- •Національна академія прокуратури україни
- •Проблеми кримінальної відповідальності
- •1.1.2. Класифікація кримінальних правопорушень
- •1.1.3. Проблемні аспекти виокремлення в законодавстві України кримінального проступку
- •1.2. Проблемні аспекти кримінально-правової характеристики модифікованих кримінальних правопорушень
- •1.2.1. Незакінчене кримінальне правопорушення, що тягне за собою кримінальну відповідальність, та правова природа добровільної відмови від доведення його до кінця
- •1.2.2. Співучасть у кримінальному правопорушенні та причетність до його вчинення
- •1.2.3. Множинність кримінальних правопорушень та її форми
- •1.3. Місце кримінальної відповідальності в механізмі протидії кримінальним правопорушенням
- •1.3.1. Загальна характеристика механізму протидії кримінальним правопорушенням (загально-соціальна та спеціальна протидія)
- •1.3.2. Кримінальна відповідальність – головний засіб спеціальної протидії злочинності
- •Рекомендована література для самостійної роботи:
- •2.1.2. Позитивна та ретроспективна кримінальна відповідальність
- •2.1.3. Зміст кримінальної відповідальності та її співвідношення з іншими кримінально-правовими заходами
- •2.1.4. Проблема визначення початку й закінчення (темпоральні межі) кримінальної відповідальності
- •2.2. Форма кримінальної відповідальності
- •2.2.1. Дискусійні аспекти поняття форми кримінальної відповідальності
- •2.2.2. Перспективи вдосконалення форм кримінальної відповідальності в контексті реформування кримінальної юстиції в Україні
- •2.3. Підстави й умови настання кримінальної відповідальності
- •2.3.1. Філософське та кримінально-правове обґрунтування підстави настання кримінальної відповідальності
- •2.3.2. Склад злочину та його кримінально-правове значення
- •2.3.3. Умови настання кримінальної відповідальності
- •2.4. Механізм застосування кримінальної відповідальності та роль прокуратури в його реалізації
- •2.4.1. Притягнення особи до кримінальної відповідальності та роль прокуратури у його здійсненні
- •2.4.2. Покладання кримінальної відповідальності та роль прокуратури у його здійсненні
- •2.4.3. Реалізація кримінальної відповідальності та роль прокуратури у її здійсненні
- •3.1.2. Проблема визначення мети покарання
- •3.2. Система покарань за кк України
- •3.2.1. Проблемні аспекти визначення та побудови системи покарань
- •3.2.2. Проблемні аспекти визначення основних і додаткових покарань та перспективи їх законодавчої оптимізації
- •3.3. Загальні засади призначення покарання
- •3.3.1. Теоретико-прикладні проблеми загальних засад призначення покарання
- •3.3.2. Принципи призначення покарання
- •3.3.3. Обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання
- •3.4. Особливості окремих випадків призначення покарання
- •3.4.1. Призначення покарання за незакінчений злочин та злочин, вчинений у співучасті
- •3.4.2. Призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом
- •3.4.3. Призначення покарання за наявності обставин, що пом’якшують покарання
- •3.4.4. Призначення покарання за сукупністю злочинів
- •3.4.5. Призначення покарання за сукупністю вироків
- •3.5. Корегування призначеного покарання
- •3.5.1. Кримінально-правова природа та види корегування призначеного покарання
- •3.5.2. Заміна покарання більш м’яким
- •3.5.3. Пом’якшення призначеного покарання
- •Розділ 4 звільнення від покарання та його відбування
- •4.1. Загальна характеристика звільнення від покарання
- •4.1.1. Поняття та кримінально-правова природа звільнення від покарання
- •4.1.2. Види звільнення від покарання та юридичний склад його здійснення
- •4.2. Характеристика окремих видів звільнення від покарання
- •4.2.1. Звільнення від покарання у зв’язку із втратою особою суспільної небезпечності (ч. 4 ст. 74 кк України)
- •4.2.2. Звільнення від покарання у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності (ч. 5 ст. 74 кк України)
- •4.2.3. Звільнення від покарання за хворобою (ч. 2 ст. 84 кк України)
- •4.3. Звільнення від відбування покарання
- •4.3.1. Поняття, кримінально-правова природа та перспективи оптимізації законодавчого визначення звільнення від відбування покарання
- •4.3.2. Юридичний склад звільнення від відбування покарання та його види
- •4.4. Характеристика окремих видів звільнення від відбування покарання
- •4.4.1. Звільнення від відбування покарання з випробуванням
- •4.4.2. Звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років
- •4.4.3. Звільнення від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку
- •4.4.4. Умовно-дострокове звільнення від відбування призначеного покарання
- •4.4.5. Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років
- •4.4.6. Звільнення від відбування покарання через хворобу
- •4.4.7. Звільнення від відбування покарання на підставі актів амністії та помилування
- •5.1.2. Класифікація проявів звільнення від притягнення до кримінальної відповідальності
- •5.2. Проблемні аспекти кримінально-правової характеристики окремих видів звільнення від притягнення до кримінальної відповідальності
