- •Національна академія прокуратури україни
- •Проблеми кримінальної відповідальності
- •1.1.2. Класифікація кримінальних правопорушень
- •1.1.3. Проблемні аспекти виокремлення в законодавстві України кримінального проступку
- •1.2. Проблемні аспекти кримінально-правової характеристики модифікованих кримінальних правопорушень
- •1.2.1. Незакінчене кримінальне правопорушення, що тягне за собою кримінальну відповідальність, та правова природа добровільної відмови від доведення його до кінця
- •1.2.2. Співучасть у кримінальному правопорушенні та причетність до його вчинення
- •1.2.3. Множинність кримінальних правопорушень та її форми
- •1.3. Місце кримінальної відповідальності в механізмі протидії кримінальним правопорушенням
- •1.3.1. Загальна характеристика механізму протидії кримінальним правопорушенням (загально-соціальна та спеціальна протидія)
- •1.3.2. Кримінальна відповідальність – головний засіб спеціальної протидії злочинності
- •Рекомендована література для самостійної роботи:
- •2.1.2. Позитивна та ретроспективна кримінальна відповідальність
- •2.1.3. Зміст кримінальної відповідальності та її співвідношення з іншими кримінально-правовими заходами
- •2.1.4. Проблема визначення початку й закінчення (темпоральні межі) кримінальної відповідальності
- •2.2. Форма кримінальної відповідальності
- •2.2.1. Дискусійні аспекти поняття форми кримінальної відповідальності
- •2.2.2. Перспективи вдосконалення форм кримінальної відповідальності в контексті реформування кримінальної юстиції в Україні
- •2.3. Підстави й умови настання кримінальної відповідальності
- •2.3.1. Філософське та кримінально-правове обґрунтування підстави настання кримінальної відповідальності
- •2.3.2. Склад злочину та його кримінально-правове значення
- •2.3.3. Умови настання кримінальної відповідальності
- •2.4. Механізм застосування кримінальної відповідальності та роль прокуратури в його реалізації
- •2.4.1. Притягнення особи до кримінальної відповідальності та роль прокуратури у його здійсненні
- •2.4.2. Покладання кримінальної відповідальності та роль прокуратури у його здійсненні
- •2.4.3. Реалізація кримінальної відповідальності та роль прокуратури у її здійсненні
- •3.1.2. Проблема визначення мети покарання
- •3.2. Система покарань за кк України
- •3.2.1. Проблемні аспекти визначення та побудови системи покарань
- •3.2.2. Проблемні аспекти визначення основних і додаткових покарань та перспективи їх законодавчої оптимізації
- •3.3. Загальні засади призначення покарання
- •3.3.1. Теоретико-прикладні проблеми загальних засад призначення покарання
- •3.3.2. Принципи призначення покарання
- •3.3.3. Обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання
- •3.4. Особливості окремих випадків призначення покарання
- •3.4.1. Призначення покарання за незакінчений злочин та злочин, вчинений у співучасті
- •3.4.2. Призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом
- •3.4.3. Призначення покарання за наявності обставин, що пом’якшують покарання
- •3.4.4. Призначення покарання за сукупністю злочинів
- •3.4.5. Призначення покарання за сукупністю вироків
- •3.5. Корегування призначеного покарання
- •3.5.1. Кримінально-правова природа та види корегування призначеного покарання
- •3.5.2. Заміна покарання більш м’яким
- •3.5.3. Пом’якшення призначеного покарання
- •Розділ 4 звільнення від покарання та його відбування
- •4.1. Загальна характеристика звільнення від покарання
- •4.1.1. Поняття та кримінально-правова природа звільнення від покарання
- •4.1.2. Види звільнення від покарання та юридичний склад його здійснення
- •4.2. Характеристика окремих видів звільнення від покарання
- •4.2.1. Звільнення від покарання у зв’язку із втратою особою суспільної небезпечності (ч. 4 ст. 74 кк України)
- •4.2.2. Звільнення від покарання у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності (ч. 5 ст. 74 кк України)
- •4.2.3. Звільнення від покарання за хворобою (ч. 2 ст. 84 кк України)
- •4.3. Звільнення від відбування покарання
- •4.3.1. Поняття, кримінально-правова природа та перспективи оптимізації законодавчого визначення звільнення від відбування покарання
- •4.3.2. Юридичний склад звільнення від відбування покарання та його види
- •4.4. Характеристика окремих видів звільнення від відбування покарання
- •4.4.1. Звільнення від відбування покарання з випробуванням
- •4.4.2. Звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років
- •4.4.3. Звільнення від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку
- •4.4.4. Умовно-дострокове звільнення від відбування призначеного покарання
- •4.4.5. Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років
- •4.4.6. Звільнення від відбування покарання через хворобу
- •4.4.7. Звільнення від відбування покарання на підставі актів амністії та помилування
- •5.1.2. Класифікація проявів звільнення від притягнення до кримінальної відповідальності
- •5.2. Проблемні аспекти кримінально-правової характеристики окремих видів звільнення від притягнення до кримінальної відповідальності
- •5.2.1. Звільнення від притягнення до кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям
- •5.2.2. Звільнення від притягнення до кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням учасників кримінально-правового конфлікту
- •5.2.3. Звільнення від притягнення до кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки
- •5.2.4. Звільнення від притягнення до кримінальної відповідальності у зв’язку із зміною обстановки
- •5.2.5. Звільнення від притягнення до кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності
- •5.3. Звільнення від притягнення до кримінальної відповідальності в контексті ідеї відновного правосуддя та проблемні аспекти прокурорської діяльності у цій сфері
- •Куц Віталій Миколайович Проблеми кримінальної відповідальності
1.2. Проблемні аспекти кримінально-правової характеристики модифікованих кримінальних правопорушень
1.2.1. Незакінчене кримінальне правопорушення, що тягне за собою кримінальну відповідальність, та правова природа добровільної відмови від доведення його до кінця
Незакінченим кримінальним правопорушенням є передбачене Особливою частиною КК України правопорушення, припинене на стадії готування до його вчинення або замаху на вчинення такого правопорушення. Стадії правопорушення – це певні етапи його розвитку в часі. Ми ж розглянемо лише незакінчені правопорушення, що тягнуть за собою кримінальну відповідальність. Такими визнаються готування та замах на вчинення злочину. Концепцією реформування кримінальної юстиції 2008 року рекомендується не встановлювати кримінальну відповідальність за незакінчений кримінальний проступок.
