Тема 3. Історія розвитку менеджменту

131

132

Г.В. Осовська, О.А. Осовський. ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ

У ній вiн вперше порушив питання про роль менеджменту як вiдносно самостiйної сфери наукових знань i професiйної спецiалiзацiї, яка за своєю практичною значущістю рiвнозначна iнженернiй працi. Таун доводив: “Менеджмент повинен бути видiлений в окрему науку зі своїм предметом, лiтературою i асоцiацiями, оскiльки ми у цьому випадку, пiдприємцi i менедже- ри, можемо мати взаємну вигоду iз спільного досвiду”.

Основи вивчення менеджменту були закладенi реальними досвiдченими людьми, які управляли першими фабриками i фiрмами. Однак менеджмент не визнавали як важливу складову успiху або невдачi фiрми до тих пiр, поки не виникло порiвняно багато пiдприємств iз схожими проблемами, якi перетворили дiлове адмiнiстрування в особливе мистецтво i вид занять, не за- лежних вiд конкретної фiрми або галузi промисловостi. Завдання менеджерiв полягало в тому, щоб спецiалiст входив у структуру влади фiрми i дати йому бiльше автономiї, нiж робiтнику, для роз- витку в ньому прагнення iдентифiкувати свої власнi iнтереси з iнтересами фiрми.

Серед пiонерiв менеджменту можна відзначити i Х. Мюнстер- берга (1863–1916). Вiн був зачинателем промислової психологiї, проблемам якої присвятив книги: “Психологiя та iндустрiальна ефективнiсть” (1913) і “Психологiя бiзнесу” (1918).

Отже, iндустрiальний менеджмент зобов’язаний своїм виник- ненням збiльшенню ваги органiзацiйних управлiнських проблем у виробничому процесi. Одне iз першочергових завдань полягало в тому, щоб досягти високої вiддачi вiд працi робiтникiв. Для цього робiтникам постiйно прищеплювали виконавчу дисциплiну, профе- сiйну культуру, вмiння ретельно i вчасно виконувати посадовi обов’язки. Разом з тим у своїх початкових формах менеджмент був близький до традицiйного авторитарного стилю керiвництва, який характеризувався жорстким поводженням з робiтниками. Взагалi, менеджмент епохи виникнення iндустрiального виробництва дуже широко використовував силовi методи управлiння, покаран- ня як головнi засоби регулювання живої працi. На цьому етапi в ньому намiтилися тенденцiї переходу вiд принципу нагляду за працею до принципу її рацiональної органiзацiї на наукових заса- дах, але в цiлому менеджмент ще не перенiс центр уваги своїх зусиль із зовнiшнього контролю на управлiння.

4. Концепцiя “виробничої демократiї”

За останнi роки широке поширення в США одержала доктри- на “виробничої демократiї”, або як її ще називають “демократiї на робочих мiсцях”. Суть її в тому, що наймана праця, будучи закон- ним “акцiонером” пiдприємства, може i повинна вiдiгравати порiвняно бiльшу роль в управлiннi виробництвом.

Поява подiбних новацiй в американському менеджментi не випадкова. Вже до середини 60-х рокiв у багатьох експертiв i тео- ретикiв менеджменту сформувалася впевненiсть, що приватновла- сницькi органiзацiї не досягають своїх цiлей з належною ефек- тивнiстю через iгнорування проблем i суперечностей соцiального середовища. Іншими словами, менеджмент не повинен замикатися тiльки на питаннях удосконалення внутрiшньої структури пiдприємств, а повинен вмiти сприймати багато сигналiв iз обста- вин, якi швидко змiнюються, та вмiти визначати свою активну стратегiю.

Концепцiя “виробничої демократiї” саме i виникла iз намагання задовольнити цю потребу.

Засновниками цiєї iдеї вважають соцiологiв Дж. Коула i А. Горца. Вони доводили можливiсть управлiння приватними корпорацiями через контрольованi робiтниками виробничi ради. Беручи участь у роботi цих рад, робiтники з часом одержали б можливiсть контролювати весь процес виробництва, навчатися навичкам управлiння в промисловостi i завоювати довiр’я громад- ськостi, яке необхiдне для управлiння в iнших сферах життя суспiльства.

Концепцiя “виробничої демократiї” вiдрiзняється вiд попереднiх доктрин “людських вiдносин” i “управлiння трудовими ресурса- ми” тим, що в практичному здiйсненнi вона менше залежить вiд свавiлля менеджерiв, оскiльки виробничi вiдносини мiж менедже- рами i робiтниками базуються на мiцнiшiй правовiй основi. Завдяки створенню робочих рад в частині американських фiрм i корпо- рацiй управлiнськi права робiтникiв дiйсно розширилися. Цi ради мають консультативнi повноваження, але вони все-таки вплива- ють на прийняття управлiнських рiшень на рiвнi виробничих дiльниць i бригад.

Нині в США можна видiлити чотири основних типи експери- ментiв із залучення робiтникiв до управлiння: