Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Основы менеджменту.doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
10.35 Mб
Скачать

Тема 4. Організація як об’єкт управління

157

158

Г.В. Осовська, О.А. Осовський. ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ

горизонтального розподiлу працi на виробничому пiдприємствi є виробництво, маркетинг i фiнанси. Це основнi види дiяльностi, якi повиннi бути успiшно здiйсненi, щоб фiрма досягла поставлених цiлей.

  1. Пiдроздiли. Складнi органiзацiї здiйснюють чiткий горизонтальний розподiл за рахунок утворення пiдроздiлiв, якi виконують специфiчнi конкретнi завдання i досягають конкретної специфiчної мети. Такi пiдроздiли часто називаються вiддiлами або службами, хоча iснують й iншi назви.

Як i цiла органiзацiя, частиною якої вони є, пiдроздiли – це групи людей, дiяльнiсть яких свiдомо спрямовується i коорди- нується для досягнення загальної мети. Таким чином, за своєю суттю великi i складнi органiзацiї складаються iз декiлькох спецiально створених для конкретної мети взаємопов’язаних органiзацiй i багаточисельних неформальних груп, якi виникають спонтанно.

  1. Вертикальний розподiл працi. Оскiльки робота в органiзацiї розподiляється на складовi, хтось повинен координу- вати роботу групи для того, щоб вона була успiшною. Вертикаль- ний розподiл працi вiддiляє роботу з координування дiй вiд самих дiй. Дiяльнiсть з координування роботи iнших людей i становить суть управлiння.

  2. Необхiднiсть управлiння. Для того, щоб організація могла досягати своєї мети, завдання повинні бути скоординованi засобом вертикального розподілу праці. Тому управління є суто важливою діяльністю для організації.

Бажання добитися успiху характерне для багатьох. Вважа- ється, що органiзацiя дiє успiшно лише тодi, коли досягла своєї мети.

Якi ж складовi успiху органiзацiї?

  1. Виживання. Деякi органiзацiї планують свiй розпуск пiсля досягнення ними ряду заздалегiдь запланованих завдань. Прикла- дом може служити будь-яка урядова комiсiя, яка створювалася для досягнення конкретної мети. Але виживання, можливiсть iснувати якомога довше є первинним завданням бiльшостi органiзацiй. Це може продовжуватися нескiнченно. Рекорд встановила римська католицька церква, яка дiє уже протягом 2000 рокiв.

  2. Результативнiсть i ефективнiсть. Щоб успiшно господарювати протягом тривалого часу, вижити й досягти мети, органiзацiя повинна бути як ефективною, так i результативною.

Популярний дослiдник Пiтер Друкер говорить: результа- тивнiсть є наслiдком того, що “робляться потрiбнi, правильнi речi”. А ефективнiсть є наслiдком того, що “правильно створю- ються тi ж речi”. I перше, i друге однаково важливо.

  1. Продуктивнiсть. Ефективнiсть можна вимiряти i виразити кiлькiсно, тому що є можливiсть визначити грошову оцiнку ресурсiв, якi споживаються, і продуктів, що випускаються. Відносна ефективність організації називається продуктивністю. Вона виражається в кількісних одиницях. Продуктивність – це відношення кількості одиниць на виході до кількості одиниць на вході.

Ключовою складовою продуктивності є якість.

Менеджери вирiшують, якими повиннi бути цiлi в галузi продуктивностi органiзацiї. Менеджери вирiшують, якi методи одержання продукцiї будуть використанi в органiзацiї. Менед- жери вирiшують, якi форми стимулювання будуть застосовува- тися в органiзацiї для того, щоб зацiкавити робiтникiв у пiдвищеннi продуктивностi.

  1. Практична реалiзацiя. Управлiнськi рiшення, як би добре вони не були обґрунтованi з точки зору теорiї i пiдкрiпленi дослідженнями, це лише iдеї, думки. А мета управлiння – це виконання реальної роботи реальними людьми. Рiшення є успiш- ними тодi, коли вони реалiзуються практично, результативно i ефективно, перетворюються в дiю [10].

На нинiшньому етапi розвитку створюється велика кiлькiсть нових органiзацiй. Нова органiзацiя сучасного промислового або сільськогосподарського виробництва повинна вiдповiдати таким вимогам:

  • невеликi органiзацiйнi пiдроздiли з невеликою кiлькiстю працiвникiв, але вони повиннi мати бiльш високий, нiж ранiше, квалiфiкацiйний i освiтнiй рiвні;

  • небагато рiвнiв управлiнської iєрархiї;

  • бригаднi органiзацiйнi структури;

  • орiєнтацiя виробництва на обслуговування споживача;

  • гнучкий, який може швидко змiнюватись, асортимент продукцiї;