- •Національна академія прокуратури україни
- •Проблеми кримінальної відповідальності
- •1.1.2. Класифікація кримінальних правопорушень
- •1.1.3. Проблемні аспекти виокремлення в законодавстві України кримінального проступку
- •1.2. Проблемні аспекти кримінально-правової характеристики модифікованих кримінальних правопорушень
- •1.2.1. Незакінчене кримінальне правопорушення, що тягне за собою кримінальну відповідальність, та правова природа добровільної відмови від доведення його до кінця
- •1.2.2. Співучасть у кримінальному правопорушенні та причетність до його вчинення
- •1.2.3. Множинність кримінальних правопорушень та її форми
- •1.3. Місце кримінальної відповідальності в механізмі протидії кримінальним правопорушенням
- •1.3.1. Загальна характеристика механізму протидії кримінальним правопорушенням (загально-соціальна та спеціальна протидія)
- •1.3.2. Кримінальна відповідальність – головний засіб спеціальної протидії злочинності
- •Рекомендована література для самостійної роботи:
- •2.1.2. Позитивна та ретроспективна кримінальна відповідальність
- •2.1.3. Зміст кримінальної відповідальності та її співвідношення з іншими кримінально-правовими заходами
- •2.1.4. Проблема визначення початку й закінчення (темпоральні межі) кримінальної відповідальності
- •2.2. Форма кримінальної відповідальності
- •2.2.1. Дискусійні аспекти поняття форми кримінальної відповідальності
- •2.2.2. Перспективи вдосконалення форм кримінальної відповідальності в контексті реформування кримінальної юстиції в Україні
- •2.3. Підстави й умови настання кримінальної відповідальності
- •2.3.1. Філософське та кримінально-правове обґрунтування підстави настання кримінальної відповідальності
- •2.3.2. Склад злочину та його кримінально-правове значення
- •2.3.3. Умови настання кримінальної відповідальності
- •2.4. Механізм застосування кримінальної відповідальності та роль прокуратури в його реалізації
- •2.4.1. Притягнення особи до кримінальної відповідальності та роль прокуратури у його здійсненні
- •2.4.2. Покладання кримінальної відповідальності та роль прокуратури у його здійсненні
- •2.4.3. Реалізація кримінальної відповідальності та роль прокуратури у її здійсненні
- •3.1.2. Проблема визначення мети покарання
- •3.2. Система покарань за кк України
- •3.2.1. Проблемні аспекти визначення та побудови системи покарань
- •3.2.2. Проблемні аспекти визначення основних і додаткових покарань та перспективи їх законодавчої оптимізації
- •3.3. Загальні засади призначення покарання
- •3.3.1. Теоретико-прикладні проблеми загальних засад призначення покарання
- •3.3.2. Принципи призначення покарання
- •3.3.3. Обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання
- •3.4. Особливості окремих випадків призначення покарання
- •3.4.1. Призначення покарання за незакінчений злочин та злочин, вчинений у співучасті
- •3.4.2. Призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом
- •3.4.3. Призначення покарання за наявності обставин, що пом’якшують покарання
- •3.4.4. Призначення покарання за сукупністю злочинів
- •3.4.5. Призначення покарання за сукупністю вироків
- •3.5. Корегування призначеного покарання
- •3.5.1. Кримінально-правова природа та види корегування призначеного покарання
- •3.5.2. Заміна покарання більш м’яким
- •3.5.3. Пом’якшення призначеного покарання
- •Розділ 4 звільнення від покарання та його відбування
- •4.1. Загальна характеристика звільнення від покарання
- •4.1.1. Поняття та кримінально-правова природа звільнення від покарання
- •4.1.2. Види звільнення від покарання та юридичний склад його здійснення
- •4.2. Характеристика окремих видів звільнення від покарання
- •4.2.1. Звільнення від покарання у зв’язку із втратою особою суспільної небезпечності (ч. 4 ст. 74 кк України)
- •4.2.2. Звільнення від покарання у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності (ч. 5 ст. 74 кк України)
- •4.2.3. Звільнення від покарання за хворобою (ч. 2 ст. 84 кк України)
- •4.3. Звільнення від відбування покарання
- •4.3.1. Поняття, кримінально-правова природа та перспективи оптимізації законодавчого визначення звільнення від відбування покарання
- •4.3.2. Юридичний склад звільнення від відбування покарання та його види
- •4.4. Характеристика окремих видів звільнення від відбування покарання
- •4.4.1. Звільнення від відбування покарання з випробуванням
- •4.4.2. Звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років
- •4.4.3. Звільнення від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку
- •4.4.4. Умовно-дострокове звільнення від відбування призначеного покарання
- •4.4.5. Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років
- •4.4.6. Звільнення від відбування покарання через хворобу
- •4.4.7. Звільнення від відбування покарання на підставі актів амністії та помилування
- •5.1.2. Класифікація проявів звільнення від притягнення до кримінальної відповідальності
- •5.2. Проблемні аспекти кримінально-правової характеристики окремих видів звільнення від притягнення до кримінальної відповідальності
- •5.2.1. Звільнення від притягнення до кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям
- •5.2.2. Звільнення від притягнення до кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням учасників кримінально-правового конфлікту
- •5.2.3. Звільнення від притягнення до кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки
- •5.2.4. Звільнення від притягнення до кримінальної відповідальності у зв’язку із зміною обстановки
