- •Національна академія прокуратури україни
- •Проблеми кримінальної відповідальності
- •1.1.2. Класифікація кримінальних правопорушень
- •1.1.3. Проблемні аспекти виокремлення в законодавстві України кримінального проступку
- •1.2. Проблемні аспекти кримінально-правової характеристики модифікованих кримінальних правопорушень
- •1.2.1. Незакінчене кримінальне правопорушення, що тягне за собою кримінальну відповідальність, та правова природа добровільної відмови від доведення його до кінця
- •1.2.2. Співучасть у кримінальному правопорушенні та причетність до його вчинення
- •1.2.3. Множинність кримінальних правопорушень та її форми
- •1.3. Місце кримінальної відповідальності в механізмі протидії кримінальним правопорушенням
- •1.3.1. Загальна характеристика механізму протидії кримінальним правопорушенням (загально-соціальна та спеціальна протидія)
- •1.3.2. Кримінальна відповідальність – головний засіб спеціальної протидії злочинності
- •Рекомендована література для самостійної роботи:
- •2.1.2. Позитивна та ретроспективна кримінальна відповідальність
- •2.1.3. Зміст кримінальної відповідальності та її співвідношення з іншими кримінально-правовими заходами
- •2.1.4. Проблема визначення початку й закінчення (темпоральні межі) кримінальної відповідальності
- •2.2. Форма кримінальної відповідальності
- •2.2.1. Дискусійні аспекти поняття форми кримінальної відповідальності
- •2.2.2. Перспективи вдосконалення форм кримінальної відповідальності в контексті реформування кримінальної юстиції в Україні
- •2.3. Підстави й умови настання кримінальної відповідальності
- •2.3.1. Філософське та кримінально-правове обґрунтування підстави настання кримінальної відповідальності
- •2.3.2. Склад злочину та його кримінально-правове значення
- •2.3.3. Умови настання кримінальної відповідальності
- •2.4. Механізм застосування кримінальної відповідальності та роль прокуратури в його реалізації
- •2.4.1. Притягнення особи до кримінальної відповідальності та роль прокуратури у його здійсненні
- •2.4.2. Покладання кримінальної відповідальності та роль прокуратури у його здійсненні
- •2.4.3. Реалізація кримінальної відповідальності та роль прокуратури у її здійсненні
- •3.1.2. Проблема визначення мети покарання
- •3.2. Система покарань за кк України
- •3.2.1. Проблемні аспекти визначення та побудови системи покарань
- •3.2.2. Проблемні аспекти визначення основних і додаткових покарань та перспективи їх законодавчої оптимізації
- •3.3. Загальні засади призначення покарання
- •3.3.1. Теоретико-прикладні проблеми загальних засад призначення покарання
- •3.3.2. Принципи призначення покарання
- •3.3.3. Обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання
- •3.4. Особливості окремих випадків призначення покарання
- •3.4.1. Призначення покарання за незакінчений злочин та злочин, вчинений у співучасті
- •3.4.2. Призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом
- •3.4.3. Призначення покарання за наявності обставин, що пом’якшують покарання
- •3.4.4. Призначення покарання за сукупністю злочинів
- •3.4.5. Призначення покарання за сукупністю вироків
- •3.5. Корегування призначеного покарання
- •3.5.1. Кримінально-правова природа та види корегування призначеного покарання
- •3.5.2. Заміна покарання більш м’яким
- •3.5.3. Пом’якшення призначеного покарання
- •Розділ 4 звільнення від покарання та його відбування
- •4.1. Загальна характеристика звільнення від покарання
- •4.1.1. Поняття та кримінально-правова природа звільнення від покарання
- •4.1.2. Види звільнення від покарання та юридичний склад його здійснення
- •4.2. Характеристика окремих видів звільнення від покарання
- •4.2.1. Звільнення від покарання у зв’язку із втратою особою суспільної небезпечності (ч. 4 ст. 74 кк України)
- •4.2.2. Звільнення від покарання у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності (ч. 5 ст. 74 кк України)
- •4.2.3. Звільнення від покарання за хворобою (ч. 2 ст. 84 кк України)
- •4.3. Звільнення від відбування покарання
- •4.3.1. Поняття, кримінально-правова природа та перспективи оптимізації законодавчого визначення звільнення від відбування покарання
- •4.3.2. Юридичний склад звільнення від відбування покарання та його види
