Тема 4. Організація як об’єкт управління

193

194

Г.В. Осовська, О.А. Осовський. ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ

Складання установчого договору Складання статуту підприємства Визначення юридичної адреси

Складання пакету протоколів про наміри співробітництва Узгодження перспектив роботи з банківськими установами

Затвердження пакету установчої документації

Рис. 4.9. Складові підготовчого етапу утворення підприємства

Слід відрізняти засновників підприємства та акціонерів (вкладників). Акціонерами є всі юридичні або фізичні особи, які володіють акціями акціонерного товариства. Вони не беруть участі в заснуванні підприємства. Засновники ж несуть повну відпові- дальність за відповідне проведення етапу заснування підприємства. Етап заснування містить виконання наступних робіт:

• розробка засновницьких документів;

• проведення зборів засновників;

• формування статутного фонду;

• надання засновницьких документів для реєстрації.

Пакет засновницьких документів залежить від юридичної форми підприємства.

Юридичні вимоги до індивідуального підприємництва:

• вимоги до засновницьких документів не висуваються;

• реєстрація підприємців здійснюється міськими чи район- ними виконавчими комітетами на основі двох документів: заяви засновника, квитанції про оплату за державну реєстрацію (необ- хідно лише на місці заповнити декілька примірників реєстраційної картки та прикласти дві фотокартки);

• якщо індивідуальна підприємницька діяльність включена до переліку видів діяльності, які підлягають ліцензуванню, то засновник повинен отримати ліцензію, яку надає відповідна уповноважена

установа. Наприклад, приватна юридична практика, стоматоло- гічна практика та ін.

8. Культура організації

Чи існує специфічна організаційна культура? Чи існує особлива, специфічна для кожної організації-підприємства культура? Відповідь на це запитання вимагає звернення до конкретних факторів існування і функціонування підприємств. Яким же чином ми можемо зафіксувати наявність такого духовного явища, як культура? Візьмемо самий простий приклад. Два підприємства в одній і тій же країні виготовляють ту саму продукцію. Природно, вони знаходяться в стані конкуренції та в кон'юнктурній боротьбі, часто несуть фінансові втрати. Якщо у цих підприємств є третій конкурент чи ще більше, то логіка змушує керівників підприємств домовлятися один з одним чи, що ще краще, злитися й утворити нове підприємство.

Злиття, поглинання підприємств один одним – це дуже розповсюджений факт в умовах розвинутих ринкових відносин. Ця операція передбачає реорганізацію технологічного процесу, управління, що зв’язано з переміщенням кадрів з одного підпри- ємства на інше, координацію дій керуючих структур колишніх конкурентів. І тут дослідники відзначають, що представники цих двох різних підприємств часто не знаходять „загальної мови”. У них різні ціннісні установки, звичаї, традиції у технологічній, соціальній і управлінській системі. Тим більше помітна ця різниця у випадку утворення багатонаціональних корпо-рацій. Часто ці розходження створюють нездоланні труднощі для функціону- вання нових об’єднань, призводять їх до серйозних збоїв у виробничо-економічній діяльності. Конкретні дослідження цих збоїв привели соціологів до висновку, що істотний вплив на цей процес мають різні культурні фактори. Одна з істотних причин збоїв – різні культури підприємств.

Як духовне утворення культура містить у собі два основних елементи: перший – пізнавальний, знаково-символічний елемент, тобто знання, сформульовані у визначених поняттях і представ- леннях, які зафіксовані в мові. Другим, не менш важливим, компонентом культури є ціннісно-нормативна система. Цінність – це властивість того чи іншого суспільного предмета, явища задовольняти потреби, бажання, інтереси. Цінності формуються в результаті усвідомлення соціальним суб’єктом своїх потреб. У