3.5.2. Заміна покарання більш м’яким

Перший вид корегування призначеного покарання – заміна покарання більш м’яким – має два різновиди: заміну всього покарання та заміну його невідбутої частини.

Спочатку розглянемо перший із них. Його передбачено у ч. 4 ст. 49, ч. 5 ст. 80, ч. 2 ст. 87 КК України, а також у Положенні про порядок здійснення помилування. Відповідно до ч. 4 ст. 49 КК України, «якщо суд не визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавлення волі не може бути призначено і заміняється позбавленням волі на певний строк».

Передумовою такої заміни є закінчення п’ятнадцятирічного строку давності притягнення до кримінальної відповідальності, тобто сплив п’ятнадцяти років з моменту вчинення злочину до моменту порушення кримінальної справи.

Підставою заміни покарання більш м’яким у цьому разі є висновок суду про неможливість звільнити особу, яка вчинила особливо тяжкий злочин, за який передбачено санкцію у виді довічного позбавлення волі від кримінальної відповідальності через закінчення строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Ця заміна є безумовною та факультативною, оскільки суд, з огляду на зміст цієї частини ст. 49 КК України, може вдатися й до іншої реакції – звільнити суб’єкта від кримінальної відповідальності взагалі. Досконалою законодавчу регламентацію останнього положення визнати важко. Законодавець надав суду нічим не обмежені дискреційні повноваження, замість того, щоб обумовити, в яких випадках суд має право замість довічного позбавлення волі застосовувати позбавлення волі на певний строк, тобто здійснити заміну покарання більш м’яким, а в яких – звільнити її від відповідальності у зв’язку з закінченням строків давності.

Другим випадком повної заміни покарання більш м’яким є заміна покарання у зв’язку з закінченням строків давності виконання обвинувального вироку (ч. 5 ст. 80 КК України). Він подібний до попереднього; відмінність лише в тому, що йдеться про давність виконання обвинувального вироку, а не про давність притягнення до кримінальної відповідальності.

Передумовою такої заміни покарання більш м’яким є засудження особи до довічного позбавлення волі, вирок стосовно чого з тих чи інших причин не було виконано.

Підставою заміни покарання більш м’яким у цьому разі є висновок суду про неможливість звільнення особи від відбування покарання у виді довічного позбавлення волі.

Цей різновид заміни покарання також є безумовним, але, на відміну від попереднього, – не факультативним, а обов’язковим (імперативним).

Третій випадок повної заміни призначеного покарання більш м’яким передбачено у ч. 2 ст. 87 КК України, в якій зазначено, що актом про помилування може бути здійснена заміна засудженому призначеного йому покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п’яти років. Передумовою такого корегування призначеного покарання є засудження особи за вчинення особливо тяжкого злочину. Підставою – акт помилування Президента держави. Умовами такого виду корегування є: 1) засудження не до будь-якого виду покарання, а лише до довічного позбавлення волі; 2) відбуття засудженим не менш як двадцяти років позбавлення волі. Перша умова випливає з самої сутності такого корегування призначеного покарання, а друга – сформульована у п. 4 Положення про порядок здійснення помилування.

Останній із відомих випадків заміни всього покарання більш м’яким також передбачено названим вище Положенням, але, на відміну від попереднього, він не «потрапив» до тексту КК України, що породжує обґрунтовані сумніви в його легітимності. Його названо в цьому Положенні заміною покарання більш м’яким.

На наш погляд, підстави й умови всіх різновидів звільнення від відбування покарання та корегування призначеного покарання слід сформулювати в тексті КК України з метою усунення сумнівів щодо легітимності тих, що не включені до КК України, а передбачені зазначеним Положенням.

Другим різновидом заміни призначеного покарання є заміна не всього покарання, а лише невідбутої його частини більш м’яким. Її передбачено у ст. 82; ч. 4 ст. 83 КК України, а також у Положенні про порядок здійснення помилування поряд з повною заміною покарання. Цей різновид корегування призначеного покарання варто розглядати як стимулювання засудженої за вчинення злочину особи до якнайшвидшого виправлення. Воно є своєрідним кримінально-правовим заохоченням засудженого до позбавлення або обмеження волі суб’єкта до виправлення.

Коротко розглянемо кожен із проявів цього різновиду заміни покарання більш м’яким. Найбільш повно він відображений у ст. 82 КК України. Передумовою її застосування є відбування засудженою особою визначеного обвинувальним вироком суду основного покарання у виді обмеження або позбавлення волі. Особа, яка відбуває інший вид основного покарання, не підлягає такій заміні покарання. Відповідно до ч. 2 ст. 82 КК України у разі заміни невідбутої частини основного покарання більш м’яким засудженого може бути звільнено також і від додаткового покарання у виді позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю.

