Тема 3. Історія розвитку менеджменту
137
138
Г.В. Осовська, О.А. Осовський. ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ
Процесний підхід був вперше запропонований прихильниками школи адміністративного управління, які намагалися визначити функції менеджменту. Проте вони розглядали ці функції як неза- лежні одна від одної. На противагу цьому процесний підхід роз- глядає функції управління як взаємопов’язані.
Управління розглядається як процес, так як робота по досяг- ненню цілей за допомогою інших – це серія безперервних взаємо- пов’язаних дій. Ці дії, кожна з яких також є процесом, називають управлінськими функціями. Сума всіх функцій являє собою процес управління.
Процесний підхід до управління відображає прагнення теоре- тиків і практиків менеджменту інтегрувати всі види діяльності за рішенням управлінських проблем у єдиний ланцюжок, розі- рваний у результаті «надмірного захоплення» функціональним підходом, за якого кожна з функцій розглядається поза зв’язком з іншими. При цьому увага фокусується на взаємозв’язку окремих дій, кожна з яких, у свою чергу, є процесом. Таким чином, управ- ління – це управлінські функції, що динамічно змінюються в просторі й часі, які зв’язані між собою. Метою їх є вирішення проблем і задач організації.
Новий підхід у дослідженнях і в системі підготовки управлін- ських кадрів втілився в перенесенні акценту на вивчення дійсних умов, конкретної ситуації, у якій знаходиться та чи інша фірма, і розробку на цій основі специфічної, унікальної, якщо це необхід- но, організаційної структури, що відповідає конкретним умовам і вимогам. Ситуаційний підхід до менеджменту показаний на рисунку 3.1.
«Ситуаційний підхід» до організаційних структур одержав найбільш послідовну розробку в праці П. Лоуренса і Дж. Лорша
«Організація і середовище». Вони називають свій підхід «випад- ковою» теорією організації, вихідним положенням якої є твер- дження, що не існує єдиного способу організації і що на різних стадіях розвитку того чи іншого підприємства необхідні різні типи організаційних структур.
Основний зміст книги Лоуренса і Лорша складає аналіз різних типів організаційних ситуацій, потреб, обумовлених різними сту- пенями росту компанії, її взаємодії із середовищем. На цій основі стає можливим вибір структури, що відповідає дійсним потребам фірми.
Ситуаційний підхід до управління
Особливості Методологія
ситуаційного підходу
Ситуаційний
підхід
вніс
великий
вклад
у
теорію
управління,.
використовую
чи
мож
ливості
прямого
прикладення
науки
до
конкретних
ситуацій
та
умов
Ц
ентральним
моментом
си
туа-
ційного
підходу
є
ситуація,
коли
є
конкретний
набір
обставин,
які
впливаю
ть
на
організацію
в
даний
час
Використовуючи
даний
підхід,
керівники
мож
уть
кращ
е
зрозуміти,
які
прийоми
будуть
у
більш
ій
мірі
сприяти
досягненню
мети
організації
в
конкретній
ситуації
Як
і
системний,
ситуаційний
підхід
не
є
простим
набором
запропоно-
ваних
правил,
цей
спосіб
міркування
про
організаційні
проблеми
і
ріш
ення.
В
ньому
також
збережена
концепція
процесу
управління
Ситуаційний
підхід
намагається
зв’язати
конретні
прийоми
та
концепції
з
визначенням
конкретних
ситуацій
для
того,
щоб
досягти
мети
організації
найбільш
ефективно
Ситуаційний
підхід
використовує
ситуаційні
відмінності
між
організа-
ціями
та
всередині
сами
х
організацій.
Менедж
ер
у
необхідно
визначити,
які
значимі
змінні
ситуації
і
як
вони
впливаю
ть
на
ефективність
організа-
ції
|
|
|
Менедж
ер
повинен
вміти
відби-
рати
конкретні
прийоми,
які
визвали
б
найменш
ий
негати
вний
ефект
для
конкретних
ситуацій,
тим
сами
м
забезпечую
чи
досягнення
цілей
організації
самим
ефект
ивним
ш
ляхом
Рис. 3.1. Ситуаційний підхід до менеджменту