Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Кролевець Методичні рекомендації із педагогічн...doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
257.02 Кб
Скачать

3.5.Звітні документи по практиці:

1. Щоденник практики, в якому наводяться індивідуальний план роботи, щоденні педагогічні спостереження практиканта, результати всіх передбачених програмою по даному виду практики завдань, звіт про практику.

2. Характеристика (відгук) групового керівника (додаток 3).

3. Тези виступу на підсумковій конференції.

4. Індивідуальний план роботи, який складається студентом спільно з груповим керівником на самому початку практики на весь її період. У ньому необхідно відобразити всі види робіт і всі заходи, які повинен провести практикант, із зазначенням термінів.

5. Щоденник практики, в якому планується педагогічна, організаторська діяльність студента, діяльність дитини або дитячого колективу, розкривається методична сутність проведених справ, аналізується кожен день практики і окремі педагогічні ситуації, робляться висновки, узагальнення, намічаються педагогічні перспективи.

6. Плани-конспекти проведених заходів.

7. Додатки.

8. Фото- або медіапрезентація практики.

Щоденник практики перевіряється груповим керівником і викладачем-методистом. Стан щоденників враховується при виставленні заліків та оцінок за практику. 3.6.Підсумкова конференція

Заключний етап практики, на якому підводяться її підсумки та аналізуються результати, в більшості вузів проходить у формі підсумкової конференції, і зазвичай вона носить звітний характер. Принциповою відмінністю пропонованого підходу до організації соціально-педагогічної практики є те, що за її результатами проводиться науково-практична студентська конференція. Тому до неї готуються всі: студенти, які закінчили практику, викладачі, групові керівники з установ, де працювали студенти, представники адміністрації установ і закладу.

3.7.Атестація студентів-практикантів

Відповідно до загальних вимог студент за результатами практики отримує оцінку, яка повинна бути внесена до його залікової книжки. Визначається вона значно складніше, ніж оцінка знань з будь-якого навчального предмету.

Це пов'язано з тим, що загальна оцінка за практику виводиться на основі ряду оцінок, виставлених за різні види роботи:

- перша оцінка виставляється викладачем-методистом, який оцінює виконання студентом програми практики, враховуючи фактор загальної організованості студента. За відсутність студента на практиці без поважних причин, а також несвоєчасне складання і здачу документації оцінка з практики знижується;

- друга оцінка виставляється груповим керівником і вноситься до характеристики, яку він дає студенту;

- третя оцінка виставляється за подання студентом своєї практичної та науково-методичної роботи в ході підсумкової конференції.

Загальна оцінка є середнім балом цих трьох оцінок. Таким чином, процедура атестації студентів - це процес, що протікає на різних рівнях (вузу, базової установи) і здійснюється різними людьми (груповим керівником і викладачем-методистом).

Додаток 1

ПРОФЕСІЙНО-КВАЛІФІКАЦІЙНА ХАРАКТЕРИСТИКА

СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА

ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

НА ОСНОВІ КОМПЕТЕНТНІСНОГО ПІДХОДУ

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Соціальний педагог ­­– педагогічний працівник, який впливає на формування гуманних, моральних та психологічно комфортних міжособистісних відносин у соціумі.

ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА

ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

Мета діяльності – активізація соціально-культурних та соціально-педагогічних функцій суспільства, сім'ї, кожної конкретної особистості.

Вид педагогічної діяльності – дослідження виховного впливу на дітей соціального середовища; виховання дитини в соціумі.

Об’єкт діяльності – навчально-виховний процес в освітньому закладі, взаємодія учасників навчально-виховного процесу.

Суб’єкти діяльності − учні, педагогічні працівники закладу, члени родин вихованців загальноосвітньої школи.

Продуктивність діяльності: формальний рівень, репродуктивний рівень, конструктивний рівень, творчий рівень.