- •4.4. Характеристика окремих видів звільнення від відбування покарання
- •4.4.1. Звільнення від відбування покарання з випробуванням
- •4.4.2. Звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років
- •4.4.3. Звільнення від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку
- •4.4.4. Умовно-дострокове звільнення від відбування призначеного покарання
- •4.4.5. Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років
- •4.4.6. Звільнення від відбування покарання через хворобу
- •4.4.7. Звільнення від відбування покарання на підставі актів амністії та помилування
- •5.1.2. Класифікація проявів звільнення від притягнення до кримінальної відповідальності
- •5.2. Проблемні аспекти кримінально-правової характеристики окремих видів звільнення від притягнення до кримінальної відповідальності
- •5.2.1. Звільнення від притягнення до кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям
- •5.2.2. Звільнення від притягнення до кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням учасників кримінально-правового конфлікту
- •5.2.3. Звільнення від притягнення до кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки
- •5.2.4. Звільнення від притягнення до кримінальної відповідальності у зв’язку із зміною обстановки
- •5.2.5. Звільнення від притягнення до кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності
- •5.3. Звільнення від притягнення до кримінальної відповідальності в контексті ідеї відновного правосуддя та проблемні аспекти прокурорської діяльності у цій сфері
- •Куц Віталій Миколайович Проблеми кримінальної відповідальності
4.1.2. Види звільнення від покарання та юридичний склад його здійснення
Аналіз зазначеного Розділу ХІІ Загальної частини КК України спонукав до висновку, що власне так званим звільненням від покарання у розумінні його як відмови від визначення конкретних обмежень стосовно засудженої особи в обвинувальному вироку суду є лише:
1) звільнення від покарання у зв’язку із втратою особою суспільної небезпечності (ч. 4 ст. 74 КК України);
2) звільнення від покарання у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності (ч. 5 ст. 74, ст. 49 КК України);
3) звільнення від покарання через хворобу (ч. 2 ст. 84 КК України).
Ще один випадок можливого звільнення від покарання, який у перспективі може претендувати на визнання його окремим видом такого звільнення, описано в п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання». Йдеться про те, що коли при призначенні більш м’якого покарання, ніж передбачено санкцією статті Особливої частини КК (ст. 69 КК України), з огляду на вік підсудної особи чи стан її здоров’я неможливо застосувати жодного з визначених ст. 51 КК України видів більш м’якого покарання. У цих випадках, як зазначається у постанові Пленуму, суд, маючи на те підстави, повинен закрити справу і звільнити особу від кримінальної відповідальності або постановити обвинувальний вирок і звільнити засудженого від покарання (курсив мій – В.К.).
Отже, фактично можна говорити про чотири види звільнення від покарання. Решта проявів кримінальної відповідальності, передбачених у Розділі ХІІ Загальної частини КК України, не можуть вважатися звільненням від покарання. Вони мають власну, відмінну від нього кримінально-правову природу. Це стосується й передбаченого у ст. 85 КК України «звільнення від покарання» за законом про амністію. Законодавець у цьому випадку мав на увазі все-таки звільнення не від покарання, а від його відбування. На користь цієї гіпотези свідчать наступні факти: по-перше, у ст. 85 КК України йдеться про повне та часткове звільнення, які можливі лише щодо звільнення від відбування вже призначеного покарання (звільнення ж від покарання у сенсі відмови від його визначення у вироку суду може бути лише повним); по-друге, у нормі, передбаченій у ст. 86 КК України, що є спеціальною щодо попередньої, йдеться про звільнення саме від відбування покарання, а не від покарання; по-третє, у ст. 1 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про застосування амністії в Україні» від 2 червня 2011 року, який набув чинності з 1 січня 2012 року, амністією визнається «повне або часткове звільнення від відбування (курсив мій. – В.К.) покарання».