Підстава заміни невідбутої частини покарання більш м’яким полягає в тому, що засуджений став на шлях виправлення (ч. 3 ст. 82 КК України). При цьому закон не вимагає настання виправлення особи. Потрібно лише, щоб вона продемонструвала своєю поведінкою бажання виправитися, на підтвердження чого в процесі відбування покарання у засудженого мають проявитися ті його особисті риси, подальший розвиток яких може призвести до мінімалізації можливості вчинення ним нового злочину. Але для закріплення і розвитку вже досягнутого результату замість того, щоб особу повністю звільнити від подальшого відбування покарання, щодо нього застосовується більш м’яке порівняно з тим, яке він відбував досі покарання. Досягнення такого стану слід відрізняти від випадків, коли засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці вже повністю довів своє виправлення — такий стан є підставою умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.

Умовою заміни покарання більш м’яким згідно з ч. 4 ст. 82 КК України є обов’язкове відбуття засудженим певної частини призначеного йому покарання. Розмір цієї частини залежить від тяжкості вчиненого особою злочину, форми вини, з якою цей злочин вчинено, наявності рецидиву та деяких інших чинників. Частини покарання, які належить відбути для наявності зазначеної умови заміни покарання, диференційовані так, як і стосовно умовно-дострокового звільнення від відбування покарання (ст. 81 КК України). Однак у цьому разі вони є меншими. Зокрема, для наявності цієї умови заміни покарання особа повинна відбути:

– не менше третини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, а також за необережний тяжкий злочин;

– не менше половини строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, коли особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який її було засуджено до позбавлення волі;

– не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і вчинила новий умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.

За наявності зазначених передумови, підстави та умов відповідно до ч. 1 ст. 82 КК України суд замінює особі невідбуту частину покарання іншим покаранням, додержуючись таких правил:

– те покарання, яким замінюється невідбута частина раніше призначеного особі покарання, має бути більш м’яким, тобто міститися у системі покарань, визначеній у ст. 51 КК України, вище за покарання, яке замінюється. Наприклад, якщо особа відбуває покарання у виді обмеження волі, воно може бути замінене виправними роботами. Якщо ж виправні роботи не можна застосувати до цієї особи, застосовується таке покарання, як арешт;

– нове покарання обов’язково має бути строковим, тому не можна замінити невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі, наприклад, штрафом чи конфіскацією майна;

– мінімальний та максимальний строки більш м’якого виду покарання повинні бути визначені в межах, установлених у статтях Розділу Х Загальної частини КК України для цього більш м’якого виду покарання. Наприклад, при заміні невідбутої частини позбавлення волі обмеженням волі строк останнього не може бути меншим за один рік і більшим за п’ять років;

– при цьому тривалість більш м’якого покарання не повинна перевищувати строку невідбутої частини покарання, раніше призначеного вироком суду. Наприклад, якщо особі заміняють обмеженням волі невідбуті два роки позбавлення волі, то більш м’який вид покарання не може бути їй призначений на строк менше одного року (мінімум для даного виду покарання) і більше двох років (строк невідбутої частини покарання).

Заміна покарання більш м’яким є безумовною та факультативною: за наявності передумови, підстави та умов такого звільнення суд має право, але не зобов’язаний це робити.

Щодо кримінально-правових наслідків заміни невідбутої частини покарання більш м’яким варто зазначити, що вони залежать від характеру поведінки особи протягом відбування більш м’якого покарання і можуть бути як сприятливими для неї, так і несприятливими. Ці наслідки є сприятливими, якщо особа під час відбування більш м’якого виду покарання не вчинює жодних нових злочинів. У такому разі строк погашення її судимості обчислюватиметься з моменту закінчення відбуття більш м’якого покарання. Більше того, відповідно до ч. 5 ст. 82 КК України за таких умов особа, якій покарання було замінене більш м’яким, може бути умовно-достроково звільнена і від цього більш м’якого покарання за правилами, передбаченими ст. 81 КК України. У разі вчинення особою під час відбування більш м’якого покарання будь-якого нового злочину настають несприятливі кримінально-правові наслідки. У цьому випадку відповідно до ч. 6 ст. 82 КК України суд до покарання за знову вчинений злочин приєднує невідбуту частину більш м’якого покарання (а не першого покарання) за правилами призначення покарання за сукупністю вироків (статті 71 та 72 КК України).

Іншим проявом неповної заміни призначеного покарання більш м’яким є передбачена у ч. 4 ст. 83 КК України можливість заміни невідбутої частини покарання жінці, звільненій від відбування покарання у зв’язку з її вагітністю або народженням дитини. Зазначеною нормою визначено, що звільнену від відбування покарання на таких підставах жінку у разі смерті народженої дитини або досягнення дитиною трирічного віку можна за рішенням суду не лише повернути до кримінально-виконавчої установи для продовження відбування покарання, а й замінити їй невідбуту частину призначеного покарання більш м’яким.

Останнім із відомих проявів неповної заміни покарання більш м’яким, як зазначалося вище, є така заміна, передбачена не у КК України, а в п. 2 Положення про порядок здійснення помилування, відповідно до якого в порядку помилування можна замінити на м’якше як усе призначене вироком суду покарання, так і його невідбуту частину.