ВИМОГИ ДО КВАЛІФІКАЦІЙНОГО РІВНЯ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА:

Освіта – вища (ІІІ-ІV рівня акредитації) зі спеціальності «Соціальна педагогіка».

Підвищення кваліфікації – проходження курсів підвищення кваліфікації один раз на п'ять років. Участь у міжкурсовий період у різних формах підвищення кваліфікації в системі післядипломної освіти.

БАЗОВІ КОМПЕТЕНТНОСТІ

соціального педагога загальноосвітнього навчального закладу

ЯК ПЕДАГОГІЧНОГО ПРАЦІВНИКА

Педагогічний працівник

Базові компетентності

Характеристики

Ознаки виявлення

1

Фахова

Здатність до реалізації функцій професійної діяльності

Функції:

Мотивації і стимулювання

Готовність застосовувати засоби, прийоми, технології щодо мотивації та стимулювання суб’єктів педагогічного процесу

Проектувальна

Здатність визначати цілі (стратегічні, тактичні, оперативні), планувати процеси для досягнення бажаних результатів, планувати діяльність суб’єктів педагогічного процесу

Організаційна

Здатність організовувати процеси, створювати умови для досягнення бажаних результатів

Конструктивна

Спроможність переносити знання та уміння з одного виду професійної діяльності в інший; добирати доцільні методи, форми, засоби педагогічної діяльності; конструювати педагогічні заходи (навчальні заняття, виховні заходи, педагогічні збори тощо); розробляти методичне забезпечення педагогічного процесу

Дослідницька

Здатність до організації та проведення досліджень (теоретичних, практичних), пошукової роботи; наукового аналізу й узагальнення власного педагогічного досвіду

Контрольно-аналітична (діагностична)

Спроможність організовувати та проводити процедури контролю, визначати критеріальну основу оцінювання

Рефлексивна

Здатність до переосмислення процесів, результатів, засобів їх досягнення; визначення шляхів покращення якості процесів та результатів

2

Соціальна

Здатність до життєдіяльності в суспільстві; взаємодії та праці в команді

Здатність аналізувати механізми функціонування соціальних інститутів суспільства, дотримуватись соціальних норм і правил;

продуктивно співпрацювати з різними соціальними групами і партнерами в групі, виконувати різні ролі й функції в колективі;

застосовувати технології розв'язання конфліктів, досягнення консенсусу;

працювати в команді;

застосовувати ефективні стратегії спілкування залежно від ситуації, технології говоріння і слухання, ділового мовлення

3

Загальнокультурна

Здатність до розвитку культури особистості і суспільства в різних аспектах

Спроможність аналізувати й оцінювати найважливіші досягнення національної, європейської та світової, науки й культури;

знати рідну й іноземні мови, застосовувати навички мовлення та норми відповідної мовної культури;

застосовувати методи самовиховання, орієнтовані на систему індивідуальних, національних і загальнолюдських цінностей, для розроблення й реалізації стратегій і моделей поведінки та кар'єри; опановувати моделі толерантної поведінки та стратегії конструктивної діяльності в умовах культурних, мовних, релігійних та інших відмінностей між народами, різноманітності світу й людської цивілізації.

4

Здоров’язберігаюча

Здатність до збереження власного здоров’я

Збереження здоров’я фізичного, соціального, психічного і духовного (власного та здоров’я оточуючих);

застосування навичок здорового способу життя, гармонізації режиму праці та відпочинку;

запобігання та попередження професійного стресу та вигорання

5

Громадянська

Здатності в сфері суспільно-політичного життя в Україні, захисту власних прав і свобод, виконання громадянських обов’язків

Здатність орієнтуватися в проблемах сучасного суспільно-політичного життя в Україні;

застосовувати процедури й технології захисту власних інтересів, прав і свобод своїх та інших громадян, виконання громадянських обов'язків у межах місцевої громади та держави загалом; застосовувати способи та стратегії взаємодії з органами державної влади;

використовувати способи діяльності й моделі поведінки, що відповідають чинному законодавству України, задовольняють власні інтереси особи та захищають права людини й громадянина;

робити свідомий вибір та застосовувати демократичні технології прийняття індивідуальних і колективних рішень, враховуючи інтереси й потреби громадян, представників певної спільноти, суспільства та держави.