- •5.2.5. Звільнення від притягнення до кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності
- •5.3. Звільнення від притягнення до кримінальної відповідальності в контексті ідеї відновного правосуддя та проблемні аспекти прокурорської діяльності у цій сфері
- •Куц Віталій Миколайович Проблеми кримінальної відповідальності
4.2.2. Звільнення від покарання у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності (ч. 5 ст. 74 кк України)
У частині 5 ст. 74 КК України передбачено можливість звільнення від покарання за наявності підстав, визначених у ст. 49 КК України, а саме: у зв’язку із закінченням строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності. Одразу постає питання щодо конкуренції зазначених кримінально-правових норм. У навчальній літературі це питання зазвичай не висвітлюється. У пошуках відповіді на нього доцільно орієнтуватися на висновок професора А.О. Пінаєва, який вважав, що можливість звільнення від покарання за правилами ст. 49 КК України настає тоді, коли строки давності притягнення до кримінальної відповідальності закінчуються не в період проведення досудового слідства, а в період судового розгляду справи. Відповідно до кримінально-процесуального законодавства України судовий розгляд кримінальної справи повинен закінчуватися винесенням вироку. Тому в зазначеній ситуації суд повинен винести обвинувальний вирок, але з огляду на те, що строки давності закінчилися, винести його без визначення покарання, тобто звільнити особу від кримінальної відповідальності. До речі, незважаючи на те, що в ч. 5 ст. 74 КК України визначено, що особа може за вироком суду бути звільнена від покарання, за своєю природою цей вид звільнення від покарання все-таки є обов’язковим.
4.2.3. Звільнення від покарання за хворобою (ч. 2 ст. 84 кк України)
З огляду на назву ст. 84 КК України, вона мала б бути такою, що висвітлює зазначене кримінально-правове явище, тобто звільнення від покарання. Насправді ця стаття переважно містить інші положення – регулює порядок звільнення не від покарання, а від відбування призначеного покарання.
Винятком є лише ч. 2 ст. 84 КК України. З її буквального тлумачення можна дійти висновку, що, керуючись визначеними нею правилами, можна звільнити особу не лише від відбування призначеного покарання, а й від власне покарання, тобто винести обвинувальний вирок без визначення в ньому покарання. У ній ідеться про те, що особа, яка після вчинення злочину захворіла на іншу (крім психічної) тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання, може бути звільнена від покарання.
Спільним наказом Державної пенітенціарної служби України та Міністерства охорони здоров’я України від 18 січня 2000 року № 3/6 затверджено «Перелік захворювань, які є підставою для подання в суди матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання». І хоча, судячи з назви цього документа, він регулює питання, пов’язані із звільненням від відбування покарання, його положення слід застосовувати також в ситуації, що розглядається, оскільки іншого нормативного акта з цього приводу немає.
Зауважимо, що сам факт захворювання на тяжку хворобу, що або не перешкоджає відбуванню покарання, або від якої можна вилікуватися в процесі відбування покарання, не створює підстави для даного виду звільнення. Тому закон вимагає, аби суд приймав рішення про те, що певна хвороба перешкоджає відбуванню особою покарання з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, характеру захворювання особи засудженого та інших обставин справи (ч. 2 ст. 84 КК України).
Передумовою цього виду звільнення від покарання є загальна передумова будь-якого звільнення від покарання, про яку йшлося вище, а саме: засудження особи за вчинення злочину. Підставою звільнення через хворобу є наявність у засудженої особи тяжкої непсихічної хвороби, що перешкоджає відбуванню покарання. Законодавець чомусь визначив у ч. 2 ст. 84 КК України часом виникнення цієї хвороби період «після вчинення злочину». Раціонального пояснення такого рішення не існує. На мою думку, на таке звільнення від покарання може претендувати й особа, яка страждала на зазначену хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання, і до вчинення злочину. Час вчинення злочину жодним чином не впливає на визначення характеру захворювання особи.
Стосовно осіб, які захворіли на психічну хворобу, звільнення від покарання у ст. 84 КК України не передбачено. Можливе лише звільнення від відбування призначеного покарання таких осіб. Водночас варто розмежовувати ситуації, коли психічна хвороба має наслідком: а) втрату осудності; б) обмеження осудності. У разі її втрати, коли особа стає неосудною, застосувати до неї звільнення від покарання неможливо, як і будь-яку іншу форму кримінальної відповідальності. Така особа взагалі не підлягає кримінальній відповідальності.
Інша справа, коли наслідком психічного захворювання є стан обмеженої осудності. Обмежено осудна особа лишається осудною. До неї застосовується кримінальна відповідальність будь-якої з трьох її форм, в тому числі й звільнення від покарання. В законі зазначену ситуацію спеціально не виокремлено. Про неї йшлося в одній із постанов Пленуму Верховного Суду України (п. 6 постанови «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» від 3 червня 2005 року № 7). Претендувати на визнання такого звільнення від покарання самостійним його видом воно не може. Це, мабуть, різновид звільнення від покарання через хворобу, який слід передбачити в ч. 2 ст. 84 КК України.