Інколи стадією злочину, яка не тягне кримінальної відповідальності, називають і виявлення умислу. Навряд чи є підстави вважати виявлення умислу стадією кримінального правопорушення взагалі. Виявлення умислу ще не є створенням умов для вчинення злочину. Це лише озвучування думок щодо можливого вчинення злочинного діяння. Саме через це його й не визнають злочином чи кримінальним проступком за принципом «за думки не судять, а судять за діяння». Оскільки воно не має кримінально-правового значення, не існує і його визначення у чинному кримінальному законодавстві.
Отже, першим видом незакінченого правопорушення, за яке може наставати кримінальна відповідальність, або його стадією, є готування до злочину. На відміну від виявлення умислу, готування – це вчинення певних діянь, які за своїм змістом є реальним створенням умов для вчинення у майбутньому кримінально протиправного діяння. Відносно законодавчого визначення готування до злочину (ст. 14 КК України) слід зазначити, що воно в цілому адекватно відображає сутність та зміст цього кримінально-правового явища. Щоправда, висловлюються думки щодо перегляду законодавчої формули готування до злочину. Пропонується замість існуючого казуїстичного підходу запровадити узагальнюючий, тобто зазначити, що готуванням є створення умов для вчинення злочину (В. Бурдін та інші).
Оскільки з мотивів гуманізації кримінального законодавства планується не встановлювати кримінальну відповідальність за готування до вчинення кримінального проступку, розглядати його немає сенсу.
Наступна стадія кримінального правопорушення – замах на вчинення злочину. Є проблема законодавчого визначення цієї стадії. На думку деяких фахівців, законодавче визначення замаху на вчинення злочину в ст. 15 КК України є невдалим. У ній ідеться про вчинення діяння, яке спрямоване на вчинення злочину, тобто вчинення іншого діяння у майбутньому. Але ж це – продовження думки, викладеної у попередній статті (14) КК України щодо готування до злочину як створення певних умов для реалізації злочинного наміру. Законодавець у ст. 15 КК України фактично продовжує характеризувати стадію готування до злочину замість того, щоб чітко визначити ознаки замаху.
Головна з них полягає в тому, що замах – це початок виконання об’єктивної сторони злочину, недоведеного до кінця з причин, незалежних від суб’єкта його вчинення. Саме цю ознаку й потрібно передбачити в законодавчому визначенні зазначеної стадії злочину.
Завершальна стадія кримінального правопорушення – його закінчення. Закінченим злочином визнається діяння, яке містить усі ознаки складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України. Тож визначення закінченого правопорушення залежить від законодавчої конструкції його складу (матеріальний, формальний, усічений). У правопорушенні з матеріальним складом його закінчення співпадає з моментом настання шкідливих наслідків діяння. Якщо склад правопорушення визначено в законі як формальний, воно вважається закінченим у момент закінчення самого злочинного діяння безвідносно до того, настали його шкідливі наслідки чи ні. Злочин з усіченим формальним складом вважається закінченим на стадії готування або замаху на його вчинення (бандитизм є закінченим злочином з початку організації банди, а не з моменту вчинення нею нападів).
Стосовно замаху на вчинення кримінального проступку серед фахівців не існує єдиної думки. Дехто вважає, що попри рекомендації, викладені в Концепції реформування кримінальної юстиції не виокремлювати стадії кримінального проступку, таку з них, як замах, все таки потрібно сформулювати в законі і встановити за її вчинення кримінальну відповідальність. Вирішення цього проблемного питання залежить від того, що визнають кримінальним проступком і які кримінально-правові заходи за їх вчинення будуть запроваджені в Україні. Чим небезпечніші діяння відійдуть до числа таких проступків, тим більше підстав залишити кримінальну відповідальність за замах на їх вчинення і навпаки.