6.

Інформаційна

Здатність до пошуку, обробки, збереження і створення інформаційних ресурсів та обміну ними

Здатність до використання інформаційно-комунікаційних технологій, орієнтуватися в інформаційному просторі, володіти й оперувати інформацією відповідно до потреб ринку праці;

застосовування інформаційно-комунікаційні технології в професійній діяльності та повсякденному житті, раціональне використання комп'ютера й комп'ютерних засобів при розв'язуванні задач, пов'язаних з опрацюванням інформації, її пошуком, систематизацією, зберіганням, поданням та обміном;

будувати інформаційні моделі й досліджувати їх за допомогою засобів ІКТ

ЗАГАЛЬНОФАХОВІ КОМПЕТЕНТНОСТІ

соціального педагога загальноосвітнього навчального закладу

Працівник соціально-психологічної служби установ освіти

Загальнофахові компетентності

Ознаки виявлення

1

Функціональні

Мотивації, стимулювання формування в дітей позитивної мотивації до здорового способу життя, творчої самореалізації, самопізнання, самоствердження, саморозвитку. Підтримка творчо обдарованих дітей, розкриття їхніх здібностей.

Діагностична – діагностика учнів, сімей, колективу, середовища.

Прогностична – прогнозування тенденцій розвитку особистості школярів, колективу, впливу соціальної ситуації на результати навчально-виховного процесу.

Консультативна – підготовка рекомендацій, індивідуальне та групове консультування учнів, педпрацівників, батьків; профорієнтаційне консультування.

Корекційно-відновлювальна та розвивальна індивідуальна, групова робота з дітьми.

Навчальна – проведення курсів за вибором, факультативних занять, гурткової роботи.

Методична – розробка навчально-методичного забезпечення заходів психолого-педагогічної і соціальної спрямованості.

Організаційна – здійснення психолого-педагогічного і соціально-педагогічного супроводу навчально-виховного процесу, соціально-педагогічного патронату соціально-незахищених категорій дітей. Організація взаємодії освітнього закладу з правоохоронними органами, службами соціального захисту, медико-психологічними консультаціями, центрами реабілітації тощо.

Профілактична – здійснення превентивного виховання, профілактичної роботи з попередження злочинності, девіантної поведінки, алкоголізму і наркоманії, інших шкідливих звичок учнів.

Просвітницька – здійснення пропаганди і розповсюдження психологічних і соціально-педагогічних знань; проведення ділових ігор, тренінгів для педпрацівників, батьків.

Контрольно-аналітична – здійснення контролю за дотриманням вихованцями і педагогічними працівниками морально-етичних норм поведінки, правил внутрішнього трудового розпорядку навчального закладу, а також «Конвенції про права дитини» і «Декларації прав Людини». Аналіз результатів власної діяльності, формулювання діагностико-прогностичних висновків щодо її вдосконалення.

2

Когнітивні

Фахово-теоретичні: здатність застосовувати у практиці методологічні принципи, зміст, цілі й задачі психології, принципи загальнолюдської моралі, етично-моральних суспільних засад, професійної етики.

Фахово-методичні: здатність застосовувати у практичній діяльності знання змісту нормативно-правових документів у галузі освіти та охорони дитинства; основи трудового законодавства України, правила охорони праці та техніки безпеки; прогресивний досвід роботи практичних психологів у країні і за кордоном, соціально-педагогічних, демографічних, етнокультурних, екологічних особливостей середовища.

Фахово-технологічні: здатність розробляти, застосовувати, переносити в нові ситуації технології соціально-психологічного спрямування; критерії і технології діагностування учнів; технології освітньо-виховної роботи в навчальних закладах різних типів.

