- •Національна академія прокуратури україни
- •Проблеми кримінальної відповідальності
- •1.1.2. Класифікація кримінальних правопорушень
- •1.1.3. Проблемні аспекти виокремлення в законодавстві України кримінального проступку
- •1.2. Проблемні аспекти кримінально-правової характеристики модифікованих кримінальних правопорушень
- •1.2.1. Незакінчене кримінальне правопорушення, що тягне за собою кримінальну відповідальність, та правова природа добровільної відмови від доведення його до кінця
- •1.2.2. Співучасть у кримінальному правопорушенні та причетність до його вчинення
- •1.2.3. Множинність кримінальних правопорушень та її форми
- •1.3. Місце кримінальної відповідальності в механізмі протидії кримінальним правопорушенням
- •1.3.1. Загальна характеристика механізму протидії кримінальним правопорушенням (загально-соціальна та спеціальна протидія)
- •1.3.2. Кримінальна відповідальність – головний засіб спеціальної протидії злочинності
- •Рекомендована література для самостійної роботи:
- •2.1.2. Позитивна та ретроспективна кримінальна відповідальність
- •2.1.3. Зміст кримінальної відповідальності та її співвідношення з іншими кримінально-правовими заходами
- •2.1.4. Проблема визначення початку й закінчення (темпоральні межі) кримінальної відповідальності
- •2.2. Форма кримінальної відповідальності
- •2.2.1. Дискусійні аспекти поняття форми кримінальної відповідальності
- •2.2.2. Перспективи вдосконалення форм кримінальної відповідальності в контексті реформування кримінальної юстиції в Україні
- •2.3. Підстави й умови настання кримінальної відповідальності
- •2.3.1. Філософське та кримінально-правове обґрунтування підстави настання кримінальної відповідальності
- •2.3.2. Склад злочину та його кримінально-правове значення
- •2.3.3. Умови настання кримінальної відповідальності
- •2.4. Механізм застосування кримінальної відповідальності та роль прокуратури в його реалізації
- •2.4.1. Притягнення особи до кримінальної відповідальності та роль прокуратури у його здійсненні
- •2.4.2. Покладання кримінальної відповідальності та роль прокуратури у його здійсненні
- •2.4.3. Реалізація кримінальної відповідальності та роль прокуратури у її здійсненні
- •3.1.2. Проблема визначення мети покарання
- •3.2. Система покарань за кк України
- •3.2.1. Проблемні аспекти визначення та побудови системи покарань
- •3.2.2. Проблемні аспекти визначення основних і додаткових покарань та перспективи їх законодавчої оптимізації
- •3.3. Загальні засади призначення покарання
- •3.3.1. Теоретико-прикладні проблеми загальних засад призначення покарання
- •3.3.2. Принципи призначення покарання
- •3.3.3. Обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання
- •3.4. Особливості окремих випадків призначення покарання
- •3.4.1. Призначення покарання за незакінчений злочин та злочин, вчинений у співучасті
- •3.4.2. Призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом
- •3.4.3. Призначення покарання за наявності обставин, що пом’якшують покарання
- •3.4.4. Призначення покарання за сукупністю злочинів
- •3.4.5. Призначення покарання за сукупністю вироків
- •3.5. Корегування призначеного покарання
- •3.5.1. Кримінально-правова природа та види корегування призначеного покарання
- •3.5.2. Заміна покарання більш м’яким
- •3.5.3. Пом’якшення призначеного покарання
- •Розділ 4 звільнення від покарання та його відбування
- •4.1. Загальна характеристика звільнення від покарання
- •4.1.1. Поняття та кримінально-правова природа звільнення від покарання
- •4.1.2. Види звільнення від покарання та юридичний склад його здійснення
- •4.2. Характеристика окремих видів звільнення від покарання
- •4.2.1. Звільнення від покарання у зв’язку із втратою особою суспільної небезпечності (ч. 4 ст. 74 кк України)
- •4.2.2. Звільнення від покарання у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності (ч. 5 ст. 74 кк України)
- •4.2.3. Звільнення від покарання за хворобою (ч. 2 ст. 84 кк України)
- •4.3. Звільнення від відбування покарання
