Тема 3. Історія розвитку менеджменту

119

120

Г.В. Осовська, О.А. Осовський. ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ

8. Централiзацiя. Нова думка тут полягає в тому, що централiзацiя має розумну мiру. В загальному випадку – чим бiльше пiдприємство, тим менше повинно бути централiзацiї.

9. Ієрархiя. Тут проводиться актуальна сьогоднi думка про необхiднiсть мiнiмальних iєрархiчних сходинок, а також про ко- ристь горизонтальних зв’язкiв у системi управлiння.

10. Порядок. Файоль дiлить порядок на “матерiальний” – порядок речей i “соцiальний”– порядок людей. Стосовно речей порядок означає: “Всьому своє мiсце, i все на своєму мiсцi”; сто- совно людей: “Кожному своє мiсце, i кожен на його мiсцi”. Йдеться про необхiднiсть точних знань виробництва i робiтникiв з можли- востями i потребами.

11. Справедливiсть. Вона забезпечується лояльнiстю i вiдда- нiстю персоналу – з одного боку, добротою i об’єктивнiстю адмiнiстраторiв – з iншого.

12. Стабiльнiсть персоналу. Файоль розглядає плиннiсть кадрiв як причину i одночасно як наслiдок неефективного керiвництва. Стабiльнiсть персоналу – перша ознака доброго керiвництва.

13. Інiцiатива. Адмiнiстратор повинен стимулювати

iнiцiативу знизу. Дуже сучасний принцип.

14. Корпоративний дух. Мова йде про важливiсть колективiзму в роботi пiдприємства. Тому принцип “роздiляй i володiй” в управлiннi виробництвом застосувати не можна. Повиннi бути спiльнi iнтереси у працюючих на виробництвi людей.

2. Школа наукового управління

Розвиток першої класичної теорiї менеджменту, яка стала широковiдомою у свiтi пiд назвою школи “наукового менеджмен- ту”, припадає на початок ХХ ст. Її родоначальником є американ- ський iнженер Ф. Тейлор. Вiн написав такi вiдомi на весь свiт кни- ги, як “Відрядна система”, “Цеховий менеджмент” (1903) i “Прин- ципи наукового менеджменту” (1911). Похований у Фiла-дельфiї, де на його могилi написано: “Батько наукового менедж-менту”.

Своїми експериментами i науковими працями Тейлор намагався довести, що розробленi методи наукової органiзацiї працi та сфо- рмульованi на їх основi принципи “наукового менеджменту” внесуть iстинну революцiю в сучасне виробництво, замiнивши

застарiлi авторитарнi методи управлiння бiльш рацiональними, науковими пiдходами. Історики менеджменту не випадково пiдкреслюють американське походження феномену тейлоризму, оскiльки центр прогресивного розвитку капiталiзму перемiстився тодi iз Європи в Пiвнiчну Америку.

У той час, коли Тейлор починав свою професiйну та наукову дiяльнiсть, дiловому менеджменту як особливому виду занять практично не придiлялося уваги. Пiд менеджментом часто розумiли емпiричнi знання технiчних прийомiв виробництва сталi, сорочок, сосисок i всього, що завгодно, крiм дiяльностi з органiзацiї.

Але вже в першi роки ХХ ст. малочисельнi менеджери вiдчули збiльшення попиту на свої послуги, основою якого було пiдвищення ефективностi iндустрiальної працi. Тейлор виступав за перетворення наукового управлiння в галузь iндустрiальної працi, схожу на iнженерну.

Система Тейлора полягала в послiдовному проведеннi прин- ципу розподiлу працi на виконавчу та розпорядчу. Вiн розглядав науковий менеджмент як дійовий засiб наближення iнтересiв усього персоналу, завдяки пiдвищенню благоустрою робiтникiв i налагодженню бiльш тiсного їх спiвробiтництва з господарями та адмiнiстрацiєю у справi досягнення виробничих та економiчних завдань пiдприємства. Тейлор говорив, що для тих, хто сприйняв систему наукового менеджменту в повному обсязі, наслiдком буде зняття всiх спорiв i протирiч мiж сторонами. Вiн характеризував менеджмент як процес злиття матерiальних ресурсiв виробництва i технологiї з власне людським потенцiалом виробництва для до- сягнення цiлей iндустрiальної органiзацiї. Науковий менеджмент – навчав вiн, – спонукає розвитку почуття товариськостi, оскiльки стосунки людей у виробництвi – це вже не стосунки господарiв i пiдлеглих, як у старих системах управлiння, а вiдносини взаємо- допомоги мiж друзями, якi допомагають один одному виконати ту роботу, до якої кожен з них краще пiдготовлений.

За традицiйного методу управлiння iнiцiатива робiтникiв до- сягалася в окремих випадках. У науковому менеджментi, за Тей- лором, iнiцiатива проявляється повсякчас. Для цього менеджери покладають на себе нову ношу, додатковi обов’язки i вiдповiдальнiсть. Так, вони повиннi буквально по крихітках зiбрати в єдине цiле всi тi традицiйнi знання, навички, вмiння, якi