3

Діяльнісні

Фахово-методичні - здатність застосовувати в практиці методики превентивного виховання, профілактики злочинності, алкоголізму і наркоманії, інших шкідливих звичок серед підлітків; методики вивчення відхилення у поведінці школярів, молоді; створювати ефективну систему роботи з урахуванням типу та потреб освітнього закладу; постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру.

Фахово-технологічні - здатність використовувати сучасні технології в галузі педагогічної психології, соціальної педагогіки; ІКТ для проведення діагностування учнів, створювати банк даних про соціальний та психологічний стан учнів, їх сімей, каталог цифрових ресурсів.

4

Соціальні

Фахово-методичні здатність до реалізації взаємодії освітнього закладу з сім’ями учнів, правоохоронними органами, службами соціального захисту, медико-психологічними консультаціями, центрами реабілітації тощо; організаційно-методичної роботи, забезпечення зв’язків з громадськістю.

Фахово-технологічні володіння технологіями організації розвивальної та корекційної роботи, психологічної просвіти, навчальної діяльності.

5

Комунікативні

Фахово-методичні наявність розвинутих мовленнєвих навичок, володіння різними мовами (рідною та однією-двома іноземними), вміння складати ділові папери та ін.

Фахово-технологічні володіння сучасними засобами зв'язку, володіння технологіями усного і письмового спілкування, зокрема спілкування через Intertnet.

6

Особистісні

Громадянські якості: патріотизм, національна самосвідомість, правосвідомість, толерантність, усвідомлення рівних прав, обов’язків і свобод для всіх громадян; здатність до вибору; громадянська гідність, почуття громадянського обов’язку, почуття громадянської відповідальності, досконале знання державної української мови.

Моральні якості: гуманність, доброта, чуйність, справедливість, чесність, совісність, щирість, дисциплінованість.

Професійні якості: активність, цілеспрямованість, наполегливість, працелюбність, добросовісність, креативність, ініціативність, комунікабельність, самостійність, здатність до рефлексії, мобільність вимогливість, тактовність; емоційна стабільність, поведінкова гнучкість, здатність до саморегуляції своєї поведінки.

СПЕЦІАЛЬНОФАХОВІ КОМПЕТЕНТНОСТІ

соціального педагога загальноосвітнього навчального закладу

Соціальний педагог

Спеціально-фахові компетентності

Ознаки виявлення

1

Функціональні

Патронажна – відвідування учнів (дітей) вдома, батьків за місцем роботи.

Захисна забезпечення дотримання норм охорони та захисту прав дітей і підлітків, представлення їхніх інтересів у різноманітних інстанціях.

Соціодіагностична – діагностика учнів, вивчення їхніх здібностей, проблем, умов життя; оцінка особливостей шкільного колективу і неформальних об’єднань; виявлення спрямованості впливів оточуючого середовища.

Методична – впровадження сучасних методик щодо вивчення стану і тенденцій розвитку дитячо-юнацьких рухів, формувань, об'єднань і їх впливу на соціалізацію особистості; методик діагностики особистості, сім'ї, соціального середовища.

2

Когнітивні

Спеціально-теоретичні компетенції – готовність застосовувати у практичній діяльності знання основ соціальної педагогіки, соціальної філософії, загальної педагогіки, основ комп'ютерної грамотності, етичного кодексу соціального педагога.

Спеціально-методичні компетенції – спроможність застосовувати у практичній діяльності знання щодо організації освіти, основних закономірностей (вікових, індивідуальних, психологічних) розвитку особистості, методик діагностики особистості, сім'ї, соціального середовища; психологічних основ навчання та виховання, індивідуальних характеристик вихованців, учнів.

Спеціально-технологічні компетенції здатність застосовувати в практиці інновації у соціальній педагогіці.

