- •Національна академія прокуратури україни
- •Проблеми кримінальної відповідальності
- •1.1.2. Класифікація кримінальних правопорушень
- •1.1.3. Проблемні аспекти виокремлення в законодавстві України кримінального проступку
- •1.2. Проблемні аспекти кримінально-правової характеристики модифікованих кримінальних правопорушень
- •1.2.1. Незакінчене кримінальне правопорушення, що тягне за собою кримінальну відповідальність, та правова природа добровільної відмови від доведення його до кінця
- •1.2.2. Співучасть у кримінальному правопорушенні та причетність до його вчинення
- •1.2.3. Множинність кримінальних правопорушень та її форми
- •1.3. Місце кримінальної відповідальності в механізмі протидії кримінальним правопорушенням
- •1.3.1. Загальна характеристика механізму протидії кримінальним правопорушенням (загально-соціальна та спеціальна протидія)
- •1.3.2. Кримінальна відповідальність – головний засіб спеціальної протидії злочинності
- •Рекомендована література для самостійної роботи:
- •2.1.2. Позитивна та ретроспективна кримінальна відповідальність
- •2.1.3. Зміст кримінальної відповідальності та її співвідношення з іншими кримінально-правовими заходами
- •2.1.4. Проблема визначення початку й закінчення (темпоральні межі) кримінальної відповідальності
- •2.2. Форма кримінальної відповідальності
- •2.2.1. Дискусійні аспекти поняття форми кримінальної відповідальності
- •2.2.2. Перспективи вдосконалення форм кримінальної відповідальності в контексті реформування кримінальної юстиції в Україні
- •2.3. Підстави й умови настання кримінальної відповідальності
- •2.3.1. Філософське та кримінально-правове обґрунтування підстави настання кримінальної відповідальності
- •2.3.2. Склад злочину та його кримінально-правове значення
- •2.3.3. Умови настання кримінальної відповідальності
- •2.4. Механізм застосування кримінальної відповідальності та роль прокуратури в його реалізації
- •2.4.1. Притягнення особи до кримінальної відповідальності та роль прокуратури у його здійсненні
- •2.4.2. Покладання кримінальної відповідальності та роль прокуратури у його здійсненні
- •2.4.3. Реалізація кримінальної відповідальності та роль прокуратури у її здійсненні
- •3.1.2. Проблема визначення мети покарання
- •3.2. Система покарань за кк України
- •3.2.1. Проблемні аспекти визначення та побудови системи покарань
- •3.2.2. Проблемні аспекти визначення основних і додаткових покарань та перспективи їх законодавчої оптимізації
- •3.3. Загальні засади призначення покарання
- •3.3.1. Теоретико-прикладні проблеми загальних засад призначення покарання
- •3.3.2. Принципи призначення покарання
- •3.3.3. Обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання
- •3.4. Особливості окремих випадків призначення покарання
- •3.4.1. Призначення покарання за незакінчений злочин та злочин, вчинений у співучасті
- •3.4.2. Призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом
- •3.4.3. Призначення покарання за наявності обставин, що пом’якшують покарання
- •3.4.4. Призначення покарання за сукупністю злочинів
- •3.4.5. Призначення покарання за сукупністю вироків
- •3.5. Корегування призначеного покарання
- •3.5.1. Кримінально-правова природа та види корегування призначеного покарання
- •3.5.2. Заміна покарання більш м’яким
- •3.5.3. Пом’якшення призначеного покарання
- •Розділ 4 звільнення від покарання та його відбування
- •4.1. Загальна характеристика звільнення від покарання
- •4.1.1. Поняття та кримінально-правова природа звільнення від покарання
- •4.1.2. Види звільнення від покарання та юридичний склад його здійснення
- •4.2. Характеристика окремих видів звільнення від покарання
- •4.2.1. Звільнення від покарання у зв’язку із втратою особою суспільної небезпечності (ч. 4 ст. 74 кк України)
- •4.2.2. Звільнення від покарання у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності (ч. 5 ст. 74 кк України)
- •4.2.3. Звільнення від покарання за хворобою (ч. 2 ст. 84 кк України)
- •4.3. Звільнення від відбування покарання
- •4.3.1. Поняття, кримінально-правова природа та перспективи оптимізації законодавчого визначення звільнення від відбування покарання
