Тема 3. Історія розвитку менеджменту

121

122

Г.В. Осовська, О.А. Осовський. ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ

в минулому були складовими майстерності робiтникiв, класи- фiкувати, кодувати їх, оформлюючи у вiдповiднi правила, закони, формули, якi допомагали б робiтникам у їхній працi. Саме таким шляхом менеджмент еволюцiонує в науку.

З точки зору Тейлора, основним завданням менеджменту повинно стати забезпечення найбiльшого процвiтання пiдприємця разом з максимальним добробутом кожного робiтника.

Слiд зазначити, що новаторськi iдеї Тейлора на першому етапi зустрiли опiр багатьох пiдприємцiв. Науковий менеджмент вони розцiнювали як спробу невиправданого втручання у сферу їхніх суверенних прав. Насправдi ж – менеджмент ще міцніше закрiпив iєрархiчну побудову виробництва, доповнивши право власникiв на контроль за власнiстю, яка їм належала, введенням нового елемен- та – пiдкорення “законом науки”. Принципи наукового менеджменту посилили трактування робiтника як простого iнструмента, купле- ного власником i спрямованого менеджментом для виконання пе- вного виробничого завдання.

Зі своїх дослiджень i експериментiв Тейлор вивiв ряд загаль- них принципiв, якi лягли в основу його системи.

1. Розподiл працi. За менеджером закрiплювалася функцiя планування, а за робiтником – функцiя виконання.

2. Вимiрювання працi. Це вимiрювання робочого часу за допо- могою одиниць часу.

3. Завдання-розпорядження. Виробничi завдання розподіля- лися не тiльки щохвилини, але i супроводжувалися докладним описом оптимальних методiв їх виконання. Цiлi пiдприємства бу- ли чiтко запланованi i кожному робiтниковi видавалася письмова iнструкцiя щодо його конкретних завдань. Шляхом реалiзацiї цих заходiв як робiтник, так i менеджер одержують певнi стандарти, якi допомагають вимiрювати працю.

4. Програми стимулювання мають бути зрозумiлі робiтни- кові. Будь-який елемент працi має свою цiну, i його оплата зале- жить вiд випуску готової продукцiї. У випадку ж досягнення ви- щої продуктивностi робiтниковi виплачують премiальнi.

5. Праця як iндивiдуальна дiяльнiсть. Вплив групи робить

робiтника менш продуктивним.

6. Мотивацiя. Особиста зацiкавленiсть є рушiйною силою для бiльшостi людей.

7. Роль iндивiдуальних здiбностей. Встановлюється і врахо- вується рiзниця мiж здiбностями робiтникiв.

8. Роль менеджменту. Впроваджуються тi авторитарнi мето- ди управлiння, які посилюють правила і стандарти, що регламен- тують працю.

9. Роль професiйних спілок. Скептичне ставлення до про- фесiйних спiлок.

10. Розвиток управлiнського мислення.

Тейлор був не одинокий у своїй новаторськiй дiяльностi. Серед iнших слiд видiлити Г. Гантта (1861–1919). Вiн зробив внесок у розробку теорiї лiдерства. Його перу належать книги “Праця i до- ход” (1910), “Промислове керiвництво” (1916), “Органiзацiя працi” (1919). Роботи Гантта характеризують усвiдомлення провідної ролi людського фактора в промисловостi i впевненiсть у тому, що робочiй людинi повинна бути надана можливість вiднайти у своїй працi не тiльки джерело iснування, але i стан задоволеностi. За Ганттом, ера примушування до працi поступилася мiсцем знан- ням, тому полiтика майбутнього полягає в намаганнi навчати i ве- сти людей до спільної вигоди всiх зацiкавлених сторiн.

Гантт будував плани прийдешньої “демократiї на вироб- ництвi” i мрiяв про гуманiзацiю науки управлiння в майбутньому. Йому належить фраза: “Iз всiх проблем менеджменту найбiльш важливою є проблема людського фактору”.

Подружжя Ф. Гiлбрет (1878–1924) i Л. Гiлбрет (1878–1972) займалося переважно питаннями вивчення фiзичної роботи у ви- робничих процесах i дослiджувало можливiсть збiльшення випус- ку продукцiї за рахунок зменшення зусиль, затрачених на вироб- ництво. Гілбрети написали книги “Вивчення рухiв” (1911) i “Пси- хологiя управлiння” (1916).

Ф. Гiлбрет виступав за широке впровадження в менеджмент сучасних вимiрювальних методiв та iнструментiв. Щоб бути прибутковою, будь-яка виробнича дiяльнiсть повинна плануватися i управлятися, за нею повиннi стояти здiбностi, досвiд та знання управляючих.

М. Фоллет (1868–1933) вивчала соцiальнi вiдносини в малих групах. Свої погляди вона виклала в книгах, частина яких була опублiкована пiсля її смертi: “Творчий досвiд” (1924), “Енергiйне адмiнiстрування” (1941), “Свобода i пiдлеглiсть” (1949). Влада,