3

Діяльнісні

Спеціально-методичні компетенції - спроможність прогнозувати вплив соціальної ситуації на розвиток, виховання і соціалізацію особистості учня; розробляти соціальні технології, методики, програми, що спрямовані на покращання якості життя дитини; володіння методиками проведення обстеження дітей і підлітків, вивчення їхніх здібностей, умов життя тощо. 

Спеціально-технологічні компетенції - здатність до проведення соціологічних опитувань, анкетувань, соціометрії учнівських колективів, інші діагностичні та корекційні заходи в межах своєї компетенції.

4

Соціальні

Спеціально-методичні компетенції здатність самостійно досліджувати та узагальнювати досягнення дотичних наук щодо процесу соціального формування особистості, групи, суспільства.

Спеціально-технологічні компетенції володіння технологіями проведення соціологічних опитувань, анкетування, соціометрії учнівських колективів, діагностичних та корекційних заходів в межах своєї компетенції з метою стимулювання навчальної діяльності учнів, покращення поведінки, встановлення конструктивних взаємостосунків із учителями та однокласниками.

5

Комунікативні

Спеціально-методичні компетенції здатність встановлювати професійні стосунки із спеціалістами соціальних служб, органів опіки та піклування, охорони прав неповнолітніх.

Спеціально-технологічні компетенції володіння технологіями міжособистісного спілкування: анонімним, функціонально-рольовим (діловим), неформальним й інтимно-сімейним.

6.

Особистісні

Громадянські якості: патріотизм, національна самосвідомість, правосвідомість, толерантність, усвідомлення рівних прав, обов’язків і свобод для всіх громадян; здатність до вибору; громадянська гідність, почуття громадянського обов’язку, почуття громадянської відповідальності, досконале знання державної української мови.

Моральні якості: гуманність, доброта, чуйність, справедливість, чесність, совісність, щирість, дисциплінованість.

Професійні якості: активність, цілеспрямованість, наполегливість, працелюбність, добросовісність, креативність, ініціативність, комунікабельність, самостійність, здатність до рефлексії, мобільність вимогливість, тактовність; емоційна стабільність, поведінкова гнучкість, здатність до саморегуляції своєї поведінки.

РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЬ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ:

1. Професійний рівень компетентності соціального педагога:

  • виконання професійних обов’язків;

  • рівень розвитку об’єктів та суб’єктів педагогічної діяльності;

  • методичні та наукові доробки;

  • педагогічна активність (участь у педагогічних заходах різного рівня);

  • відзнаки та нагороди.

2. Загально-фаховий рівень компетентності соціального педагога:

  • виконання професійних обов’язків (за результатами діагностики);

  • рівень поінформованості об’єктів та суб’єктів педагогічної діяльності у питаннях соціальної педагогіки;

  • наявність методичних розробок, публікацій, текстів виступів на семінарах, конференціях тощо;

  • організація і участь у педагогічних заходах різного рівня (навчального закладу, району, міста, регіону, всеукраїнського, міжнародного);

  • наявність відзнак і нагород.

3. Спеціально-фаховий рівень компетентності соціального педагога:

– рівень соціальної захищеності суб’єктів навчальної діяльності.

Додаток 2

Закон України "Про вищу освіту"

2984-III, із змінами від 12 березня 2009 р.

Цей Закон спрямований на врегулювання суспільних відносин у галузі навчання, виховання, професійної підготовки громадян України. Він встановлює правові, організаційні, фінансові та інші засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства і держави у кваліфікованих фахівцях.

