3. Менеджмент як система наукових знань та як мистецтво управління

Менеджмент як професія, як галузь знань стає інтернаціональ- ним. Вивчення досвіду управління кожної країни, передача цього досвіду – справа дуже цінна і корисна. Адже це дозволяє не тільки зрозуміти, як вести бізнес за кордоном, але й навчитися уникати помилок у ситуаціях, які не зустрічалися раніше в минулому, але вони можуть виникнути в майбутньому. Історія чужого успіху або невдачі теж буває повчальна. Наукові й емпіричні узагальнення, розробка загальних принципів ефективного управління, типізація його різних форм і умов їх застосування стає предметом серйозної роботи науковців, всіх тих, хто просуває вперед управлінську думку.

Тема 1. Суть, роль і методологічні основи менеджменту 19

₂₀ Г.В. Осовська, О.А. Осовський. ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ

Разом з тим слід пам’ятати, що менеджмент – це самостійна галузь знань, яка вимагає вдумливого освоєння. Це окрема дисци- пліна, а точніше – міждисциплінарна галузь, яку слушніше на- звати “управлінською думкою”, що поєднує в собі науку, досвід, “ноу-хау”, які примножені управлінським мистецтвом. На управ- лінську думку впливають досягнення багатьох наук, і еволюція управління якраз і полягає у використанні цих досягнень для ви- рішення головної проблеми – як отримати бажані результати на основі узгоджених дій багатьох людей, які виробляють продукцію (надають послуги) і використовують найрізноманітніші ресурси.

Під науковими основами управління розуміють систему нау- кових знань, яка становить теоретичну базу практики управління, а точніше, забезпечення практики менеджменту науковими реко- мендаціями.

Першим етапом методології наукового управління був аналіз змісту роботи і визначення її основних компонентів. Потім була обґрунтована необхідність систематичного використання стиму- лювання з метою зацікавленості робітників у підвищенні продук- тивності праці та зростанні обсягу виробництва.

У зарубіжній науці управління склалися чотири найважливіші концепції, які внесли суттєвий вклад у розвиток сучасної теорії і практики управління. Це теорія наукового управління, теорія ад- міністративного управління, теорія управління з позицій психоло- гії і людських відносин, теорія управління з позиції науки про по- ведінку.

Концепція наукового управління одержала розвиток у США з початку ХХ століття. Її основоположником був Ф. Тейлор, книгу якого “Принципи наукового управління” вважають початком ви- знання менеджменту наукою і самостійною галуззю дослідження. Завдяки розробці цієї концепції менеджмент був визнаний само- стійною галуззю наукових досліджень і було доведено, що мето- ди, які викoристовуються в науці й техніці, можуть ефективно ви- користовуватися в практичній діяльності організації для досяг- нення намічених цілей.

Концепція адміністративного управління була направлена на розробку загальних проблем і принципів управління організа- цією в цілому. В рамках цієї концепції в 20-ті роки було сформу- льовано поняття організаційної структури фірми як системи взаємо-

зв’язків, які мають певну ієрархію. З’явилося розуміння того, що організацією можна управляти систематизовано, щоб більш ефек- тивно досягати її цілей. Ця концепція одержала також назву кла- сичної школи управління.

Концепція управління з позиції психології і людських від- носин вперше визначила менеджмент як “забезпечення виконання роботи за допомоги інших людей”. Дослідження, проведені пси- хологом А. Маслоу, показали, що мотивами вчинків людей є не економічні сили, а різні потреби, що не можуть задовольнитися грошима.

Концепція управління з позицій науки про поведінку – це сучасна теорія, яка одержала розвиток у 60-ті роки. Її основне кредо – підвищення ефективності організації в результаті підви- щення ефективності її людських ресурсів. Звідси – дослідження різних аспектів соціальної взаємодії: мотивації, характеру влади й авторитету, організаційної структури, комунікації в організаціях, лідерства. Основна мета цієї концепції – це намагання допомогти робітнику створити власні можливості на основі застосування поло- жень поведінкових наук до побудови і управління організаціями.

В основі менеджменту як концепції ринкового управління ле- жить об’єктивний процес доусуспільнення виробництва, в резуль- таті якого у великих фірм з’явилася можливість впливати на ри- нок, здійснюючи його переділ, впливати на характер і механізм економічних відносин, які регулюють зв’язки між ринком і вироб- ником.

Менеджмент як концепція ринкового управління направлений на удосконалення організації управління діяльністю окремих під- приємств. Реалізація менеджменту в практичній діяльності фірм виступає як система управління.

Отже, менеджмент регулюється законами розвитку ринків си- стеми господарювання і направлений на гнучке пристосування виробничо-збутової діяльності фірми до ринкових умов, які змі- нюються.

Крім того, існують три наукових підходи до управління, які одержали розвиток у сучасних умовах: підхід до управління як до процесу, системний підхід, ситуаційний підхід.

Підхід до управління як до процесу визначає управління як процес, в якому діяльність направлена на досягнення цілей органі- зації і розглядається не як одночасна дія, а як серія безперервних