- •4.3.1. Поняття, кримінально-правова природа та перспективи оптимізації законодавчого визначення звільнення від відбування покарання
- •4.3.2. Юридичний склад звільнення від відбування покарання та його види
- •4.4. Характеристика окремих видів звільнення від відбування покарання
- •4.4.1. Звільнення від відбування покарання з випробуванням
- •4.4.2. Звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років
- •4.4.3. Звільнення від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку
- •4.4.4. Умовно-дострокове звільнення від відбування призначеного покарання
- •4.4.5. Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років
- •4.4.6. Звільнення від відбування покарання через хворобу
- •4.4.7. Звільнення від відбування покарання на підставі актів амністії та помилування
- •5.1.2. Класифікація проявів звільнення від притягнення до кримінальної відповідальності
- •5.2. Проблемні аспекти кримінально-правової характеристики окремих видів звільнення від притягнення до кримінальної відповідальності
- •5.2.1. Звільнення від притягнення до кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям
- •5.2.2. Звільнення від притягнення до кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням учасників кримінально-правового конфлікту
- •5.2.3. Звільнення від притягнення до кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки
- •5.2.4. Звільнення від притягнення до кримінальної відповідальності у зв’язку із зміною обстановки
- •5.2.5. Звільнення від притягнення до кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності
- •5.3. Звільнення від притягнення до кримінальної відповідальності в контексті ідеї відновного правосуддя та проблемні аспекти прокурорської діяльності у цій сфері
- •Куц Віталій Миколайович Проблеми кримінальної відповідальності
3.5.2. Заміна покарання більш м’яким
Перший вид корегування призначеного покарання – заміна покарання більш м’яким – має два різновиди: заміну всього покарання та заміну його невідбутої частини.
Спочатку розглянемо перший із них. Його передбачено у ч. 4 ст. 49, ч. 5 ст. 80, ч. 2 ст. 87 КК України, а також у Положенні про порядок здійснення помилування. Відповідно до ч. 4 ст. 49 КК України, «якщо суд не визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавлення волі не може бути призначено і заміняється позбавленням волі на певний строк».
Передумовою такої заміни є закінчення п’ятнадцятирічного строку давності притягнення до кримінальної відповідальності, тобто сплив п’ятнадцяти років з моменту вчинення злочину до моменту порушення кримінальної справи.
Підставою заміни покарання більш м’яким у цьому разі є висновок суду про неможливість звільнити особу, яка вчинила особливо тяжкий злочин, за який передбачено санкцію у виді довічного позбавлення волі від кримінальної відповідальності через закінчення строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Ця заміна є безумовною та факультативною, оскільки суд, з огляду на зміст цієї частини ст. 49 КК України, може вдатися й до іншої реакції – звільнити суб’єкта від кримінальної відповідальності взагалі. Досконалою законодавчу регламентацію останнього положення визнати важко. Законодавець надав суду нічим не обмежені дискреційні повноваження, замість того, щоб обумовити, в яких випадках суд має право замість довічного позбавлення волі застосовувати позбавлення волі на певний строк, тобто здійснити заміну покарання більш м’яким, а в яких – звільнити її від відповідальності у зв’язку з закінченням строків давності.
Другим випадком повної заміни покарання більш м’яким є заміна покарання у зв’язку з закінченням строків давності виконання обвинувального вироку (ч. 5 ст. 80 КК України). Він подібний до попереднього; відмінність лише в тому, що йдеться про давність виконання обвинувального вироку, а не про давність притягнення до кримінальної відповідальності.
Передумовою такої заміни покарання більш м’яким є засудження особи до довічного позбавлення волі, вирок стосовно чого з тих чи інших причин не було виконано.