Розділ 1. Загальні положення

Розділ 2. Структура вищої освіти. Документи про вищу освіту

Розділ 3. Стандарти вищої освіти

Розділ 4. Управління у галузі вищої освіти

Розділ 5. Вищі навчальні заклади

Розділ 6. Управління вищим навчальним закладом

Розділ 7. Організація навчально-виховного процесу

Розділ 8. Учасники навчально-виховного процесу

Розділ 9. Підготовка наукових і науково-педагогічних працівників

Розділ 10. Наукова і науково-технічна діяльність у вищих навчальних закладах

Розділ 11. Фінансово-економічні відносини в системі вищої освіти

Розділ 12. Міжнародне співробітництво

Розділ 13. Відповідальність за порушення законодавства про вищу освіту

Розділ 14. Прикінцеві положення

Розділ III

СТАНДАРТИ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Стаття 11.

Система стандартів вищої освіти

1. Систему стандартів вищої освіти складають державний стандарт вищої освіти, галузеві стандарти вищої освіти та стандарти вищої освіти вищих навчальних закладів.

Стандарти вищої освіти є основою оцінки якості вищої освіти та професійної підготовки, а також якості освітньої діяльності вищих навчальних закладів незалежно від їх типів, рівнів акредитації та форм навчання.

2. Державний стандарт вищої освіти містить складові:

перелік кваліфікацій за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями;

перелік напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями;

вимоги до освітніх рівнів вищої освіти;

вимоги до освітньо-кваліфікаційних рівнів вищої освіти.

3. Галузеві стандарти вищої освіти містять складові:

освітньо-кваліфікаційні характеристики випускників вищих навчальних закладів;

освітньо-професійні програми підготовки;

засоби діагностики якості вищої освіти.

4. Стандарти вищої освіти вищих навчальних закладів містять складові:

перелік спеціалізацій за спеціальностями;

варіативні частини освітньо-кваліфікаційних характеристик випускників вищих навчальних закладів;

варіативні частини освітньо-професійних програм підготовки;

варіативні частини засобів діагностики якості вищої освіти;

навчальні плани;

програми навчальних дисциплін.

5. Порядок розроблення стандартів вищої освіти та внесення змін до них, а також здійснення контролю за їх дотриманням визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 12.

Державний стандарт вищої освіти

1. Перелік кваліфікацій за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями містить перелік назв кваліфікацій, які визначаються через професійні назви робіт, що мають виконувати фахівці певного освітньо-кваліфікаційного рівня на первинних посадах.

2. Перелік ( 1719-2006-п ) напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями, містить перелік назв напрямів, що відображають споріднений зміст вищої освіти і професійної підготовки, та перелік назв спеціальностей, що відображають неповторювані узагальнені об'єкти діяльності або виробничі функції та предмети діяльності.

3. Вимоги до освітніх рівнів вищої освіти містять вимоги до рівня сформованості у особи соціальних і громадянських якостей з урахуванням особливостей майбутньої професійної діяльності, а також вимоги до формування у неї патріотизму до України та до знання української мови.

4. Вимоги до освітньо-кваліфікаційних рівнів вищої освіти містять вимоги до професійної підготовки фахівців з урахуванням суспільного поділу праці.

5. Перелік кваліфікацій за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями, вимоги до освітніх та освітньо-кваліфікаційних рівнів вищої освіти затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі освіти і науки, погодженим із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі праці та соціальної політики.

Перелік напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями, затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі освіти і науки.

Стаття 13.

Галузеві стандарти вищої освіти

1. Освітньо-кваліфікаційна характеристика випускника вищого навчального закладу відображає цілі вищої освіти та професійної підготовки, визначає місце фахівця в структурі галузей економіки держави і вимоги до його компетентності, інших соціально важливих якостей, систему виробничих функцій і типових завдань діяльності й умінь для їх реалізації.

Освітньо-кваліфікаційні характеристики випускників вищих навчальних закладів затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі праці та соціальної політики.

2. Освітньо-професійна програма підготовки визначає нормативний термін та нормативну частину змісту навчання за певним напрямом або спеціальністю відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня, встановлює вимоги до змісту, обсягу та рівня освіти й професійної підготовки фахівця.

