Тема 3. Історія розвитку менеджменту

113

114

Г.В. Осовська, О.А. Осовський. ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ

• 1-ший підетап – робота підприємств за першою моделлю господарського розрахунку, побудованою на нормативному роз- поділі прибутку;

• 2-гий підетап – застосування другої моделі господарського розрахунку, побудованої на нормативному розподілі доходу, роз- виток орендних відносин;

• 3-тій підетап – впровадження прогресивних форм організа- ції праці, посилення кооперативного руху, розширення економіч- ної свободи;

• 4-тий підетап – впровадження територіального господар- ського розрахунку на всіх рівнях управління;

• 5-тий підетап – початок ринкових реформ. Реалізація цього підетапу здійснюється вже в умовах розвитку незалежної націо- нальної економіки України.

2. Становлення перших теорiй управлiння

Сильним поштовхом до розвитку управлiння виробництвом стала промислова революція XVIII столiття, коли вiдбувався перехiд до великих пiдприємств. Замiсть ремiсника, майстра- вiртуоза, центральною фігурою став найманий робiтник, який не мав певної квалiфiкацiї.

Одним з головних джерел полiтекономiї є англiйська політ- економiя в особi А.Смiта та Д.Рiкардо, яка придiляла значну увагу питанням управлiння в нових умовах: фабричному розподiлу працi, органiзацiї виробничого контролю та ін.

Значну увагу управлiнню працею людей на капiталiстичнiй фабрицi придiляли соцiалiсти-утопiсти, особливо Роберт Оуен. Вiн звертав особливу увагу на те, що ми сьогоднi називаємо “люд- ським фактором”. Оуен не обмежувався чистою теорiєю. На поча- тку XIX ст. на своїй текстильнiй фабрицi вiн здiйснив смiливий експеримент, у ходi якого на пiдприємствi було органiзовано хар- чування робiтникiв, а в заводському селищi побудована нова шко- ла i проведено благоустрiй територiї.

Оуен використовував для пiдвищення продуктивностi працi моральнi стимули: бажання людини бути не гiршою за iнших; вiн реалiзував на виробництві дух здорового змагання: у кращих робітників на верстатах з’являлися червонi стрiчки, у середнiх – зеленi, а у поганих – жовтi.

З розвитком капiталiзму, удосконаленням технiчних засобiв, концентрацiєю виробництва значення управлiння i управляючих суттєво збiльшується, а управлiння роздiляється, спецiалiзується. Поряд з лiнiйними керiвниками виникають органи функцiональ- ного управлiння. Вже наприкiнцi минулого століття до управління підприємством ставляться як до науки i мистецтва, яким потрібно вчитися. До вирішення завдань управління виробництвом залуча- ються економiка, психологiя, соціологія, математика. З’являються оригiнальнi працi з управлiння виробництвом.

Одним iз перших, хто створив цiлiсну систему управлiння ви- робництвом, був американський iнженер Фредерiк Уiнслоу Тейлор (1856–1915). “Система Тейлора” заклала основи наукової органiзацiї працi.

Ця система стосовно заробiтної плати означала:

• заробiтна плата виплачується людинi, а не мiсцю;

• встановлення розцiнок повинно ґрунтуватися на точних знаннях, а не на здогадках;

• розцiнки, якi ґрунтуються на точних знаннях, повиннi бути єдиними;

• завдяки таким розцiнкам товари виробляються дешевшими, а робітники одержують бiльш високу заробiтну плату, нiж звичайно;

• така заробiтна плата формує кращих робітників, дає їм мож- ливiсть бiльше заробити, знищує причини навмисної повiльностi в роботi, пробуджує iнтерес робітників та пiдприємцiв до спiвробiт- ництва.

Застосування системи Тейлора вимагало нової органiзацiї управ- лiння, нових обов’язкiв управляючих. Головним тут була замiна чисто лiнiйної, “вiйськової” органiзацiї прямого пiдпорядкування функцiональною. Особлива увага приділялася функцiї плануван- ня. Тейлор говорив, що завод повинен управлятися не стiльки директором-розпорядником, скiльки плановим вiддiлом. Щоденна робота всього заводу повинна спрямовуватися рiзними функцiональними особами вiддiлу так, щоб в усякому разі в теорiї завод мiг би працювати без перешкод навiть у тому випадку, якби директор-розпорядник, управляючий та їх помiчники, якi не входять у плановий вiддiл, всi відразу були вiдсутнi протягом мiсяця.

Система Тейлора, звичайно, не звiльнена вiд недолiкiв. Один з них – послаблення єдиноначальства. I навiть у такому виглядi вона давала чудовi результати.