Тема 3. Історія розвитку менеджменту

117

118

Г.В. Осовська, О.А. Осовський. ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ

6. Швидкий, надiйний, повний, точний i постiйний облiк. Говорячи сучасною мовою, це принцип зворотного зв’язку. Непра- вильний облiк, порушення зворотного зв’язку веде до збоїв у роботi системи управлiння. Спробуйте пройти 10 метрiв iз закритими очима, i Ви в цьому переконаєтеся.

7. Диспетчеризацiя. Саме вона дозволяє слова плану пере- творити в реальнi справи виробництва. Дуже цiкаве зауваження Емерсона: краще диспетчеризувати хоча б несплановану роботу, нiж планувати роботу, не диспетчеризуючи її.

8. Норми i розклад. Тут розкривається думка про те, що високi результати в працi досягаються не пiдвищенням, а скороченням зусиль. На перший погляд, це звучить парадоксально. Як правило, не дають високого кiнцевого результату i максимальнi оберти верстата, робота людини на межi її можливостей. Головне – знати всi резерви продуктивностi, вмiло реалiзувати їх i уникати невиправ- даних витрат працi, матерiалiв та енергiї.

9. Нормалiзацiя умов. Мова йде про те, щоб створити такi умови роботи, за яких можливостi людини будуть розкриватися найкращим чином. Головне – не людину пристосувати до машини, до виробництва, а навпаки, створити такi машини i механiзми, такi технологiї, якi дали б можливiсть людинi за той самий час вироб- ляти бiльше i краще. Ця думка перегукується з ключовою iдеєю про прискорення НТП як головного важеля пiдвищення продукти- вностi працi.

10. Нормування операцiй. Звертається увага як на необхiднiсть стандартизацiї способiв виконання операцiй, так i на регламенту- вання часу на кожен iз цих способiв.

11. Письмовi стандартнi iнструкцiї. Краще за автора про це не скажеш. Існує думка, яка проповiдується з великим пафосом, але зовсiм безграмотна, що нiбито стандартнi iнструкцiї вбивають у робiтниковi iнiцiативу, перетворюють його в автомат. Якщо згада- ти про те, як лiтає горобець, або бiгає по дереву бiлка, то здається, що схiдцi теж вбивають iнiцiативу в людини, яка спускається з шостого поверху.

“Я ж надаю перевагу обмеженостi, здоровому глузду, зруч- ностi i безпечностi сходинок. Працювати найшвидшим i легшим способом – це значить скорочувати зусилля, не знижуючи резуль- татiв, i звiльняти мозок для вищої iнiцiативи, для винаходiв i роз- робки ще кращих способiв”.

12. Винагорода за продуктивнiсть. Емерсон запропонував свою систему оплати працi, яка враховує як час, затрачений робiтником, так i його вмiння, яке являється в якостi роботи.

Важливою стороною управлiння виробництвом є керiвництво людьми, адмiнiстративна дiяльнiсть. Цiй дiяльностi, її рацiоналi- зацiї присвятив ряд робiт видатний керiвник виробництва, фран- цузький iнженер Анрi Файоль (1841–1925).

Головну увагу Файоль придiляв управлiнню персоналом, на- самперед адмiнiстративним кадрам.

А. Файолю належить розробка ряду принципiв адмiнiстра- тивного управлiння, якi, на його думку, є унiверсальними для будь-якої органiзацiї. Цi принципи не втратили свого значення i нині.

1. Влада невiддiльна вiд вiдповiдальностi. Ми звикли це формулювати так: “Одержав права – неси вiдповiдальнiсть”. Це, звичайно, правильно. Але сьогоднi особливо важливий зворотний бік цього принципу: “Наклали вiдповiдальнiсть – дайте права”.

2. Розподiл працi при спецiалiзацiї. Користь спецiалiзацiї широко вiдома. Але вiдомо також, що зв’язаний з нею розподiл працi має свої межi, за якими йде втрата ефективностi.

3. Єднiсть розпоряджень. Робiтник повинен одержувати вказiвки тiльки вiд одного керiвника.

4. Дисциплiна. Головна iдея полягає в тому, що дисциплiна обов’язкова для всiх. Але оскiльки керiвництво завжди здійсню- ється зверху донизу, то можна сказати, що дисциплiна така, який і керiвник. Файоль пов’язував дисциплiну з повагою i зовнiшнiми проявами.

5. Єднiсть керiвництва. Це розкривається так: “Один керiвник i єдиний план для сукупностi операцiй, якi мають спiльну мету”. Тут, по сутi, закладаються основи цiльового управ- лiння.

6. Підпорядкованість iндивiдуальних iнтересiв загальним. Це означає, що iнтереси робiтника або групи робiтникiв не повин- нi переважати над iнтересами пiдприємства в цiлому. Якщо iнтереси розходяться, то керiвник повинен їх примирити.

7. Винагорода. Файоль вважає, що винагорода та метод оплати праці повиннi бути справедливими i максимально задовольняти як спiвробiтникiв, так i роботодавцiв.