- •5.2.1. Звільнення від притягнення до кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям
- •5.2.2. Звільнення від притягнення до кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням учасників кримінально-правового конфлікту
- •5.2.3. Звільнення від притягнення до кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки
- •5.2.4. Звільнення від притягнення до кримінальної відповідальності у зв’язку із зміною обстановки
- •5.2.5. Звільнення від притягнення до кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності
- •5.3. Звільнення від притягнення до кримінальної відповідальності в контексті ідеї відновного правосуддя та проблемні аспекти прокурорської діяльності у цій сфері
- •Куц Віталій Миколайович Проблеми кримінальної відповідальності
4.2. Характеристика окремих видів звільнення від покарання
4.2.1. Звільнення від покарання у зв’язку із втратою особою суспільної небезпечності (ч. 4 ст. 74 кк України)
Відповідно до ч. 4 ст. 74 КК України особа, яка вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути за вироком суду звільнена від покарання, якщо буде визнано, що з урахуванням бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці цю особу на час розгляду справи в суді не можна вважати суспільно небезпечною. Отже, звільнення від покарання у зв’язку з втратою суспільної небезпечності – це відмова суду від призначення покарання засудженій ним за вчинення злочину невеликої або середньої тяжкості особі, яка з урахуванням її бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці на час розгляду справи в суді втратила свою суспільну небезпечність.
Передумовою такого звільнення від покарання є засудження особи обвинувальним вироком суду за вчинення злочину. При цьому такий злочин може бути як умисним, так і необережним, як закінченим, так і незакінченим, вчиненим як одноособово, так і у співучасті. Закон не пов’язує наявність передумови звільнення і з тим, чи цей злочин вчинено вперше або не вперше. Тому звільнення від покарання особи, яка вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості не вперше, можливе. Проте варто пам’ятати, що неодноразове вчинення особою злочинів може свідчити про відсутність необхідної підстави для такого звільнення.
Підставою звільнення від покарання у випадках, передбачених у ч. 4 ст. 74 КК України, є втрата особою суспільної небезпечності на час розгляду справи в суді. Висновок про це суд має зробити з урахуванням її бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці.
Під бездоганною поведінкою традиційно розуміють таку поведінку особи в побуті, родині, трудовому чи педагогічному колективі тощо, за якої вона додержується загальноприйнятих правил людського співжиття. Сумлінне ставлення до праці – це виконання особою, яка має роботу, своїх трудових обов’язків без порушень трудової дисципліни.
Умовою, без якої здійснити звільнення від покарання навіть за наявності підстави для такого звільнення неможливо, є факт вчинення злочину невеликої або середньої тяжкості (ст. 12 КК України).
За своїм характером звільнення особи від покарання у зв’язку із втратою нею суспільної небезпечності є факультативним, тобто навіть за наявності юридичного складу звільнення суд має право, але не зобов’язаний його здійснювати. Оскільки жодних вимог щодо подальшої поведінки звільненого від покарання не висувається, цей вид звільнення є безумовним.
Кримінально-правові наслідки звільнення від покарання у зв’язку із втратою особою суспільної небезпечності для неї є виключно позитивними. Така особа не лише не відбуває покарання, а й визнається несудимою (ч. 3 ст. 88 КК України).
Зазначений вид звільнення від покарання не набув достатнього поширення у вітчизняній судовій практиці. Однією з причин його недостатньої популярності є недосконалість законодавчого визначення підстави його здійснення. Втрата особою суспільної небезпечності як підстава такого звільнення є категорією абстрактною та оцінною. При цьому постає питання, чи «залишилося» вчинене такою особою діяння суспільно небезпечним. Та й взагалі, чи можна відмежувати суспільну небезпечність діяння від суспільної небезпечності його автора? На ці питання в теорії кримінального права, незважаючи на тривалу дискусію, немає однозначної відповіді. Не витримує критики й законодавче визначення обставин, які свідчать про втрату особою суспільної небезпечності. Вони також є абстрактними. До того ж вимога сумлінного ставлення до праці застаріла. І річ не лише в існуванні «армії безробітних», а в невідповідності нехай і завуальованого, та все ж примусу до роботи сучасним уявленням про права людини.
З метою приведення законодавчого визначення підстави такого звільнення у відповідність із сучасними реаліями, а в кінцевому підсумку – до активізації застосування зазначеної форми кримінальної відповідальності в процесі спеціальної протидії злочинності, доцільно, на наш погляд, здійснити своєрідне об’єднання положень ч. 4 ст. 74 та ст. 69-1 КК України. Тобто доцільно максимально конкретизувати підставу звільнення від кримінальної відповідальності.