Тема 1. Суть, роль і методологічні основи менеджменту 11

₁₂ Г.В. Осовська, О.А. Осовський. ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ

блок у Баальбеці, потрібні зусилля 40-а тисяч людей. Як організу- вати їх роботу? Каміння для будівництва добували за багато со- тень кілометрів від будівельного майданчика, іноді за морем. По- трібно було спланувати, узгодити роботу із заготівлі каменю, його обробки, доставки. Це потребувало чіткої організації праці сотень тисяч людей, врахування природних умов, контролю за якістю праці, вміння впливати на людину – всього того, що ми сьогодні називаємо управлінням.

Розвиток продуктивних сил суспільства супроводжується по- глибленим розподілом праці. Звідси об'єктивна необхідність коорди- нації різних видів і різновидів праці в організованих соціально- ринкових системах. Управління має місце всюди, де необхідно впливати на об’єкт або на систему з метою упорядкування або пе- реведення її з одного стану в інший.

Процеси управління як особливий вид людської діяльності ви- никли з потреби забезпечити цілеспрямованість і погодженість роботи людей. Якщо окремий працівник сам управляє своєю пра- цею, то колектив працівників потребує майстра, тобто керівника, який здійснює функцію управління. Отже, управління виникло з потреб координації і погодження, розподіленої праці. Більшість вчених вважають, що в історичному плані управління як діяль- ність виникло в період другого великого суспільного поділу праці

– відокремлення ремесла від землеробства.

Як уже говорилося вище, перша управлінська революція від- булася в стародавньому Шумері. За нею відбулися й інші.

Друга – належить до 1760 р. до н. е. i пов’язується з дiяль- нiстю царя Хаммурапi, який видав Кодекс законiв управлiння державою для регулювання суспiльних вiдносин мiж рiзними соцiальними групами населення.

Третя революцiя відбулася за часiв правлiння Навуходоносора II (682 – 605 рр. до н. е.). Вона була спрямована на поєднання держа- вних методiв управлiння з контролем за дiяльнiстю у сферi вироб- ництва та будiвництва.

Четверта – датується 17–18 ст. н. е. i пов’язана із зародженням капiталiзму.

П’ята управлiнська революцiя мала мiсце в кiнцi XIX – на по- чатку XX ст. Її часто називають бюрократичною, не дивлячись на велике значення революцiйних перетворень. Розвиток менеджме- нту – це в основному еволюцiйний процес. Вiн характеризується

безперервнiстю i вiдображає тi змiни, якi відбуваються в сус- пiльствi, економiцi, всiй системi соцiально-економiчних вiдносин.

Форми і структури управління, які склалися в організаціях минулого, можна побачити і нині. Наприклад, організація сучас- них армій побудована за принципами, які діяли ще в легіонах Ста- родавнього Риму, а територіальна структура управління вперше була застосована Олександром Македонським.

Серед сучасних структур є також такі, що зародилися сотні років тому: наприклад, структура управління католицькою церк- вою, визначена засновниками християнства. Майже двадцять сто- літь ця структура не змінюється, тоді як за цей період виникло безліч організацій і структур, що згинули у мороці минулого. З розвитком виробництва та економічних зв’язків у суспільстві управління ускладнювалось. Однак до початку двадцятого століт- тя його функція лишалася досить універсальною. Управління ви- робництвом здійснювалося власником підприємства і невеликою групою його особливо довірених людей.

З виникненням капіталістичної ринкової економіки, яка базу- ється на приватній власності на засоби виробництва, природа управління стає двоякою:

• з одного боку, управління – це продуктивна праця, яка вини- кла в умовах комбінованого виробництва з високим рівнем спеці- алізації працівників;

• з іншого – управління – це діяльність за наглядом і контро- лем, в основі якої лежить протилежність між найманою працею як безпосереднім виробником і власником засобів виробництва.

Праця з управління обумовлює виконання як суспільне необ- хідних завдань із регулювання, організації, координації і контро- лю соціально-економічних функцій, так і з експлуатації живої праці.

Пізніше в ході процесів спеціалізації та професіоналізації управління відокремлюється від капіталістичної власності у ви- гляді самостійної функції.

В XX ст. в більшості країн світу відбувається концентрація капіталу, виникають великі підприємства, трести, концерни. Фун- кція управління дедалі більше розширюється і диференціюється на окремі різновидності управлінської праці, які в сукупності ста- ють „комбінованим управляючим", що об'єднує сотні й тисячі працівників сфери управління. В 70-ті роки XX ст. у всіх економічно розвинених країнах помітне різке розмежування функцій володіння і