивчення розділу 1.1.
Вивчаючи пункт 1, зверніть увагу на ознаки дитячої творчості, різні типи класифікацій (наукову, практичну) творчості дитини.
При вивченні пункту 2, поміркуйте, як адаптується й пристосовується поданий алгоритм творчого процесу до роботи з організації творчості дітей?
Творчість у загальному значенні – це процес, результат створення суб'єктивно нового. Основний критерій, що відрізняє творчість від виготовлення (виробництва) – унікальність його результату. Результат творчості неможливо прямо вивести з початкових умов. Ніхто, крім, можливо, автора, не може одержати в точності такий же результат, якщо створити для нього ту ж вихідну ситуацію. Таким чином, у процесі творчості автор вкладає в матеріал деякі незвідні до трудових операцій чи логічного висновку можливості, виражає в кінцевому результаті якісь аспекти своєї особистості. Саме цей факт додає продуктам творчості додаткову цінність у порівнянні з продуктами виробництва.
Прочитайте й запишіть
1. Класифікація й ознаки творчості
Академік Володимир Васильович Шаронов виділяє види творчої діяльності, що можуть бути представлені трьома основними групами:
1. Діяльність щодо висування принципово нових рішень.
2. Діяльність з деталізації, конкретизації цього нового з метою визначення принципової можливості його практичної реалізації.
3. Діяльність щодо втілення нових ідей у життя, їхньої об’єктивізації в тих чи інших матеріальних формах.
Така класифікація творчої діяльності народилася в рамках сучасного наукознавства й відноситься насамперед до видів наукової творчості (фундаментальне, прикладне й технічне знання). Але вона, на думку вченого, може бути віднесена і до творчості як такої.
На підставі аналізу наукової літератури з проблем творчості, можна виділити певні її ознаки.. Насамперед, якісна, принципова новизна кінцевого продукту творчого акту. По-друге, безпосередня відсутність цієї якості у вихідних передумовах творчості. По-третє, творчість – це діяльність.
Творчість можна класифікувати за наступними показниками:
- суб'єктивне, тобто внутрішнє, до виходу з духу і об'єктивне чи зовнішнє, після виходу з духу;
- суб'єктивно індивідуальне (особиста творчість, особиста ініціатива) і суб'єктивно колективне (народна творчість);
- народжене внаслідок "проб і помилок" чи завдяки когнітивному пізнанню, у результатах яких не міститься безпосередньо вихідних передумов;
- сіре й дозволене. Творчість контрольована й безконтрольна.
У визначенні змісту категорії творчості виділяються наступні ознаки.
1. Творчість є діяльність, що складається у виробництві істотно нового: нових речей чи нових способів (програм, технологій) діяльності, спрямованої на задоволення потреб людини в створенні нових духовних і матеріальних цінностей.
2. Творчість як процес завжди оригінальна, тобто в процесі творчої діяльності завжди застосовуються або нові засоби, або нові способи, або нові програми діяльності.
3. Творчість у генетичному плані являє собою створення нових корисних комбінацій з елементів різних систем; творчість є комбінування.
4. Творчість органічно пов'язана з пізнанням, відображенням дійсності, законів її розвитку й функціонування. Відображення – основа й підґрунтя творчості. Розкриваючи в процесі творчості можливості нових зв'язків речей дійсності, їхніх нових комбінацій, людина розширює й поглиблює свої знання дійсності. Творчість, отже, виступає і як форма пізнання дійсності. Перетворивши світ на основі пізнаних його законів, людина робить подальші кроки в їхньому пізнанні. Кожен акт творчості в той же час є й актом подальшого пізнання світу. Пізнання, отже, здійснюється не лише в процесі відображення дійсності, але й у створенні, винаході нової дійсності.
5. Творчість є процес, що складається з постановки й рішення проблем, нестандартних завдань, процес розв’язання протиріч, що лежать в основі розвитку суспільства між потребами людини (суспільства) й засобами їх розв’язання, тобто процес задоволення нових потреб суспільства.
Задоволення своїх потреб – головний зміст життєдіяльності суспільства. Визначення творчості як рішення проблем містить у собі в прихованій формі всі попередні визначення.
6. Творчість, отже, є форма якісного розвитку суспільства й навколишнього його середовища, усієї культури.
7. Творчість – вища і специфічна форма розвитку, притаманна людині. "Творчість, – писав Т. Д. Павлов, – у точному й повному змісті цього слова притаманна саме людині, яка суспільно-історично розвивається й удосконалюється".
8. Творчість – вищий вид діяльності людини, вона первинна по відношенню до виконавської, стереотипної діяльності.
9. Творчість являє собою єдність духовного й матеріального. Причому ідеальне перетворення передує матеріальному. Створення програми, плану, проекту, моделі майбутньої дійсності відбувається в процесі мислення (духовна творчість); матеріалізація ж – у процесі практики (матеріальна творчість).
10. Творчість – родова ознака й родова сутність людини, спосіб її буття, форма її самодіяльності, саморозвитку й самоствердження.
11. Творчість є втілення і прояв діалектики, арена дії її законів і категорій. Саме у творчості, найбільш яскравому прояві життєдіяльності людини, його сутнісних сил, гранично повно виявляються всі закони й категорії діалектики, її суть, міць і всесилля. Діалектична логіка – логіка творчого мислення. Діалектика, мислення, практика злиті у творчості, являють собою найтіснішу органічну єдність.