- •4.3.2. Юридичний склад звільнення від відбування покарання та його види
- •4.4. Характеристика окремих видів звільнення від відбування покарання
- •4.4.1. Звільнення від відбування покарання з випробуванням
- •4.4.2. Звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років
- •4.4.3. Звільнення від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку
- •4.4.4. Умовно-дострокове звільнення від відбування призначеного покарання
- •4.4.5. Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років
- •4.4.6. Звільнення від відбування покарання через хворобу
- •4.4.7. Звільнення від відбування покарання на підставі актів амністії та помилування
- •5.1.2. Класифікація проявів звільнення від притягнення до кримінальної відповідальності
- •5.2. Проблемні аспекти кримінально-правової характеристики окремих видів звільнення від притягнення до кримінальної відповідальності
- •5.2.1. Звільнення від притягнення до кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям
- •5.2.2. Звільнення від притягнення до кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням учасників кримінально-правового конфлікту
- •5.2.3. Звільнення від притягнення до кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки
- •5.2.4. Звільнення від притягнення до кримінальної відповідальності у зв’язку із зміною обстановки
- •5.2.5. Звільнення від притягнення до кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності
- •5.3. Звільнення від притягнення до кримінальної відповідальності в контексті ідеї відновного правосуддя та проблемні аспекти прокурорської діяльності у цій сфері
- •Куц Віталій Миколайович Проблеми кримінальної відповідальності
4.4.6. Звільнення від відбування покарання через хворобу
Про зазначений вид звільнення йдеться у ст. 84 КК України. Як і в інших статтях цього розділу, законодавцем не дотримано термінологічної чистоти викладення змісту відповідних кримінально-правових норм. Нелегко зрозуміти, де йдеться про звільнення від покарання, а де – про звільнення від відбування призначеного покарання. Аналіз змісту цієї статті дає змогу зробити висновок, що в ч. 2 цієї статті йдеться про звільнення від покарання, про що зазначалося вище. У решті кримінально-правових приписів, закріплених у цій статті, йдеться про звільнення від відбування призначеного покарання.
На думку фахівців, у ст. 84 КК України наведено три самостійні види звільнення від відбування покарання через хворобу, ознаки яких мають свої відмінності:
– відмова від подальшого виконання покарання щодо особи, яка під час його відбування захворіла на психічну хворобу (ч. 1 ст. 84 КК України);
– відмова від подальшого виконання покарання щодо особи, яка під час його відбування захворіла на іншу тяжку хворобу (крім психічної) (ч. 2 ст. 84 КК України);
– відмова від подальшого виконання покарання щодо військовослужбовця, який визнаний непридатним до військової служби за станом здоров’я (ч. 3 ст. 84 КК України).
Єдиного юридичного складу звільнення від відбування призначеного покарання через хворобу не існує. Є лише одна передумова звільнення, а саме: призначення вироком суду будь-якого покарання особі, визнаній винуватою у вчиненні злочину. Щодо підстави та умов звільнення слід зауважити, що вони у кожного виду звільнення індивідуальні.
Підставою першого виду звільнення від відбування покарання через хворобу доцільно вважати неможливість усвідомлення засудженою до покарання особою сенсу і змісту такого засудження. У ч. 1 ст. 84 КК України це виражено словами «свої дії (бездіяльність) або керувати ними», що неадекватно відображає ситуацію. Запропоноване законодавцем визначення умови цього звільнення запозичено із законодавчої формули неосудності (ч. 2 ст. 19 КК України), але ж стан неосудності визначається на момент вчинення злочину, а не на момент винесення вироку. При визначенні підстави такого звільнення очевидно слід акцентувати увагу на неможливості усвідомлювати засудженим сутності і змісту не злочинного діяння, а засудження за його вчинення. Саме ця обставина має припинити виконання покарання стосовно такої особи, адже сенс покарання за такої ситуації повністю втрачається.