Освітньо-професійні програми підготовки затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки.

Нормативний термін навчання за освітньо-професійною програмою підготовки встановлюється відповідно до визначеного рівня професійної діяльності.

Нормативний термін навчання за освітньо-професійною програмою підготовки молодшого спеціаліста для осіб, які мають повну загальну середню освіту та освітньо-кваліфікаційний рівень кваліфікованого робітника за спорідненою професією, зменшується на один рік.

Нормативний термін навчання за освітньо-професійною програмою підготовки бакалавра для осіб, які мають освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста за відповідною до напряму підготовки бакалавра спеціальністю, може зменшуватися до двох років.

Нормативний термін навчання за освітньо-професійною програмою підготовки магістра для осіб, які мають освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста за відповідною спеціальністю, не може перевищувати одного року.

Нормативний термін навчання фахівців освітньо-кваліфікаційних рівнів спеціаліста та магістра медичного та ветеринарно-медичного спрямувань визначається відповідним центральним органом виконавчої влади, який має у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади, за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки.

Якщо вищий навчальний заклад має відповідні угоди з навчальними закладами іноземних держав, що передбачають взаємовизнання документів про вищу освіту за умови інших термінів навчання, такі терміни можуть бути встановлені відповідним центральним органом виконавчої влади, який має у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади, за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки.

3. Засоби діагностики якості вищої освіти визначають стандартизовані методики, які призначені для кількісного та якісного оцінювання досягнутого особою рівня сформованості знань, умінь і навичок, професійних, світоглядних та громадянських якостей.

Засоби діагностики якості вищої освіти використовуються для встановлення відповідності рівня якості вищої освіти вимогам стандартів вищої освіти і затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки.

Стаття 14.

Стандарти вищої освіти вищих навчальних закладів

1. Вищі навчальні заклади визначають спеціалізації за спеціальностями, за якими здійснюється підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційних рівнів молодшого спеціаліста, спеціаліста та магістра. Назви спеціалізацій за спеціальностями відображають відмінності у засобах, умовах та продуктах діяльності в межах спеціальності.

2. Варіативні частини освітньо-кваліфікаційних характеристик випускників вищих навчальних закладів, освітньо-професійних програм підготовки та засобів діагностики якості вищої освіти забезпечують підготовку фахівців за спеціалізаціями за спеціальностями з урахуванням особливостей суспільного поділу праці в Україні та мобільності системи освіти щодо задоволення вимог ринку праці.

Зміст варіативних частин освітньо-кваліфікаційних характеристик випускників вищих навчальних закладів, освітньо-професійних програм підготовки, засобів діагностики якості вищої освіти, навчальних планів, програм навчальних дисциплін визначається вищим навчальним закладом у межах структури та форми, встановлених спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки.

3. Навчальні плани визначають графік навчального процесу, перелік, послідовність та час вивчення навчальних дисциплін, форми навчальних занять та терміни їх проведення, а також форми проведення підсумкового контролю.

4. Програми навчальних дисциплін визначають їх інформаційний обсяг, рівень сформованості вмінь та знань, перелік рекомендованих підручників, інших методичних та дидактичних матеріалів, критерії успішності навчання та засоби діагностики успішності навчання.

5. Навчальні плани та програми навчальних дисциплін розробляються вищим навчальним закладом відповідно до освітньо-професійних програм підготовки і затверджуються керівником вищого навчального закладу.

Стаття 15.

Науково-методичне забезпечення вищої освіти

Науково-методичне забезпечення вищої освіти здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади, науково-методичними установами та вищими навчальними закладами.

Науково-методичне забезпечення вищої освіти включає підготовку навчальної і наукової літератури та забезпечення нею вищих навчальних закладів. Підготовка та забезпечення вищих навчальних закладів навчально-методичною документацією повинна відповідати змісту навчання, визначеному стандартами вищої освіти.

Додаток 3