Тема 1. Суть, роль і методологічні основи менеджменту 17

₁₈ Г.В. Осовська, О.А. Осовський. ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ

Менеджмент – це не тільки академічна дисципліна або ділянка професійної спеціалізації працівників, але й сфера діяльності, а також джерело існування привілейованих соціальних груп.

У функціональному плані менеджмент найбільш часто визна- чають як процес, за допомогою якого група людей, що співпра- цюють, направляє свої дії до загальних цілей.

Як самостійний вид професійної діяльності менеджмент мож- ливий лише на базі ринку, який склався і розвинувся: він є управ- лінським механізмом, який вбудований у ринкову економіку. По- слуги менеджерів пропонуються діловим організаціям, зацікавле- ним у професійному і кваліфікованому адмініструванні на контра- ктній основі. Ринок надає менеджерам відому незалежність як пе- ред власниками капіталу, так і перед авторитетом урядових чино- вників, бо ризик і невизначеність, як супутні будь-якої ринкової операції, формують у менеджерів самостійність та відповідаль- ність за те, що вони роблять, сприяють удосконаленню їх профе- сіоналізму.

За своєю організаційною природою менеджмент – орган кор- порації, де місце індивідуальної приватної власності займає більш усуспільнена – акціонерна власність.

А що таке управління? Точно нікому не відомо. Судіть самі: один дотошний аспірант нарахував близько трьохсот високонау- кових визначень управління. Всі вони наведені в серйозних кни- гах, і всі зовсім різні. Але в цих визначеннях проходить одна пра- вильна думка: для того, щоб управляти, потрібно, по-перше, впли- вати і, по-друге, бачити мету цього впливу.

У деяких довідниках сказано, що управління – це насамперед керівництво людьми. Слід зауважити, що у словниках керівництво й управління тотожні поняття.

В одному документі з управління виробничими підприємства- ми і об’єднаннями зазначено, що управління – це підготовка, при- йняття та реалізація рішень у всіх галузях діяльності підприємства, направлених на досягнення головної мети. Отже, рішення – це осно- вний продукт управлінської діяльності.

Нині дуже багато виробничої та нормативної інформації, і суть управління в тому, щоб цілеспрямовано її переробити. Це основне відкриття принесене у світ наукою кібернетикою в сере- дині ХХ століття.

До чого ж ми прийшли? Є одна притча про те, як група сліпих зустріла слона і вирішила розібратися, що це таке. Люди обступи- ли велику тварину і почали її обмацувати з різних боків. А потім зібралися в коло і почали ділитися враженнями. “Слон – як змія,” – сказав один (той, що обмацував хвоста). “Ні, – сказав інший, – слон – як товсте дерево” (він потримався за ногу). Комусь здалося, що слон схожий на кістяну палицю (враження від бивня), товсту пожежну кишку (хобот), навіть дирижабль (черево). Але ж ми знаємо, що слон – це ні те, ні друге, ні третє. Але всі відчуття в сукупності – це і є слон. Так і управління. І помиляється той, хто вважає, що управління – це є вплив на колектив або прийняття рішень. Це правда, але не вся. Адже слон – це не тільки хвіст або бивень.

Отже, управління – це вплив на колектив, який направлений на досягнення мети, і необхідні для цього взаємопов’язані заходи; організація, важелі та регулювання цього процесу за допомогою зворотного зв’язку; керівництво людьми, розробка, прийняття та реалізація рішень; найкращий розподіл ресурсів та цілеспрямова- на переробка інформації тощо. Все це в сукупності, в нерозривно- му зв’язку та взаємодії складає управління.

Зміст поняття “менеджмент” можна розглядати як науку і практику управління, як організацію управління фірмою і як про- цес прийняття управлінських рішень.