Тема 3. Історія розвитку менеджменту

129

130

Г.В. Осовська, О.А. Осовський. ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ

своєю природою ледача, не любить і не вмiє думати, i поводитися з нею можна манiпулюючи стимулом та покаранням. Теорiя “Х” пустила глибокi коренi в конторах i цехах. Вона проявилася в архiтектурi та оснащеннi виробничих примiщень, про неї згадують практично у всiх виданнях до 1970 р., якi присвяченi цiй проблемi. Мак-Грегор доповнив iдеї даної концепцiї теорiєю “У”, яка доводила, що люди намагаються досягти результатiв. Вони мобiлiзують велику внутрiшню енергiю, коли зацiкавленi у своїх прагненнях. За правильного керiвництва вони шукають для себе вiдповiдальнiсть. Радiсть успiху i визнання бiльше впливають на їх готовнiсть працювати, нiж зростання заробiтної плати i грошо-

вої премiї. Навiть середня людина на диво багата рiзними iдеями.

Мак-Грегор не був слiпим. Звичайно, вiн бачив, що бiльшiсть робітників поводиться не за його теорiєю. Але чому? Хто все життя виховувався в межах теорiї “Х” – в школi, вдома, в армiї, в учи- лищi, той не в змозі за день змiнити свою поведiнку. Той, до кого зверталися, як до осла, поводиться як осел i стає впертим.

Вiдсутнiсть швидких результатiв мала багато причин. Мак- Грегор зазначав, що багаторiчне неправильне виховання не швидко забувається. I дуже точно висловив проблему : “Людина живе хлiбом єдиним, якщо хлiба у неї нема”. Тобто мотиви кращої праці повиннi бути однаковими у робiтникiв i органiзацiї в цiлому.

4. Теорія індустріального менеджменту

Історичний шлях еволюцiї менеджменту нараховує бiльше 100 рокiв, хоча першi спроби органiзацiї промислового виробництва на наукових засадах здійснювалися в Англiї вже в першi десятирiччя XIX столiття. В цей період економiсти стали усвідомлювати клю- чову роль фiгури управляючого в налагодженнi ефективностi капiталiстичного виробництва, почали замислюватися над якостя- ми менеджерiв, характеризуючи їх як органи виробничого проце- су. Англiйський економiст Д. Лафлiн вважав, що менеджер, який вмiло вибирає мiсцерозташування фабрики, контролює фiнанси, купує сировину i продає продукцiю, вмiє звертатися до робiтникiв, ставити перед ними завдання, хто слідкує за ринком i знає, коли можна продавати, а коли притримати товар, хто в змозi чiтко усвiдомити, чого хочуть покупцi, поєднати характер їхніх

запитiв з властивостями своїх продуктiв, – такий менеджер є рідкісною людиною.

Перша половина XIX ст. і є тим перiодом, коли в найбiльш розвинутих країнах капiталiзму, що зароджувався (спочатку в Англiї, а потiм у США), почали формуватися основи тiєї дисцип- лiни, яка потiм одержала назву “менеджмент”.

У цей час скрiзь процвiтав грубий, авторитарний стиль керiвництва, почав iнтенсивно накопичуватися основний капiтал. Управлiнська практика цих рокiв може бути охарактеризована як авторитарний деспотизм, нелюдська експлуатацiя i безмежне свавілля у ставленні до пiдлеглих.

У перiод становлення фабричної системи виробництва функцiї менеджменту часто змiшувалися з завданнями iнженерних служб, а самi менеджери концентрували свою увагу, головним чином на вирiшеннi чисто технологiчних або економiчних питань, внаслі- док чого органiзацiйнi та соцiальнi аспекти дiяльностi пiдприємств фактично виходили за межi їх компетенцiї.

Менеджмент цiєї епохи характеризується жорсткою дисцип- лiною i вiйськовим устроєм органiзацiї. Першi менеджери широко використовували методи армiйської дисциплiни, суворо карали працівників для забезпечення беззастережної покори. З настанням iндустрiальної революцiї багато робiтникiв були втягнутi у сферу промислового виробництва на основi iнших принципiв дисцип- лiни та органiзацiї. Природа фабричної працi вимагала своєчас- ного i точного виконання робiтниками всiх виробничих операцiй, що стало неможливим без певного втягування їх у сам процес органiзацiї виробництва, яка змусила менеджмент поступово змiнювати характер своїх органiзацiй вiд тотального нагляду за процесом працi до його органiзацiї на основi самостiйної вiдповi- дальностi персоналу.

Можна погодитися з думкою авторiв американської енцикло- педiї професiйного менеджменту, що вiдправним пунктом розвитку теорiї iндустрiального менеджменту слід вважати 1886 рiк, коли Г. Таун (1844–1924) (президент мануфактурної компанiї “Йель энд Таун”) на щорiчних зборах американського товариства iнженерiв-механiкiв проголосив доповiдь на тему: “Iнженер як економiст”.