Підставою заміни покарання більш м’яким у цьому разі є висновок суду про неможливість звільнення особи від відбування покарання у виді довічного позбавлення волі.
Цей різновид заміни покарання також є безумовним, але, на відміну від попереднього, – не факультативним, а обов’язковим (імперативним).
Третій випадок повної заміни призначеного покарання більш м’яким передбачено у ч. 2 ст. 87 КК України, в якій зазначено, що актом про помилування може бути здійснена заміна засудженому призначеного йому покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п’яти років. Передумовою такого корегування призначеного покарання є засудження особи за вчинення особливо тяжкого злочину. Підставою – акт помилування Президента держави. Умовами такого виду корегування є: 1) засудження не до будь-якого виду покарання, а лише до довічного позбавлення волі; 2) відбуття засудженим не менш як двадцяти років позбавлення волі. Перша умова випливає з самої сутності такого корегування призначеного покарання, а друга – сформульована у п. 4 Положення про порядок здійснення помилування.
Останній із відомих випадків заміни всього покарання більш м’яким також передбачено названим вище Положенням, але, на відміну від попереднього, він не «потрапив» до тексту КК України, що породжує обґрунтовані сумніви в його легітимності. Його названо в цьому Положенні заміною покарання більш м’яким.
На наш погляд, підстави й умови всіх різновидів звільнення від відбування покарання та корегування призначеного покарання слід сформулювати в тексті КК України з метою усунення сумнівів щодо легітимності тих, що не включені до КК України, а передбачені зазначеним Положенням.
Другим різновидом заміни призначеного покарання є заміна не всього покарання, а лише невідбутої його частини більш м’яким. Її передбачено у ст. 82; ч. 4 ст. 83 КК України, а також у Положенні про порядок здійснення помилування поряд з повною заміною покарання. Цей різновид корегування призначеного покарання варто розглядати як стимулювання засудженої за вчинення злочину особи до якнайшвидшого виправлення. Воно є своєрідним кримінально-правовим заохоченням засудженого до позбавлення або обмеження волі суб’єкта до виправлення.
Коротко розглянемо кожен із проявів цього різновиду заміни покарання більш м’яким. Найбільш повно він відображений у ст. 82 КК України. Передумовою її застосування є відбування засудженою особою визначеного обвинувальним вироком суду основного покарання у виді обмеження або позбавлення волі. Особа, яка відбуває інший вид основного покарання, не підлягає такій заміні покарання. Відповідно до ч. 2 ст. 82 КК України у разі заміни невідбутої частини основного покарання більш м’яким засудженого може бути звільнено також і від додаткового покарання у виді позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю.
Підстава заміни невідбутої частини покарання більш м’яким полягає в тому, що засуджений став на шлях виправлення (ч. 3 ст. 82 КК України). При цьому закон не вимагає настання виправлення особи. Потрібно лише, щоб вона продемонструвала своєю поведінкою бажання виправитися, на підтвердження чого в процесі відбування покарання у засудженого мають проявитися ті його особисті риси, подальший розвиток яких може призвести до мінімалізації можливості вчинення ним нового злочину. Але для закріплення і розвитку вже досягнутого результату замість того, щоб особу повністю звільнити від подальшого відбування покарання, щодо нього застосовується більш м’яке порівняно з тим, яке він відбував досі покарання. Досягнення такого стану слід відрізняти від випадків, коли засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці вже повністю довів своє виправлення — такий стан є підставою умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Умовою заміни покарання більш м’яким згідно з ч. 4 ст. 82 КК України є обов’язкове відбуття засудженим певної частини призначеного йому покарання. Розмір цієї частини залежить від тяжкості вчиненого особою злочину, форми вини, з якою цей злочин вчинено, наявності рецидиву та деяких інших чинників. Частини покарання, які належить відбути для наявності зазначеної умови заміни покарання, диференційовані так, як і стосовно умовно-дострокового звільнення від відбування покарання (ст. 81 КК України). Однак у цьому разі вони є меншими. Зокрема, для наявності цієї умови заміни покарання особа повинна відбути:
– не менше третини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, а також за необережний тяжкий злочин;
– не менше половини строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, коли особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який її було засуджено до позбавлення волі;
– не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і вчинила новий умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.