Умовою застосування першого виду звільнення законодавець називає захворювання засудженої особи на психічну хворобу «під час відбування покарання» (ч. 1 ст. 84 КК України). Маються на увазі ті психічні захворювання і в тій стадії їх розвитку, які, якби вони проявилися під час вчинення суспільно небезпечного діяння, стали б підставою для визнання особи неосудною. Саме тому в ч. 1 ст. 84 КК України встановлено, що до особи, яка звільняється від подальшого відбування покарання у зв’язку із психічним захворюванням, суд може застосувати примусові заходи медичного характеру відповідно до статей 92–95 КК України.
Слід зазначити, що умова застосування цього виду звільнення від відбування призначеного покарання сформульована в законі недосконало. За такого її визначення особа, яка захворіла на психічну хворобу, що унеможливлює усвідомлення сенсу і характеру засудження до початку відбування покарання, формально не може претендувати на таке звільнення. Але чи правильно це? Мабуть, ні. Отже, доцільно змінити законодавче визначення умови цього виду звільнення від відбування покарання, зазначивши в ч. 1 ст. 84 КК України, що звільненню підлягає особа, яка після винесення вироку захворіла на психічну хворобу.
Підставою другого виду звільнення від відбування покарання (звільнення через хворобу) є неможливість відбування покарання через іншу (крім психічної) тяжку хворобу.
Умовою такого звільнення є наявність тяжкого соматичного, а не психічного захворювання, передбаченого «Переліком захворювань, які є підставою для подання в суди матеріалів про звільнення засуджених від дальшого відбування покарання», який затверджено спільним наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства охорони здоров’я України від 18 січня 2000 року № 3/6.
Слід мати на увазі, що сам факт захворювання на тяжку хворобу, яка не перешкоджає подальшому відбуванню покарання, або може бути вилікувана в процесі відбування покарання, не створює підстави для цього. Тому закон вимагає, аби суд приймав рішення про те, що певна хвороба перешкоджає відбуванню особою покарання, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, характеру захворювання, особи засудженого та інших обставин справи (ч. 2 ст. 84 КК України). За усталеною судовою практикою звільнення від відбування покарання через хворобу з місць позбавлення волі застосовується у випадках, коли подальше утримання в місцях позбавлення волі загрожує життю засудженого або може призвести до серйозного погіршення його здоров’я чи інших тяжких наслідків. Це стосується й тих осіб, які захворіли до засудження, але під час відбування покарання їх хвороба внаслідок прогресування набула характеру, зазначеного в Переліку захворювань.
Підставою третього виду звільнення від відбування покарання через хворобу є визнання військовослужбовця непридатним до військової служби за станом здоров’я. Перелік хвороб, за наявності яких військово-лікарняна комісія може визнати військовослужбовця непридатним до подальшого проходження військової служби, наведено в додатку № 1 «Розклад хвороб, станів і фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби у Збройних Силах України» до Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 4 січня 1994 року № 2.
Умовою такого звільнення є засудження до одного з трьох видів покарання – службове обмеження, арешт, тримання в дисциплінарному батальйоні.
Усі види звільнення від відбування покарання за хворобою є безумовними, а за своїм характером перший і третій види є обов’язковими, а другий – факультативним.
Кримінально-правові наслідки звільнення від відбування покарання через хворобу є виключно сприятливими для звільненої особи.
Відповідно до ч. 4 ст. 84 КК України у разі одужання осіб, звільнених за першим та другим видами звільнення від відбування покарання через хворобу, вони повинні бути направлені для відбування (чи подальшого відбування) призначеного їм покарання, якщо не закінчилися строки давності, передбачені у статтях 49, 80 КК України, або немає інших підстав для звільнення від покарання. При цьому час, протягом якого до осіб застосовувалися примусові заходи медичного характеру, зараховується в строк покарання за правилами, передбаченими в ч. 5 ст. 72 КК України, а один день позбавлення волі дорівнює одному дню застосування примусових заходів медичного характеру. Особи, звільнені від подальшого відбування покарання за третім видом звільнення від покарання через хворобу, навіть після їх одужання не направляються для подальшого відбування покарання.