Звільнення від покарання здійснюється за умови наявності комплексу визначених законом обставин, які за аналогією із складом злочину доволі часто називають складом звільнення. До юридичного складу звільнення від покарання доцільно включати три обставини: передумову звільнення, підставу звільнення та умови його здійснення.
Передумовою звільнення є факт засудження особи обвинувальним вироком суду за вчинення злочину. Особа, стосовно якої не доведено, що вона вчинила злочин, не підлягає застосуванню жодної з форм кримінальної відповідальності, в тому числі й такої, як звільнення від покарання. Передумова звільнення від покарання одна для всіх його видів.
У теорії кримінального права визначення юридичного складу звільнення тлумачиться по-різному. Зокрема, щодо передумови його здійснення слід зауважити, що дехто з фахівців узагалі не виокремлює такого елемента юридичного складу звільнення (А.О. Пінаєв), дехто називає передумовою звільнення не факт засудження за вчинений злочин, а вчинення особою певного злочину (В.А. Ломако). З такими тлумаченнями зазначеного аспекту проблеми важко погодитися. Ігнорування передумови як складової комплексу обставин, що обумовлюють звільнення від покарання, збіднює кримінально-правову характеристику цієї форми кримінальної відповідальності, не дає змоги чітко відмежувати її від інших форм такої відповідальності, що й призводить до їх змішування як у теорії, так і в законотворчій та судовій практиках. Визнання передумовою звільнення від покарання факту вчинення злочину не сприяє чіткому з’ясуванню сутності такого звільнення, адже вчинення злочину є, так би мовити, першопричиною власне кримінально-правового реагування державою. Вчинення злочину є передумовою власне кримінальної відповідальності суб’єкта цього злочину. Воно є і передумовою звільнення від такої відповідальності, як відмови від її застосування. Отже, найбільш адекватною сутності звільнення від покарання передумовою його здійснення є не вчинення злочину, а засудження особи обвинувальним вироком суду за вчинений злочин. Без цього юридичного факту звільнити особу від покарання неможливо. Зазначена передумова є загальною для всіх видів звільнення від покарання, на відміну від інших елементів юридичного складу такого звільнення, тобто підстави та умов його здійснення.
Підставою звільнення від покарання є головна, сутнісна обставина, що обумовлює його застосування, своєрідна причина, яка породжує необхідність застосування такої форми кримінальної відповідальності, як засудження без покарання.
В теорії існує підхід до розуміння підстави звільнення як комплексу, суми умов його здійснення, визначених у законі про кримінальну відповідальність (А.О. Пінаєв та інші). Тобто підстава застосування звільнення фактично ототожнюється з юридичним складом його здійснення. Як більш сучасний сприймається інший підхід, а саме – визнання доцільним наявності юридичного складу звільнення від покарання, а в структурі цього складу виокремлення трьох самостійних обставин: передумови, підстави та умов його здійснення.
Слід зауважити, що єдиної підстави для всіх видів звільнення не існує. У кожного з них вона своя.
Умовами звільнення від покарання є обставини формального характеру, визначені у відповідних кримінально-правових нормах, без яких навіть за наявності передумови та підстави звільнення воно не може здійснитися.
Єдиних умов його здійснення, отже і єдиного юридичного складу звільнення від покарання, на думку фахівців, з якою варто погодитися, не існує. Кожен конкретний вид такого звільнення має свої підстави і свої умови, тобто свій склад його здійснення, який аналізується у процесі кримінально-правової характеристики цього виду звільнення.
Отже, звільнення від покарання за чинним кримінальним законодавством є самостійною формою кримінальної відповідальності, відмінною від покарання та звільнення від відбування призначеного покарання. В цьому проявляється кримінально-правова природа зазначеного феномену та його сутність. Зміст цієї форми кримінальної відповідальності складає засудження особи, яка вчинила злочин, обвинувальним вироком суду без визначення у вироку виду і розміру обмеження чи позбавлення певних прав. Іншими словами, звільнення від покарання – це винесення обвинувального вироку без визначення в ньому будь-якого покарання.