За наявності зазначених передумови, підстави та умов відповідно до ч. 1 ст. 82 КК України суд замінює особі невідбуту частину покарання іншим покаранням, додержуючись таких правил:
– те покарання, яким замінюється невідбута частина раніше призначеного особі покарання, має бути більш м’яким, тобто міститися у системі покарань, визначеній у ст. 51 КК України, вище за покарання, яке замінюється. Наприклад, якщо особа відбуває покарання у виді обмеження волі, воно може бути замінене виправними роботами. Якщо ж виправні роботи не можна застосувати до цієї особи, застосовується таке покарання, як арешт;
– нове покарання обов’язково має бути строковим, тому не можна замінити невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі, наприклад, штрафом чи конфіскацією майна;
– мінімальний та максимальний строки більш м’якого виду покарання повинні бути визначені в межах, установлених у статтях Розділу Х Загальної частини КК України для цього більш м’якого виду покарання. Наприклад, при заміні невідбутої частини позбавлення волі обмеженням волі строк останнього не може бути меншим за один рік і більшим за п’ять років;
– при цьому тривалість більш м’якого покарання не повинна перевищувати строку невідбутої частини покарання, раніше призначеного вироком суду. Наприклад, якщо особі заміняють обмеженням волі невідбуті два роки позбавлення волі, то більш м’який вид покарання не може бути їй призначений на строк менше одного року (мінімум для даного виду покарання) і більше двох років (строк невідбутої частини покарання).
Заміна покарання більш м’яким є безумовною та факультативною: за наявності передумови, підстави та умов такого звільнення суд має право, але не зобов’язаний це робити.
Щодо кримінально-правових наслідків заміни невідбутої частини покарання більш м’яким варто зазначити, що вони залежать від характеру поведінки особи протягом відбування більш м’якого покарання і можуть бути як сприятливими для неї, так і несприятливими. Ці наслідки є сприятливими, якщо особа під час відбування більш м’якого виду покарання не вчинює жодних нових злочинів. У такому разі строк погашення її судимості обчислюватиметься з моменту закінчення відбуття більш м’якого покарання. Більше того, відповідно до ч. 5 ст. 82 КК України за таких умов особа, якій покарання було замінене більш м’яким, може бути умовно-достроково звільнена і від цього більш м’якого покарання за правилами, передбаченими ст. 81 КК України. У разі вчинення особою під час відбування більш м’якого покарання будь-якого нового злочину настають несприятливі кримінально-правові наслідки. У цьому випадку відповідно до ч. 6 ст. 82 КК України суд до покарання за знову вчинений злочин приєднує невідбуту частину більш м’якого покарання (а не першого покарання) за правилами призначення покарання за сукупністю вироків (статті 71 та 72 КК України).
Іншим проявом неповної заміни призначеного покарання більш м’яким є передбачена у ч. 4 ст. 83 КК України можливість заміни невідбутої частини покарання жінці, звільненій від відбування покарання у зв’язку з її вагітністю або народженням дитини. Зазначеною нормою визначено, що звільнену від відбування покарання на таких підставах жінку у разі смерті народженої дитини або досягнення дитиною трирічного віку можна за рішенням суду не лише повернути до кримінально-виконавчої установи для продовження відбування покарання, а й замінити їй невідбуту частину призначеного покарання більш м’яким.
Останнім із відомих проявів неповної заміни покарання більш м’яким, як зазначалося вище, є така заміна, передбачена не у КК України, а в п. 2 Положення про порядок здійснення помилування, відповідно до якого в порядку помилування можна замінити на м’якше як усе призначене вироком суду покарання, так і його невідбуту частину.
