Тема 4. Організація як об’єкт управління

• мiнiмум запасiв i гнучкi виробничi системи;

159

160

Г.В. Осовська, О.А. Осовський. ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ

3. Внутрішнє середовище організації

• бiльш високий рiвень виробництва i якомога меншi його витрати.

Новi виробничi організації виробництва повиннi будуватися на таких принципах:

1. Не можна будувати органiзацiю до здiбностей наявних людей: її потрiбно будувати як iнструмент для досягнення чiтко визначеної мети i пiдбирати людей, здатних забезпечити досяг- нення цiєї мети.

2. Принцип єдиноначальностi: жодна людина не повинна звiтуватися бiльш нiж одному керiвнику i повинна одержувати накази тiльки вiд одного керiвника.

3. Принцип спецiалiзацiї у сферi управлiння: всi дiї, якi регулярно повторюються, слiд твердо розподiляти мiж працiвни- ками апарату управлiння i не дублювати їх.

4. Принцип діапазону управління: рекомендується мати не більше 6–12 підлеглих.

5. Постійне обмеження числа ієрархічних щаблів у структурі організації (чим більше підприємство, тим складніше ним управ- ляти).

6. Принцип делегування повноважень: керівник ніколи не повинен сам робити те, що може зробити його підлеглий.

Сучасні менеджери повинні знати, що в рамках нового управлінського мислення будь-яка виробнича система розгляда- ється як соціотехнічна. Вона складається з двох підсистем: а) технічної, до якої входять не тільки машини, верстати, обладнан- ня, всі види технологій, а й управлінські знання, організаційні структури, методи планування, організація робочих місць та рівень кваліфікації та підготовки робочої сили, технологічні прийоми та навички роботи; б) соціальної, яка містить усі форми морального та матеріального стимулювання праці, стиль управ- ління, участь робочих і службовців у процесі прийняття рішень, створення кар’єри та просування по службі, організаційну культуру та ін.

Таким чином, усі проблеми повинні вирішуватися в рамках єдиної соціальної системи.

Внутрішнє середовище кожної організації формується під впливом перемінних, що роблять безпосередній вплив на процес перетворень (виробництва продукції, послуг).

Внутрішні змінні – це ситуаційні фактори всередині організа- ції, що постійно знаходяться в полі зору менеджерів: цілі, струк- тура організації, її завдання, технологія і люди.

Будь-яка організація розглядається як група людей із загальними цілями (перший змінний фактор). Того, що люди не змогли б досягти поодинці, вони досягають в організації, тому її можна розглядати як засіб досягнення мети. Мета – це конкретний кінцевий стан чи очікувані результати роботи групи людей, які певним чином організовані. Такі кінцеві результати розробляю- ться в процесі планування і доводяться учасникам виробництва. Різні типи організацій мають різні цілі. Якщо ціль – одержання прибутку, то організації займаються виробництвом товарів чи наданням послуг. Якщо організації безприбуткові, то їхньою метою є виконання свого призначення в рамках асигнованих бюджетних засобів.

Великі організації – багатоцільові. Для одержання прибутку велика організація визначає цілі в різних напрямках, тобто розробляє дерево цілей. Це може бути розробка нової продукції, вища якість послуг, підготовка кадрів, визначення ринку збуту тощо.

Для досягнення кінцевої мети організації ставляться різні цілі в її підрозділах. Вони координуються менеджерами в рамках загальної мети.

Другою ситуаційною змінною є структура організації. Під структурою організації розуміють кількість, склад її підрозділів, ступенів управління в єдиній взаємозалежній системі. Структура встановлює такі взаємини рівнів управління і функціональних підрозділів, що дозволяють найбільш ефективно досягати цілей організації. Цьому сприяє спеціалізований поділ праці. Характер- ною особливістю спеціалізованого поділу праці є те, що відповід- на робота закріплюється за фахівцями, тобто тими, хто здатний її виконувати краще всіх. Так, праця розділена між економістами, технологами, механіками, енергетиками тощо. При виробництві будь-якого товару робота розділяється на численні малі операції, що теж є конкретною спеціалізацією праці.